Таку звичку депутат міської ради ось уже четвертого (!) скликання зберіг з тих сумних часів, коли підприємство було раде найменшому замовленню, а платня ставала майже подарунком. Нині самі працівники одного з кращих підприємств міста називають нинішнє становище „Будмашу” станом розвитку. І говорять це з великою гордістю.
Операція „Акція” пройшла успішно
Так самі „будмашівці” назвали у повному розумінні врятування свого підприємства від викупу невідомою фірмою, яке було цілком реальним 2001 року. Тоді івано-франківська фірма „Прінком” на замовлення одного зі своїх клієнтів намагалася викупити контрольну частку акцій підприємства, а значить реальною була зміна власника, яким і тоді, і нині є колектив ВАТ і його колишні працівники. Саме тоді „будмашівці” проявили таке вже замусолене нині поняття, як патріотизм: жоден (!) з працівників заводу не продав покупцям своїх акцій. Керівництво підприємства тоді зуміло вчасно відслідкувати ситуацію і вжити контрзаходів для недопущення скупки акцій: працівники заводу тоді об’їздили усіх своїх колишніх „будмашівців” і запропонували їм продати свої акції… самому „Будмашу”. Тоді ВАТ власними силами викупило 20% своїх акцій, тож операція „Акція” була успішно проведена, а покупці з „Прінкому” привезли 2,8% акцій, які їм вдалося купити, в Калуш і продали їх „будмашівцям”.
В чому ж секрет такого патріотизму нинішніх і колишніх працівників ВАТ „Калуський завод будівельних машин”?
Підприємство після розвалу СРСР і до 1996 року переживало не найкращі часи: були втрачені ринки збуту, а це — платня і розвиток заводу. Якщо раніше виготовляли 12-13 кранів на місяць, то у нових економічних умовах вдавалося знайти замовлення на 1 кран… на рік. Але навіть тоді спеціалісти-фахівці не покинули „Будмаш”: вірили у кращі часи. І вони прийшли. За словами начальника механічного цеху Ярослава Долошицького, який на заводі з 1971 року, відродження заводу стало можливим завдяки „кільком дурням”, які повірили самі і змогли змусити повірити людей:
— Підприємство почало оживати, коли у 1996 році його очолив Мирон Макар. Ми почали багато їздити, рекламувати себе, рекламувати наші можливості. Ми згуртувалися, як ніколи! Як треба було їхати — їхали усі від директора до інженера чи начальника відділу. Не виключаю, що свою роль тоді зіграло і везіння. Ми отримали велике замовлення на майже 400 тонн металоконструкцій, адже якраз будувався міжнародний перехід „Краковець”. Ми жодного разу не підвели замовника, а якість нашої продукції вже тоді стала нашою особливою відзнакою.
ДОВІДКА „ВІКОН”. Нині ВАТ „Калуський завод будівельних машин” успішно виконує замовлення „Укрзалізниці”, корпорації „Укрбуд”, Хмельницької АЕС, заводів залізобетонних виробів України.
Будівничі столиці використовують опалубку калушан
Саме 1996 року був створений цілком новий відділ — маркетингу, робота якого була спрямована на пошук роботи для колективу, пошук потенційних замовників, відслідковування ситуації на ринку будівельної індустрії, вантажопідйомної техніки.
— Нині у ВАТ „Калуський завод будівельних машин” на заході України немає конкурентів, — стверджує начальник виробничо-маркетингового відділу Олександр Котис. — В той час, коли з 1992 року почався занепад великих підприємств, час банкрутств, коли підприємства просто йшли на металобрухт, ми не тільки вижили, але й почали успішно освоюватися у нових економічних умовах. Нині ми — єдині виробники модульної опалубки для монолітного каркасного виробництва, яке успішно впроваджується у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі. Цікавляться модульною опалубкою вже і будівничі з Івано-Франківська та Львова, але наразі тут масштабного будівництва, особливо з використанням монолітного каркасного будівництва, не ведеться. Зараз ми виробляємо 13-15% усієї модульної опалубки, яка використовується в Україні. Її впровадження стало можливим завдяки співпраці з інститутом „Гідроцивільбуд”. Нині опалубка становить 45-50% усієї продукції.
„Будмашівці” уважно слідкують за відновленням своїх потенційних клієнтів: заводи залізобетонних виробів почали укрупнюватися, створювати компанії, холдинги, зокрема, почав працювати івано-франківський холдинг „Залізобетон”, калуські „ТриБетони”, весною буде нарощувати виробництво Львівський ЗЗБВіК №1. Великі замовлення майже на 1 млн. грн. впродовж року надходять від ЗАТ „Магній”.
ДОВІДКА “ВІКОН”. ВАТ “Калуський завод будівельних машин” спеціалізується на виготовлені та монтажі вантажопідйомної техніки, а саме: кранів козлових електричних вантажопідйомністю від 5 до 16 тонн, кранів мостових електричних однобалкових (кран-балок) вантажопідйомністю від 1 до 5 тонн.
