КП „Ремжитлосервіс”: життя вдалося!
Підприємство, очолюване нині Ярославом Чорним, перебрало на себе функції колись потужної структури — ВЖЕО міськвиконкому, яке було ліквідоване і на його місці постали ЖЕО та зазначене комунальне підприємство. За твердженням нового керівника, який донедавна очолював ВУ „Міськводоканал”, зараз це комунальне підприємство має усю необхідну техніку для проведення ремонтно-будівельних робіт, крім крана. Саме такий напрямок обрав новий керівник, не зациклюючись тільки на ремонті ліфтів та роботі диспетчерської служби, як було донині. Отримавши таку потужну базу (зараз підприємство повністю розташувалося у приміщенні ВУ „Міськводоканал”), Ярослав Чорний планує довести дохід „Ремжитлосервісу” до 500 тис. грн. на рік. Зараз підприємство, в основному, виконує замовлення ЖЕО щодо заміни покрівлі у будинках комунальної власності, ремонт підводок у підвали, побілку під’їздів, допомагає і жителям приватного сектору міста технікою та людьми, надаючи платні послуги.
Цього року на фінансування робіт КП „Ремжитлосервіс” у міському бюджеті закладено 136 тис. грн., з яких 64 вже виділено. Роботи проводяться і за рахунок квартплати, яку збирають ЖЕО і замовляють виконання певних робіт у „Ремжитлосервісі”. Зараз у підприємстві працює 49 людей, але вже 16 готуються до скорочення. За словами директора, переважно це люди пенсійного віку. Думаю, нові реформи у «комуналці» їм відтепер не до душі. Середня заробітна плата працівників КП — 300 грн.
Для довідки: телефон КП „Ремжитлосервіс” — 2-50-01.
КП „Водотеплосервіс” і ВУ „Міськводоканал”: процвітання і банкрутство
На моє запитання, чи було доцільним відбирати у ВУ „Міськводоканал” і ДМП „Калуштеплокомуненерго” функції щодо збору коштів за оплату послуг водо- та теплопостачання, адже вони приречені стати банкрутами, Ярослав Чорний, до речі, голова комісії міської ради з комунальних питань та будівництва, від конкретної відповіді ухилився:
— Потреба у створенні КП „Водотеплосервіс” назріла давно. Одне підприємство відтепер відповідає за всі надані послуги з тепло- і водопостачання — від виробника до споживача. Адже раніше „Міськводоканал” міг звинуватити ЖЕО, а ЖЕО — „Міськводоканал”: одні говорили, мовляв, ми відповідаємо за подачу води до фундаменту, а решта — не наша справа, інші кивали на постачальника послуг. Тепер за якість УСІХ комунальних послуг відповідає „Водотеплосервіс”. Крім того, це КП, збираючи щомісяця 500 тис. грн. за тепло- та водопостачання, має більше технічних та інженерних ресурсів. І, до речі, зараз на замовлення „Водотеплосервісу” спеціалісти двох інститутів зі Львова та Рівного працюють над вирішенням питання водоочищення та водопостачання міста, щоб воно було якісним і цілодобовим.
Як мовиться, дуже доречно, бо давно назріла пора пити воду без болота. А саме така лиється вже впродовж півроку з наших кранів.
Нагадаємо передісторію виникнення КП „Водотеплосервіс”: воно було створено на базі майна ВУ ”Міськводоканал” та ДМП „Калуштеплокомуненерго”, які передали йому в управління свої основні засоби та обігові кошти в сумі 300 і 700 тис. грн. відповідно. У новостворене підприємство були переведені і деякі працівники цих підприємств. Одне слово, „Водотеплосервіс” розпочав роботу з „нуля”: з технікою, людьми, грошима. До того ж, на найприбутковішому напрямку комунальної структури міста — зборі коштів за комунальні послуги. А що ж „Калуштеплокомуненерго” та „Міськводоканал”? В. о. директора останнього Анатолій Сачковський відмовився зустрітися з нашим журналістом і розповісти всього-на-всього про нинішні функції очолюваного ним підприємства, заявивши по телефону (двічі):
— Я не маю бажання давати вам інформацію.
Звісно, що давати інформацію немає бажання, адже ВУ, яке опинилося без засобів до існування, приречене на банкрутство. Адже, що б там не говорили можновладці про мільйонні борги споживачів, більша їх частка послуги з водопостачання все ж оплачувала, до того ж — справно. Все ж про нові функції ВУ „Міськводоканал” у зв’язку з переділом у комунальній власності міста нам вдалося довідатися з інтерв’ю нині директора КП „Водотеплосервіс” Степана Орищука, яке він дав газеті „Калуський нафтохімік”. Отож, засекречена діяльність ВУ „Міськводоканал” відтепер поширюється тільки на:
— постачання води в місто;
— установку лічильників холодної та гарячої води.
