Революція у Войнилові: селище перекриють на знак протесту?

Стихійний бунт жителів Войнилова та навколишніх сіл викликало рішення дирекції ТМО провести скорочення (на мові чиновників це звучить як „реорганізація”) медичного персоналу, в тому числі Войнилівської районної лікарні №2.
Переглядів: 711

Причина — недостатність фінансування медичної галузі. Саме тут межа терпіння войнилівців переповнилася: вони пригадали і те, як впродовж останніх років рішеннями урядовців від медицини була практично знищена їхня лікарня, в якій залишився зараз тільки терапевтичний відділ, і те, як три роки тому, не питаючи думки місцевих жителів, в приміщенні Войнилівської лікарні розташували міжрайонний туберкульозний диспансер, об’єднавши Калуський тубдиспансер з Богородчанським.
Минулої п’ятниці обурені войнилівці просто атакували селищну раду і її голову Розалію Дейсак десятками листів з вимогами: не допустити закриття стаціонару Войнилівської лікарні, адже це „буде ще однією помилкою, яка обернеться для людей сотнями смертей”, і закрити тубдиспансер. В іншому випадку заявники (а це були і педагоги, і прості жителі Войнилова та майже десятка навколишніх сіл) погрожували 23 січня (а це нині) о 10.00 почати акцію непокори з перекриванням доріг, блокуванням роботи крамниць і селищної ради.
Як результат — у вівторок відбувся схід громади, на який зібралися понад 400 місцевих жителів, за участю заступника директора Калуського ТМО Мирослава Салапати, заступника голови райради Василя Семаньківа, першого заступника голови райдержадмінстрації Марії Денисової та депутата райради від Войнилова, начальника фінансового управління РДА Івана Кавчака.
Як завжди буває на таких масових заходах, обговорення проблеми переросло у мітинг: люди, здавалося, хочуть просто виговорити усі свої болі і вирішити заразом проблеми усієї медичної галузі. Люди згадали і знищення пологового відділення у Войнилові, в яке колись потрапляли міські породіллі за великим знайомством, і упереджене ставлення медиків до „селюків”, і відношення до хворих тоді, коли Україна була колонією.
Керівництво ТМО висловлювало здивування з приводу сходу села: мовляв, ні про яке закриття Войнилівської лікарні не йшлося, а були просто попередні прикидки щодо скорочення ліжкового фонду лікарні. А хіба це не призводить зазвичай до скорочення посад, а відтак — і людей? До того ж, медичні працівники лікарні вже й так працюють на 1/4 ставки.
Щодо обговорення вимоги закриття тубдиспансеру, то єдиним коментарем Мирослава Салапати було твердження: „Приміщення диспансеру належить вашій громаді, а сам диспансер відноситься до обласного підпорядкування”.
Людей вже не можуть заспокоїти твердження медиків, що хворі на туберкульоз, які лікуються у диспансері, не становлять загрози їхньому життю і життю їхніх дітей. А саме це найбільше турбує войнилівчан, адже тубдиспансер не є закритим закладом і хворі вільно пересуваються селищем, заходять у будинки: зокрема, на Різдвяні свята вони засівали, а ще — просили їжі. І ніхто не переконає вже людей у тому, що страшніші у сотні разів невиявлені хворі на туберкульоз, які, можливо, спокійно живуть між самими войнилівцями.
Люди, здавалося, вперше за останні роки усвідомили: думка громади знехтувана. А, можливо, вона ніколи досі не звучала з такою силою? Володимир Рудий у своєму виступі зазначив: „А де ми були тоді, коли валили колгоспи, лікарню, роддом? Що є держава? Це — ми! Зміниться влада — не буде Кучми, Вишиванюка, будуть інші люди — такі, як ми! А ми досі цього не усвідомлюємо!” До речі, три роки тому районна рада не дала дозволу на розташування у Войнилові тубдиспансеру („за” проголосували тільки 18 депутатів з 80), але її думкою знехтували. Зате „добро” дали самі войнилівці — депутати селищної ради.
Заступник голови райради Василь Семаньків, який на початку зустрічі зазначив, що, на його думку, привід для сходу села є „надуманим і видуманим”, на завершення майже тригодинної зустрічі зізнався:
— Дирекції ТМО треба щось робити, щоб по Войнилівській поліклініці не гуляв вітер. Бо продадуть і зроблять готель. Я йду з переконанням, що треба ділити міську і районну медицини, адже на сьогодні 65% хворих стаціонару ТМО і 55% райлікарні — це міські жителі, а кошти для фінансування виділені з розрахунку на всіх жителів міста і району. Для вирішення ваших проблем вам нікого не треба — вирішуйте самі. Щодо тублікарні, то нічого гріха таїти — є хворі з інших районів, є бактерії… А щодо Войнилівської лікарні, то треба утворити окрему юридичну особу і керівництво саме буде розпоряджатися виділеними коштами!
На піднесеній ноті виступив і депутат райради від Войнилівського округу Іван Кавчак:
— Я вас підтримую. А щодо закриття лікарні, то зроблю все можливе і неможливе, щоб вона була. Щодо тублікарні — голосуйте. Якщо треба мого підпису — поставлю!
Запал людей вдалося вгамувати першому заступнику голови РДА Марії Денисовій, яка запропонувала створити комісію щодо вивчення поставлених питань, у яку б увійшли представники управління охорони здоров’я, обласної санепідстанції, представники районної та селищної влади. Присутні одноголосно підтримали цю пропозицію, беззастережно висловившись за збереження Войнилівської лікарні і закриття тубдиспансеру. Крім того, схід села зобов’язав свого депутата Івана Кавчака вирішити дане питання на сесії райради. „Якщо дане питання не буде позитивно вирішене, — йдеться у рішенні сходу селища, — створити страйковий комітет”.
Очевидно, що революційну ситуацію у Войнилові владі вдалося загасити. На який час? І чи не забудуть войнилівці за плином буднів про свої, цілком аргументовані і законні, вимоги?