Крім якості продукції, яка є візиткою ВАТ „Калуський завод будівельних машин”, підприємство рекламує себе і у Всесвітній мережі Інтернет, маючи свій сайт, і у спеціалізованих каталогах продукції, адже вантажопідйомна техніка, зокрема, козлові крани, які виробляють „будмашівці”, користуються заслуженою повагою. Донині на підприємстві згадують про кран для перестановки вагонних осей КЖ-15, виготовлений для міжнародної станції „Чоп”, — єдиний в Україні.
— Тому коли на телебаченні показали супер-кран, виготовлений для одного з морських портів України, ми не здивувалися, — кажуть „будмашівці”.
Вже нині намітилися деякі зрушення і у міжнародному співробітництві: продукцією „Будмашу” цікавляться потенційні замовники з Санкт-Петербургу, Білорусі і екзотичної для нас Каракалпакії.
Та не забувають на підприємстві і про простих замовників, звичайних калушан: тут виробляють усі можливі індивідуальні замовлення на зразок огорожі, дверних броньованих блоків. Тут не йдеться про заробіток, а про показ власних можливостей.
„Будмаш” виготовляє… Ейфелеві вежі
Голова профкому ВАТ Володимира Мудра не втомлюється повторювати, що основне багатство заводу — його люди. Вона пам’ятає і скрутні часи підприємства, але нині вважає, що „будмашівці” захищені в матеріальному плані: середня платня тут становить не менше 600 грн. Обов’язковою є матеріальна допомога у випадку потрапляння працівника у медичний заклад. Цьогоріч усі (!) бажаючі змогли поїхати за умови оплати всього 10% вартості путівки на санаторно-курортне лікування у Моршин, Трускавець, Закарпаття, Хмільник. Працівники багатьох підприємств вже про таку профспілкову можливість давно забули, як і про пристойну зарплату. В день, коли побувала на підприємстві, тут були і представники однієї зі страхових фірм. Вже найближчим часом, очевидно, усі працівники ВАТ будуть мати ще й медичну страхівку.
Підприємству вдалося зберегти і два власні будиночки відпочинку у Мислівці: скромні, але у чудовому розташуванні поряд з лісом, горами і рікою. Саме тут влітку впродовж двох тижнів відпочивали діти-інваліди. Взагалі соціально обділені калушани отримують постійну допомогу „Будмашу”: днями допомога була виділена круглій сироті — студентці хіміко-технологічного технікуму; щороку отримують допомогу до свят малозабезпечені пенсіонери заводу; одинокі виборці округу, де керівник підприємства Мирон Макар вже четвертий термін поспіль обраний депутатом міської ради.
— Загалом робимо для міста і калушан, що можемо, — каже Мирон Степанович. — У сквері Тараса Шевченка стоять наші ліхтарі; виготовляємо лавки для центру міста; над новими котельнями височіють виготовлені нами труби, які вже встигли назвати калуськими Ейфелевими вежами; усі міські ринки замовляють металоконструкції тільки у нас; за кошти заводу і виділені мені як депутату міської ради 5 000 грн. на окрузі (вул. Сівецька, Каракая) доводяться до ладу дитячі майданчики: встановлені баскетбольний щит, пісочниці, гойдалки та інші малі архітектурні форми. Працівники ЖЕКу на моє прохання проводять побілку під’їздів.
„Я ж не з неба звалився”, — відповідав Мирон Степанович на усі мої намагання спровокувати його на розмову про його особистий внесок у реанімацію „Будмашу”. Адже Мирон Макар на підприємстві з 1970 року і дійшов від майстра до керівника ВАТ. І він не один такий. Крім незначної кількості молоді (до речі, цього року на „Будмаш” прийняли близько 30 нових молодих працівників, в тому числі випускників ПТУ, яким нині вкрай важко влаштуватися на роботу), ви не знайдете на підприємстві жодної людини, яка працює на ВАТ менше 15 років.
Сам керівник нині визначає стан підприємства як стан розвитку і оновлення. Цьогоріч на оновлення технологічного обладнання виділено 300 000 грн., практично закінчена комп’ютеризація заводу. От тільки сам керівник поки що без комп’ютера. „Але досить! Купую і встановлюю!” — сміється і веде показувати затишно облаштовані побутові кімнати працівників. На запитання, коли ж у його кабінеті буде євроремонт, відповідає: „Не час. Я і платню отримую останнім. І так з того часу, коли „Будмашу” було тяжко”. Зараз жоден працівник не перебуває у відпустці за власний рахунок, у жодного немає заборгованості із заробітної плати.
Тож калушанам попри нарікання на скрутне життя є чим гордитися. І „Будмаш”, безперечно, у цьому переліку.
Ватикан: коли час зупинився