СНІД — хвороба наркоманів

За даними відділу особливо небезпечних інфекцій обласної санепідстанції, станом на 1 вересня цього року у нашій області зафіксовано 267 ВІЛ-інфікованих, з яких 18 діагностовані останньою стадією ВІЛ-інфекції — СНІДом. 16 хворих на СНІД уже померли. Страшною є й інша цифра: на Прикарпатті зареєстровано 7 дітей, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів. Троє з них — носії ВІЛ-інфекції, за чотирма дітьми ведеться спостереження. Перший випадок зараження вірусом імунодефіциту людини в області був зафіксований 1992 року. Серед 267 ВІЛ-інфікованих Прикарпаття 198 є ін’єкційними наркоманами, 41 людина заразилася статевим шляхом. 21 випадок не розшифровано. 179 зареєстрованих хворих — молодь віком від 20 до 29 років.У Калуші зафіксовано 6 ВІЛ-інфікованих, з яких 1 — іноземець, 1 — хворий вже СНІДом.
Переглядів: 1547

Нещодавно, щоб потрапити на прийом до лікаря, мені довелося пройти обстеження на СНІД. Хоч я і розумів, що ця процедура цілком слушна і необхідна, та все ж на душі було якось моторошно. Аналіз проводили спеціалісти лабораторії діагностики СНІДу, що функціонує при обласній санепідстанції. Отримавши сертифікат про те, що я — не ВІЛ-інфікований, я познайомився із завідувачем лабораторії Галиною КІРІЯК  — досвідченим фахівцем і цікавим співрозмовником.

Ділки від медицини і освіти — це найстрашніше

— СНІД — це проблема світова. Ще недавно цю хворобу називали чумою ХХ століття. Надворі вже ХХІ вік, а ця проблема залишається невирішеною. Та й прогноз на найближче майбутнє зовсім невтішний. Вірус імунодефіциту людини, або як ще його називають ВІЛ-інфекція, паразитує в клітинах лімфоцитів, а саме — в клітинах ДНК. Тому й боротися з ним дуже важко.
— Галино Миколаївно, щодня до вашої лабораторії приходять десятки людей. Крім цього, аналізи крові привозять з усіх стаціонарних лічниць області. Чи є ще, подібні до вашої, лабораторії в області?
— Крім нашої лабораторії, діагностику на СНІД проводять тільки в обласній станції переливання крові та у Коломийській лікарні, яка обслуговує усі гірські райони. Але запитання ваше доречне і на часі. Справа в тому, що в області, як гриби після дощу, з’являються приватні лабораторії, які за чималу оплату проводять різні аналізи, в тому числі і на виявлення ВІЛ-інфекції. А якраз останнє є протизаконним, адже діагностику на СНІД потрібно проводити у спеціальних умовах і за чітко визначеними методами. Ті люди, які виїжджають за кордон, повинні обов’язково пройти діагностику на СНІД, отримавши сертифікат встановленого зразка про відсутність в організмі ВІЛ-інфекції. Дехто, прочитавши рекламу про ту чи іншу приватну лабораторію і скориставшись її послугами, все одно приходять до нас.
Пригадую випадок з моєї практики. За рекомендацією свого знайомого до нас прийшов молодий чоловік. З його схвильованих слів ми зрозуміли, що в одній з приватних лабораторій йому поставили страшний діагноз: ВІЛ-інфікований. Ми ж не виявили навіть жодного натяку на цю інфекцію! Через три місяці повторний аналіз підтвердив нашу діагностику. Не було виявлено вірусу і у центральній лабораторії, що у Києві. Уявіть собі, що пережила ця людина! Ділки від медицини і освіти — це найгірше і найнебезпечніше, що може бути.
— Коли у нашій області був виявлений перший випадок зараження ВІЛ-інфекцією?
— Це було в Івано-Франківську 1992 року. 16-річна дівчина з неблагополучної сім’ї втекла з дому і поневірялася серед циганів, безпритульних, часто її бачилиу компаніях наркоманів. Саме ін’єкційним шляхом, використовуючи нестерильний шприц із наркотичною речовиною, вона і занесла в організм цю небезпечну інфекцію.
А перший випадок виявлення ВІЛ-інфекції нашою лабораторією, яка була створена 1994 року, стався у 1996 році. ВІЛ-інфікованим виявився розумний хлопець з досить порядної сім’ї, студент одного з одеських вищих навчальних закладів, який також мав нещастя зв’язатися з наркоманами. Через власну дурість він став невиліковно хворим.
Взагалі в Україні найбільший спалах інфекції спостерігався у 1995 році. Саме тоді у Миколаївській та Херсонській областях було зафіксовано величезну кількість ВІЛ-інфікованих — в основному, наркоманів. Згодом ця страшна хвиля накотилася і на нас.
Нам не завжди вдається визначити вірусоносіїв. Донедавна дуже багато позитивних аналізів крові до нас направляли зі слідчого ізолятора та інших місць позбавлення волі. Тоді можна було з точністю визначити кількість ВІЛ-інфікованих. Зараз обстеження цієї категорії громадян не проводиться.

