У випадку аварії на „хімії” калушанам краще відразу…евакуюватисяПротигази і марлеві пов’язки вже

Просте запитання, яке поставив „Вікнам” голова депутатської комісії соціально-економічного розвитку, фінансування та бюджету Боднарівської сільської ради Ігор Химич (як захищене місто на випадок техногенної, зокрема, хімічної аварії?), несподівано наштовхнулося на низку проблем: виявилося, що неможливо дізнатися, скільки і якої давності протигазів є в наявності для жителів міста і району на випадок непередбаченої ситуації на виробництвах ЗАТ „ЛУКОР”. Відповідальні за цивільний захист населення Калущини тільки частково відповідали на наші запитання або ж взагалі відмовлялися (як один з керівників районної ланки) від коментарів, відхрещуючись від журналіста „Вікон”, як від мари, і запопадливо нашіптуючи вслід, якими палкими шанувальниками нашої газети вони є. „Краще цієї теми не чіпайте…”, — такі слова неодноразово чули ми, досліджуючи, здавалося б, цілком мирну і безконфліктну тему, яка проте стосується безпеки кожного з нас.
Переглядів: 1038

Як свідчать результати нашого дослідження, інформація „Вікон” про непросту ситуацію із забезпеченням місцевого населення засобами первинного захисту на випадок хімічної аварії цілком підтверджується. Жодний керівник, до якого ми зверталися, так і не зміг нам назвати точну кількість протигазів (в тому числі і дитячих), які зберігаються на випадок лиха, як і термін їх придатності, адже, за нашою інформацією, склади з протигазами давно не поновлювалися.
Ситуація насторожує ще й тому, що недавні події засвідчили: велика „хімія” не застрахована від надзвичайних ситуацій, вихід з яких можна шукати тижнями. Згадайте скупчення протягом більше ніж місяця понад 1000 вагонів ЗАТ ”ЛУКОР” з вибухонебезпечними речовинами — бензолом, хлором, поліхлорвінілом. Тоді ситуацію довелося вирішувати на рівні державного керівництва, а в Калуші щодня могла виникнути хімічна аварія.
За запевненням офіційних осіб, зокрема, начальника управління з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міськвиконкому Івана Дембича, на випадок техногенної, зокрема хімічної аварії розроблена ціла система захисту населення. Це не тільки хімічний захист, але й весь інженерний, медичний, радіаційний. Є план цивільної оборони міста і там є плани-додатки щодо дій на випадок не тільки хімічної аварії, але й смерчів, повені і т.д.
— Якщо говорити про „ЛУКОР”, де у травні-червні було скупчення вагонів, — зазначив Іван Іванович, — то, по-перше, потрібно не допустити такої ситуації, а, по-друге, якщо така ситуація трапилася, включаються в дію наші плани. Перший надійний захист при виділенні великої кількості сильнодіючих отруйних речовин — це екстренна евакуація або екстренне розселення людей. Тобто з міста Калуша задається напрямок про переселення людей у безпечне місце і паралельно йде локалізація і ліквідація такої надзвичайної ситуації.
Є певна методика прогнозування. На випадок таких дій наше управління проводить ймовірний прогноз розширення отруйної хмари, час підходу до певного населеного пункту і вже тоді через засоби масової інформації, через вуличні гучномовці, через підприємства, через автомобілі швидкої допомоги, міліцейські і пожежні машини включаються сигнали небезпеки і проводяться відповідні роботи. Є інструкція, у якій сказано, як діяти: щільно закривати двері, вікна, робити марлеві пов’язки, змочені водою, також захист органів шкіри — це можуть бути плащі, накидки. Треба діяти згідно з сигналами цивільної оборони. Інструкції закладено у пакетах, які зберігаються у радіовузлі: дається команда і відкривається пакет, у якому є касета. На касеті тричі записана сирена і порядок дій повітряної небезпеки. В разі поломки касети чи магнітофона черговий радіовузла по мікрофону має зачитати записаний текст. Черговий управління цивільного захисту населення має такий самий текст і теж може повідомити цю інформацію у ЗМІ.
— Іване Івановичу, виходить, що найкраще у випадку такої катастрофи закрити щільно вікна, двері і марлеві пов’язки?
— Ні! Найнадійніший захист — це евакуація людей, тобто покинути уражену зону, адже невідомо, як події будуть розгортатися.
— Скільки є протигазів і в якому вони стані?
— Є постанова Кабінету Міністрів, яка визначає порядок забезпечення протигазами й іншими засобами індивідуального захисту. Працюючі забезпечуються за місцем праці. Тобто у випадку хімічної аварії, коли в основному потенційна загроза йде від „ЛУКОРу”, працівники, які безпосередньо працюють і які будуть приймати участь в ліквідації цієї ситуації, забезпечені як  фільтруючими, так і шланговими протигазами, спецодягом. На випадок іншої надзвичайної ситуації у нашому місті є склади цивільної оборони, на яких зберігаються протигази  дитячі і дорослі. За певним сигналом протигази будуть видані.
— І все ж, скільки є протигазів? Скільки з них дитячих?
— Це таємниця.
— Який термін придатності протигазів?
—  В одних — 10 років, в інших — 5.
— Скільки часу зберігаються протигази на складах?
— Я закладку їхню не перевіряю. Закладка йде через обласне управління з надзвичайних ситуацій із державного резерву. На кожну партію є сертифікат і паспорт, і обласне управління зберігає це майно. Найближчим часом знову буде „освіження” протигазів, тому що йде закупівля через державний бюджет і вони розподіляються по областях, по містах і т.д.
— Де розташовані ці склади і кому належать?
— Я ж кажу, що ці склади на нашій території, хоча власниками майна, що в них зберігається, ми не є. Склади належать облдержадміністрації, обласному управлінню надзвичайних ситуацій.
— Чи проводяться навчання, як діяти на випадок хімічної аварії у навчальних закладах, школах, садочках? Коли?
— Обов’язково! У цьому році викладалися такі предмети, як цивільна оборона, допризовна підготовка, безпека життєдіяльності. 13 травня ми проводили загальний урок „День цивільної оборони”. Його ми провели у всіх шкільних закладах міста за участю працівників нашого управління, пожежної частини, гірничорятувального воєнізованого загону. Ми роз’яснювали порядок дій при викиді хімічно-небезпечних речовин, а також правила поводження на водних об’єктах, в лісі, в транспорті і т. ін. 
— Де знаходяться сховища і куди на випадок аварії мають бігти люди? Чи у належному вони стані?
— У нас в місті є 29 захисних споруд. Є такі, які повністю відповідають нормам, а  частину необхідно привести у готовність. Є й такі, які треба списати, тому що вони непридатні для експлуатації. Крім того, якщо стається загроза радіаційного забруднення, можна використовувати підвали та інші приміщення, заглиблені в землю.
— В Івано-Франківську в деяких сховищах відкриті кафе, бари…
— Ні. У нас в основному сховища розташовані на території промислових підприємств. Хоча утримувати захисну споруду — це велике задоволення, великі витрати на будівництво, а на їх відновлення потрібні мільйони. Тому що це непросто кімната — це ціла система і водопостачання, і проживання, і медичного обслуговування. Є певні вимоги до цих споруд і вони повинні відповідати нормам.

На запевнення Івана Дембича, вже найближчим часом управління з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міськвиконкому підготує окрему публікацію про дії калушан на випадок хімічної аварії. На запевнення спеціалістів, у випадку аварії на „хімії” кращим захистом є термінова евакуація. Протигази і марлеві пов’язки вже нікому не допоможуть. Краще придбати авто — може, вдасться втекти?