Фото гуцулки, яке здобуло гран-прі на виставці в Парижі ”Чукутиха була дуже вродлива. Навіть у 100 років. Якщо людина гідно проживе життя, у старості – красива. Якщо негідно – то як Баба Яга. До останніх днів найгарніше в околиці одягалася. На голові закручувала кучері, прикрашала зачіску живими квітами. Мала прекрасний голос. І до того всього – феноменальну пам’ять. Весілля на Гуцульщині гуляли три дні. То могла три доби співати пісень, і ні одна не повторювалася”, – розповідає відому гуцулку верховинський дослідник, краєзнавець Іван Зеленчук.
Іван Зеленчук працює у відділенні “Гуцульщина” Національного науково-дослідного інституту українознавства в райцентрі Верховина на Івано-Франківщині. 20 років шукав сліди Чукутихи. Нещодавно віднайшов її правнука та могилу, інформують ”Вікна” з посиланням на ”Курс”.
Чукутихою по-вуличному називали гуцулку Марію Кречунєк, вона народилася 26 квітня 1836 року в Ясенові Горішньому Верховинського району. 10 листопада 1867-го вийшла заміж за Йосипа Полєка. Він мав прізвисько Чукут, що означає “замкнений у собі”, “скритний”.
Марія була відомою співачкою у Верховинському районі. Співала на весіллях, заробляла цим на життя. Ще тримала господарство.
У 1920-х у Верховину приїхав військовий фотограф Микола Сеньковський, 1893 року народження. Родом із Полтавщини.
Фотосесію Чукутихи автор назвав “Стара гуцулка”. Знімки ввійшли до збірки “Гуцульські типи”. 1931 року ця світлина експонувалася на виставці в Парижі й здобула гран-прі.
Марія та Йосип прожили разом 50 років. Мали п’ятьох дітей. Марія Кречунєк померла в першій половині 1930-х.
Її правнук Микола Максим’юк очолює народний ансамбль дримбарів “Струни Черемоша” у Верхньому Ясенові. З листопада 2012 року там проводять районні фестивалі гуцульських співанок імені Марії Кречунєк.
Збереглася її могила у Верхньому Ясенові, повідомив Іван Зеленчук. Дослідник відвідав її разом із правнуком Чукутихи.