Пам`ятка про хворобу замість… лікування

— Але чому? Адже СІЗО — це місце, де поширення інфекції, напевне, найбільш неконтрольоване?
— Тепер ведеться зовсім інша політика. В місцях позбавлення волі в цілому по Україні фіксується значне зростання показників ВІЛ-захворюваності. Тож постало питання: як локалізувати інфікованих в’язнів? Виникла така ж ситуація, як і з туберкульозними хворими-ув’язненими, для яких будують окремі туберкульозні в’язниці. Спочатку в’язниці для ВІЛ-інфікованих в’язнів хотіли будувати десь на Одещині, та таке рішення скасували. За вирішенням цієї проблеми звернулися в ООН. Відтепер кожному засудженому, який зізнається, що він — ВІЛ-інфікований, видається спеціальна пам’ятка, у якій вказано, як поводитися у в’язниці, а також одноразові шприци і певну кількість наркотиків. Адже майже усі ВІЛ-інфіковані в’язні є наркоманами. Можливо, для інших країн такі методи контролю за поширенням СНІДу і є ефективними, та для України, на мою думку, такі пам’ятки великої ролі у поліпшенні ситуації не відіграють.
Довідка “Вікон”. За даними Калуського МРВ УМВС в Івано-Франківській області у Калуші зареєстровано 110 наркоманів, які стоять на обліку. Найстаршим з них, так званим “старожилам” — 43-44 роки. Наймолодшій калуській наркоманці, яка перебуває на профілактичному огляді, всього 15 років. Найбільше на обліку налічується наркоманів, які “сидять на голці”, віком 30-32 роки.

Обережність — понад усе

— Як свідчить статистика, ВІЛ-інфекція — це хвороба наркоманів. Чи були у вашій практиці випадки зараження вірусом, які можна б було віднести до розряду неординарних?
— У квітні цього року стався такий, можна сказати, страшний випадок. До мене звернулася мати 6-річного хлопчика, яка розповіла цю історію. Її син із 7-річним товаришем, граючись у дворі знайшли одноразовий шприц. Не знаю чому, але старший хлопчик вколов ним молодшого у шию. Малюк відразу ж прибіг додому і розповів про це мамі. На щастя, жінка не розгубилася і обробила ранку перекиссю водню та йодом. А потім звернулася до батьків сусідського хлопчика, і вони разом віднайшли той шприц.

Коли ми провели його аналіз, то виявилося, що у ньому були сліди наркотичної сировини з вірусом імунодефіциту. Через три місяці після цього інциденту наша лабораторія обстежила хлопчика і, слава Богу, не виявила жодного пункту, за яким визначається ВІЛ-інфекція. Через рік ми звичайно ж проведемо повторний аналіз. Тепер залишається тільки молитися за те, щоб не сталося непоправного.