За які ж кошти існуватиме ВУ „Міськводоканал”, якщо за ним залишилася УСЯ кредиторська і дебіторська заборгованість, яку, вочевидь, вже ніхто повертати не буде? Адже нереальною виглядає ситуація, коли новостворене підприємство буде займатися збором комунальних платежів, уклавши нові угоди, а боржники сумлінно сплачуватимуть заборгованість ще старому надавачу послуг, якщо є можливість цього не робити. Запевнення ж у тому, що ВУ „Міськводоканал” зможе повернути борги шляхом судових позовів виглядають, м’яко кажучи, чиєюсь ілюзією. Крім того, зі стабільного підприємства в абсолютно нове підприємство навряд чи перейшов би керівник.
Для довідки: телефон ВУ „Міськводоканалу” — 2-41-16;
телефон КП „Водотеплосервіс” — 2-18-37.
ДМП „Калуштеплокомуненерго”: борги — старі, проблеми — нові
Диво-дивне, але наші комунальні мужі настільки зайняті чи так бояться правди, що один за одним відмовлялися від звичайного пояснення роботи очолюваних ними підрозділів для нашої газети. Ще одним „відмовником” став заступник міського голови з комунальних питань Микола Масляк. Він не знайшов часу зустрітися з журналістом „Вікон”: минулого тижня у середу в нього „день був розписаний до хвилини”, а у четвер він вже перебував у відпустці. Віримо. А в. о. директора ДМП „Калуштеплокомуненерго” Михайло Драгомирецький впродовж трьох днів або був відсутнім на роботі, або ну дуже плідно працював, бо нічим закінчилися наші спроби віднайти його і побалакати хоча б по телефону. Але тоді нам не залишається іншого вибору, як самим, темним і невченим, коментувати те, що діється у комунальній господарці міста.
Щодо „Калуштеплокомуненерго”, то тут ситуація майже аналогічна тій, що склалася у ВУ „Міськводоканал”: функцію збору коштів від населення за теплопостачання передано „Водотеплосервісу”, а „тепловикам” залишено хіба що обслуговування теплопунктів, які, до того ж, належать не їм, а „Водотеплосервісу”, який передав теплопункти на обслуговування „Калуштеплокомуненерго”. Як і „Міськводоканал”, „тепловики” залишилися без засобів до існування: уся дебіторська і кредиторська заборгованість залишилася у них, а кошти відтепер надходять до „Водотеплосервісу”. Тому і керівник Степан Орищук вже не очолює це донедавна цілком успішне підприємство, працівники якого, незважаючи на борги підприємств та населення, мало цілком пристойну зарплатню, до того ж — вчасно. „Калуштеплокомуненерго”, як і „Міськводоканал”, теж має примарні шанси повернути собі борги.
Для довідки: телефон „Калуштеплокомуненерго” — 5-29-07.
Міська рада поручається за борги „Міськводоканалу”. Безнадійні…
На останній сесії Калуської міської ради депутати проголосували за договір поруки, згідно з яким міська рада виступить поручителем за зобов’язаннями ВУ „Міськводоканал” перед ВАТ „Прикарпаттяобленерго” на астрономічну суму — понад 2,8 млн. грн. Міський голова вже незабаром (а, може, і вже?) повинен підписати дану угоду.
Що ж за борги накопичило підприємство?
Міський голова у сесійній залі виголосив наступні цифри:
за електроенергію — 1 117 239 грн.;
по актах — 68 241 грн.;
за векселями — 378 000 грн.;
штрафи — 79 000 грн.;
компенсація за реактивну енергію і пеня — 341 000 грн.
Куди ж подівся мільйон? І це друге запитання так і повисло у сесійній залі…
До того ж, у договір поруки закладено борг підприємства ще впродовж 1998-1999 років. А це очевидна безнадійна заборгованість, адже з часу її утворення минуло вже три роки. Чому міська влада взяла на себе відповідальність за безнадійні борги? Ще одне питання так і не знайшло відповіді у головах думаючих місцевих депутатів…
__________________________________________________________
Читаючи наші публікації, ти, шановний читачу, можеш дуже просто порахувати борги, в які втягують місто такі рішення. Порахуйте, крім того, які відсотки з банківських кредитів потрібно буде сплатити впродовж кількох років. Ну, дуже примарним видаються наші шанси жити у місті з європейським обличчям і сучасним комунальним господарством. Поживемо — побачимо…