Таємниця печери в ТомашівцяхДослідження печери в рідному селі провів історик-любитель. На черзі — її

Інженер за фахом, а нині пенсіонер Теодозій Король давно цікавиться історією рідного села — Томашівців. Для дослідження невідомого минулого пан Король збирає давні документи, шукає крихти згадок про село в архівах області. Остання ж його знахідка, яка може зацікавити і професійних археологів, — давно закинута печера, видовбана в камені. Вона, вважає дослідник-аматор, ще приховує багато таємниць. Пропонуємо вашій увазі археологічну розвідку Теодозія Короля. Поки що в ній більше припущень, але спростувати чи підтвердити їх — то вже справа професіоналів. У будь-якому випадку, Томашівська печера — місце незвичайне і таємниче. А тому те, що знайшов у ній наш дописувач, варте прискіпливої уваги істориків.
Переглядів: 1539

Село Томашівці майже посередині ділить ріка Болохівка. На її правому березі розташовані власне Томашівці, а на лівому, просто під горою, розкинулося Кам’яне. Назва села Томашівці походить від якогось Томаша, який в середні віки оселився тут, на горбах, а назва Кам’яне — від слова „камінь”. Вона виникла через те, що на цьому місті з гори над потоком виступає  камінь (за півкілометра на північ від церкви св. Покрови). Але це тільки видима частина жовтого пісковика, який починається на рівні русла потоку і здіймається догори на 4-5 метрів. Невидима, прихована його частина набагато більша і займає сотні гектарів: камінь тягнеться від села Протеси, через Томашівці та Дубовицю і знову виходить на поверхню в селі Середнє.
За своєю структурою цей пісковик є нещільним та крихким, тому пісок, видобутий з нього, селяни здавна використовували для посипання глиняних долівок у своїх житлах.
За кілька метрів від видимої брили каменя, вище за течією струмка, на лівому його березі, на висоті 5 метрів від рівня потоку, знаходиться майже невидимий знизу вхід до просторої печери. Її первісним призначенням століттями ніхто не цікавився, але відомо, що до 70-х років минулого століття селяни з Томашівців регулярно навідувалися сюди за піском.
Треба сказати, про цю печеру тривалий час селом ходила легенда. Мовляв, колись дуже давно невідомі прокопали тунель від Томашівець до Дубовиці та Середнього. Але його так і не знайшли, тому згодом вже почали говорити, що тунель засипаний. А в останні десятиліття, коли добробут селян став поліпшуватися і потреба у піску для підсипання підлоги відпала, про скелю та печеру в ній і зовсім забули.
У лютому цього року печеру в Кам’яному дослідили. При цьому знайдене дозволяє припустити, що вона могла використовуватися ще у дохристиянські часи (як житло племені чи роду або як сховок під час набігів ворогів). Згідно з легендами, під час середньовіччя від татарських навал в печері переховувалося майже усе населення Кам’яного.
Отож, що являє собою Томашівська печера сьогодні?
Однозначно, вона має штучне походження, бо скрізь видно сліди людської праці. Відразу за входом — загальна зала, яка є просторим, 22 на 16 метрів, приміщенням з майже аркоподібною стелею та нерівними стінами, з яких селяни віками добували пісок. Цікавість істориків може викликати бокове, тунельного типу приміщення.
Перше, що тут впадає у вічі — симетрія. Бокова печера є коридором довжиною 18 і шириною 2 метри. Цей коридор розділено перегородкою, в якій є отвір для дверей. Якщо ці розділені приміщення умовно назвати кімнатами, то перша має довжину 10 метрів і розпочинається з великої зали за 7 метрів від головного входу.
Вздовж лівої стіни першої кімнати, по всій її довжині на висоті 60 см від підлоги, в камені видовбана лава (можливо, лежак) шириною 50 см. Справа, навпроти лави, на висоті 30 см ретельно видовбані ніші, приблизно однакового розміру і з однотипними перегородками між ними. Усі ніші добре оброблені, овальної форми шириною близько 60 см, дуже нагадують дугоподібні спинки сучасних крісел. Їхній верх плавно переходить у стіну на рівні 1 метр від підлоги із заглибленою у моноліт основою (ймовірно, використовувалася для сидіння). Перегородки між нішами є одинаковими, у формі трапеції, що звужується назовні.
У другому, дальньому від входу до печери, приміщенні бокового коридору такі ж ніші видовбані вже по обидва боки коридору.
Візуально усі ці ніші нагадують кам’яні крісла для сидіння. Імовірно, в давню, язичницьку епоху вони мали ритуальне призначення (інакше, для чого довбати в стіні більше десятка кам’яних крісел ще й з перегородками, коли для того, щоб просто посидіти, простіше і раціональніше зробити лаву).
Також можна зробити припустити, що печеру освоювали в часи, коли використовувалася рабська праця. Принаймні, це дуже важкий труд: без належних засобів у суцільній скелі видовбати простору печеру (можливо, центральна зала, доки її не почали активно використовувати для своїх потреб селяни, також мала певну форму та призначення) і при цьому витягнути назовні понад 500 куб. метрів каменю. До того ж, цей камінь не просто скидався під берег, а, для маскування печери, переносився далі, вниз по руслу (що також є процесом трудоємким).
Це дослідження печери в Томашівцях є поверхневим і непрофесійним, відповідь на усі питання мають знайти досвідчені археологи. Може так статися, що біля печери „Скала” навіть з’явиться табличка, що це місце є пам’яткою давнини і охороняється державою.
Окремо пан Король повідомив, що він уже побував в райдержадміністрації і заручився усною підтримкою археологів. Отож, з нетерпінням чекатимемо результатів професійного дослідження печери. Якщо історична цінність знахідки підтвердиться, то на території району матимемо пам’ятку давнини.