Арте-факти із церкви святого Архистратига Михаїла — безцінні, експресивні і майстерні. Фото Юлії Баліцької На виставці, що вихідним відкрилася у краєзнавчому музеї, виставлені речі із канцелярії церкви.
— Дехто із прихожан вважає, що упродовж року правиться одна і та ж служба. Хоча, це не так. Адже є церковний календар, кожен день у яком має своє призачнення. Наприклад, посвячений певному святому. І Служба відповідає кожному окремому дневі у церковному календарі. Для того, щоб знати, які пісні співати, яку Службу служити, є богослужебні книги, — каже отець Михаїл Бігун-молодший.
— Найстарша серед виставлених книг — 1687 року. Є книги, датовані ХІХ століттям. На виставці є нагода побачити так званий «черпаний» папір — виготовлений вручну, а також — палітурки ручної роботи. Крім того, книги збереглися завдяки дуже добрій реставрації, — зазначила директор музейно-виставкового центру Уляна Паньо.
До речі, тільки першого дня виставки книги можна було побачити без скла, і оглянути їх безпосередньо, торкнутися їх. Надалі, зважаючи на цінність і тривалий вік, книги поставили під скло.
Крім того, на виставці представлені ікони, які перебувають у церковній канцелярії, а також — рідкісні ікони із приватний колекцій. Наприклад, цікавий твір «Адам і Єва» Марії Зьомковської.
Історія церкви Святого Архистратига Михаїла у Калуші перебуває під пильним прицілом дослідників. Вона описана у працях кількох істориків. Окрему монографію присвятив їй дослідник Андрій Костишин.
Трьома найбільшими фундаторами церкви є митрополит Андрей Шептицький (до речі, з’ясовано, що він не тільки благословив побудову церкви, але і допомагав матеріально), а також — Тимофій Пітулей та Іван Куровець.
— Церква виросла із дерев’яної церкви. До речі, коли замість дерев’яної церкви побудували кам’яну, то дерев’яну перенесли у Довгу Войнилівську. Звісно, з того часу багато деталей довелося замінити. Я на власні очі оглядав ту церкву. Навіть бачив ті деталі, які при збірці церкви у селі не могли підпасувати. Тож, довелося їх якось розвертати, — розповідає краєзнавець Богдан Яневич. — До речі, чимало ікон із церкви у 1914 році були забрані до Києва, і нині виставлені устоличних музеях. Дуже великий відтік мистецької спадщини відбувся із Калуша і Калущини. І ці скарби нам, напевне, уже не повернуть.
Разом із тим, у церкві є чимало без перебільшення безцінних речей. Наприклад, 1906 року отець Володимир Петрушевич їздив до Єрусалиму, звідки привіз хрест-мощовик із мощами святого Йосафата. Він зберігається у церкві і досі.
До 100-річчя церкви заплановано цілу низку заходів. Зокрема, 20 листопада заплановано «круглий стіл» за участю науковців і дослідників церкви.
