Хто кому служить,

або Невеселі передноворічні роздуми звичайної громадянки України
Переглядів: 548

До невеселих роздумів напередодні Нового року спонукав мене візит до міського управління юстиції. Неодноразово від відвідувачів представництва народного депутата у Калуші, я на прийомах вислуховувала нарікання на черствість та байдужість чиновників цього поважного управління до проблем скаржників. Проте мій особистий досвід спілкування з міським управлінням юстиції перевершив усі найгірші сподівання. Мене просто… не пустили у приміщення.
Проте про все за порядком. Нещодавно відбулася конференція міської організації Партії Зелених України. Я, як керівник обласної організації цієї партії, законослухняна громадянка, вирішила, не залишаючи боргів на наступний рік, письмово повідомити управління юстиції, як того вимагає законодавство України, що головою міської організації ПЗУ обрано нову людину.
30 грудня, з передсвятковим настроєм, о 16 год. 30 хв., я була перед дверима міського управління юстиції. Графік роботи повідомляв, що управління працює до 17.15. Можете уявити моє щире здивування, коли виявилося, що двері зачинені. Уважніше ознайомившись із графіком роботи, я побачила, що щодня управління працює із “закритими дверима” з 8.00 до 12.00. Перевірила ще раз годинник – 16.30.  Позаглядала у вікна, щільно зачинені модними жалюзями. Ніби немає ні пожежі, ні якихось інших ексцесів — виглядає, що всередині є люди…
Після 5-хвилинного наполегливого стукання у двері і смикання за клямку, двері, нарешті, відчинилися. На порозі стояв молодий чоловік, який передбачливо притримував двері, аби (борони, Боже!) я не увійшла у приміщення. Представитися невідомий відмовився, пояснень щодо причини закритого управління він не дав, пустити мене всередину відмовився категорично, оскільки одержав вказівку нікого не пускати.
А тепер невеселі роздуми, до яких мене спонукав цей невдалий візит у державну установу. Склалося враження, що управління юстиції — закрита режимна установа, яка виробляє надзвичайно таємну продукцію високої вартості. Чиновники цього закладу, напевно, забули, що вони — державні службовці, і заробітну плату одержують з бюджету, який наповнюють громадяни України — платники податків, тобто існують ці службовці на наші з вами, шановні читачі, кошти.
Як може державна установа працювати за “закритими дверима”? А може відвідувачі заважають? А хіба не є прямим обов’язком кожного державного службовця саме робота з відвідувачами? Для прикладу: у сенаті США всі кабінети мають великі скляні двері і такі ж вікна, тому кожен громадянин протягом усього робочого дня може, при бажанні, бачити, як витрачає робочий час, оплачений його податками, будь-який державний службовець.
Доки наші державні службовці не усвідомлять, що вони на службі, так, саме на службі у кожного платника податків, порядку у нашій державі не буде. Окремо звертаюся до читачів. Напевно, кожен з вас, хоч раз у житті, опинявся у ситуації прохача у державній установі. Доки усі ми не усвідомимо, що чиновники існують для того, щоб вирішувати проблеми громадян і що саме ми оплачуємо їхню роботу, доти ми будемо стикатися у державних кабінетах з хамством. Не дозволяйте принижувати себе! Пропоную усім читачам, які стикалися із подібним відношенням у Калуському управлінні юстиції, не мовчати, а звертатися із скаргами у керівні органи цієї установи: обласне управління юстиції (м.Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11) та Міністерство  юстиції (м.Київ, вул. Архітектора Городецького, 13)..