З ким воює Сушко: з Любасом чи з калушанами?

Про Воєнногрузинську дорогу, пільги і “зайців” у формі
Переглядів: 599

Остапу Бендеру і не снилося
Чи не помічали ви, шановні земляки, заїжджаючи у Калуш, що наше місто немає жодної візитівки: з івано-франківського напрямку невідомі злодії викрали напис “Калуш”, а з львівського  немає не те, що згадки про початок території міста-героя Калуша, але і дороги гідної. Навіть водії крутих джипів мають великий сумнів, чи подолають їхні “залізні коні” наш варіант Воєнногрузинської дороги? Що вже казати про звичайних водіїв, особливо ВАТ „Калуське АТП”, які щодня змушені їздити цим „трампліном”. Не витримують не те, що старенькі ЛАЗи, але і нові „Неоплани”, в які вкладена праця простих водіїв АТП.
Пригадую, як кілька місяців тому читала репортаж, як миттєво відреагував міський голова Роман Сушко на зацікавленість журналіста „Калуського нафтохіміка”, який вперто хотів довідатися, коли ж все-таки ця дорога стане якщо не візитною карткою міста, то хоча б придатною до проїзду транспортом. Голова у своїх кращих традиціях відразу виїхав із журналістом на „місце події” і ледь не божився: зроблю! З того часу він побував вже і в арабських Еміратах, нині зав’язує ділові стосунки у Китаї, а водії АТП і далі чекають. Щастя, коли на цю Богом і мером забуту дорогу заїде хоча б грейдер і порівняє каміння та болото, з якого зазначена дорога складається…
Зате міський голова реалізовує новий „стратегічний” план: побудову об’їзної дороги — від „Мінералу” попри старий цвинтар на вул. Бандери. Днями простий таксист, який пдвозив мене додому, резонно помітив: теоретично потрібність такої дороги можна обгрунтувати — такою дорогою можна возити сміття, нею можуть користатися дачники, по ній можуть рухатися похорони. Але як практично тут міст побудувати? А як тут можна буде, виїхавши з об’їзної дороги біля цвинтаря, повернути наліво? Це лише кілька „незручних” запитань у морі тих, які ставлять допитливі калушани. Окрім застережень, що вже є загроза сповзанню старого цвинтаря, який тільки злегка підпертий бетонними плитами; подейкують, що почала ще більше тріскати стара перша школа, яка у безпосередній близькості від „будови століття”; окрема мова і про ті астрономічні суми, які вкладаються тільки у підготовчі роботи. І це в той час, коли внутрішні дороги (між будинками) стали просто руїнами, а про дорогу, яка веде з Калуша (колишня вул. Пархоменка) взагалі забули. Окрема розмова і про те, чому  у Калуші досі влада не спромоглася побудувати гідної автостанції, адже нині це вже можна зробити спільними зусиллями міської і районної рад, на чолі яких обоє голів — „нашоукраїнці”.
Старі водії ВАТ „Калуського АТП” у розмові зі мною стверджували: „Складається враження, що міський голова Роман Сушко веде тиху війну з нашим головою Василем Любасом. Але ж це війна з калушанами!”
І на владу знайдеться управа
Зацікавленість „Вікнами” простою, здавалося б, темою пільгового проїзду (хто такі має і хто ними насправді користується), а особливо відшкодуванням за нього виявилося зовсім не простою справою. Керівні мужі райдержадміністрації акуратно натякали про „особливість” їхньої структури (мовляв, краще зверніться з офіційним листом, а якщо голова дозволить…) у відповідь на моє просте запитання: яка сума цього року відшкодована приватним перевізникам району з державного бюджету? Помітьте, редакція навіть не цікавилася, кому і скільки конкретно „перепало”.
А таке перестрахування, вочевидь, зумовлене ще донині нестихаючим скандалом навколо конкурсу з визначення РДА у грудні 2001 року перевізників, які мали обслуговувати внутрішньорайонні маршрути. У ньому не взяв участь донині найбільший перевізник Калущини — ВАТ „Калуське АТП”, оскільки і досі вважає цей конкурс, проведений без представника обласного управління транспорту, незаконним. Господарський суд області став на бік РДА. За наполяганням АТП, розгляд апеляційної скарги автопідприємства перенесено в Львівський Апеляційний Господарський суд. Слухання відбудуться 12 грудня.
З того часу АТП вдалося виграти в РДА тільки один маршрут „Калуш-Перевозець”. І це, за словами заступника голови правління ВАТ „Калуське АТП” Василя Мазура, при тому, що АТП має найбільший парк мікроавтобусів: 23 „Івеко”, 4 „Пежо”, 3 „Газелі”, деякі з яких — 2002 року. Але договір навіть на цей 1 маршрут влада району не підписувала… 4 місяці.
Знають в автопідприємстві про існуюче рішення, щоб приватні перевізники возили пільговиків тільки по понеділках, але отримати його не можуть. „Чому ж ми возили і возимо пільговиків завжди?” — резонно запитують водії АТП.
Василь Мазур у розмові з „Вікнами” зазначив, що впродовж того часу, коли АТП практично позбавили сільських маршрутів, на підприємство продовжують надходити листи від жителів сіл з проханням відновити маршрут. Останні з таких надійшли з Старого і Середнього Угринова, Студінки, під якими понад 60 підписів. Але це, на жаль, тільки в компетенції РДА.
Проте на підприємстві знайшли певну альтернативу (відкриті рейси „Кулинка-Івано-Франківськ”, „Перекоси-Івано-Франківськ”, „Войнилів-Івано-Франківськ”), довівши, що з чиновниками районного рівня можна і треба боротися.
А про міські перевезення водії АТП розповіли, що їхні конкуренти навіть приходили до голови правління Любаса і пропонували йому за відмову від шостого маршруту… 300 доларів. Усім пасажирам варто буде знати, що нині це підприємство контролює тільки 30% усіх міських маршрутів. Тому наступного разу, коли у переповненому „бусику” захочете сказати: „Все винен Любас!”, подивіться уважно, чий це „бус”. Цього року міська влада позбавила АТП ще трьох маршрутів — на Хотінь, вокзал і лікарню.
Пільговий проїзд — звичайне обдурювання людей
Найбільше, за словами Василя Мазура, б’є по АТП так званий 25-й маршрут, або ж „Калуш-Івано-Франківськ”. Скажете, не може бути, адже мікроавтобуси зажди переповнені. Відшкодування проїзду пільговиків повинно здійснюватися з державного бюджету, але не існує механізму його відшкодування. Давайте порахуємо разом: якщо в кожному „бусі” буде їхати тільки 1 пільговик, а щодня за 25-им маршрутом АТП здійснює 116 рейсів — значить, мінімум 116 пільговиків проїдуть. А помножте на 365 днів у році. Це більше 127 тис. грн.! Тому й бурчать водії, але все ж везуть пільговиків, хоча їм за це ніхто не платить.
Проте нікуди діти й того факту, що непоодинокими стали позови обурених пільговиків, яким пільги гарантують десятки законів і підзаконних актів, у суд. Від них перевізники тільки встигають відбиватися.
Минулого року приватні перевізники отримали з районного бюджету 190 тис. грн. відшкодування за перевезення пільгових категорій населення. Такої суми ВАТ „Калуське АТП” не отримувало за всі роки незалежності України, перевозячи незрівнянно більшу кількість пільговиків. Кажуть, дехто навіть повернув після перевірок 30 тис. грн., адже стільки пільговиків у їхні „буси” не влізло б, скільки грошей перевізники за них отримали.
Довідка „Вікон”. Протягом 10 місяців ВАТ „Калуське АТП” сплатило у бюджети різних рівнів 917,4 тис. грн. податків, інші перевізники району — менше 3000 грн.
Взагалі, за словами автотранспортників, усі декларації про пільги, закладені у бюджеті, — звичайне обдурювання людей, адже ніколи держава не компенсує перевізникам усіх збитків. Проте і досі при підписанні Договору перевезення у документ обов’язково вносять такий список пільговиків, який перевищує можливості усіх перевізників разом узятих.
Цікава деталь: цьогоріч змінилися умови перевезення працівників правоохоронних структур, які раніше користувалися пільгами: вони повинні їхати на загальних підставах, а вартість проїзду їм відшкодовуватимуть на роботі. Насправді ж, правоохоронці продовжують їздити безкоштовно, не забуваючи попросити у пасажирів їхній квиток…
“Вікна” торкнулися тільки вершечка айсберга під назвою “пасажирські перевезення”. Копнути глибше — зійде лавина?