Колишній директор музею-садиби Івана Франка у Підгірках Лідія Іваницька більше 20 років присвятила упорядкуванню спадщини Григорія Смольського. Сама за професією вчитель географії, вона з дитинства товаришувала із видатною львівською професоркою Оксаною Франко, яка є уродженкою Підгірок.
— Музей-садибу було створено у 1992 році. Тут відтоді побували гості із усієї України, а також із Румунії, Польщі, Чехії, США, Канади, — розповідає Лідія Іваницька. — Мені дуже допомогла внучка Онуфрія Франка — Оксана Франко. Її дідусь із родиною Смольських були добрими сусідами. Минулого разу я привезла зі Львова кілька картин. Оксана Франко домовилася із Іваном Вакарчуком, у приватній колекції якого є Смольський.
Лідія Іваницька зібрала картини Григорія Смольського у музеї родини Івана Франка
…Середа. 11 грудня. В музеї вже розвішано роботи Смольського. Оглядаємо родинні фотографії. На них зображено трьох братів Григорія — Йосафата, Харитона, Василя, та двох сестер, Марію та Параску, а також хор підгорецької читальні, де співали дівчата Смольські.
ПІДГОРЕЦЬКА МУЗА СМОЛЬСЬКОГО
Лідія Іваницька звертає увагу на картину портрет молодої дівчини у сарафані та вишиванці, зі складеними перед собою руками та викладеною на грудях довгою косою. Для нього позувала 17-річна калушанка Марія Капець. Сусіди досі переказують, як Смольський заставляв її годинами стояти непорушно у бойківському одязі, хіба що із перервою на обід.
Цю картину передав до музею-садиби родини Івана Франка краєзнавець Микола Когут.
— Зображена на портреті молода дівчина — це рідна сестра моєї бабусі, Параски Капець… Літнього дня 1993 року я завітав до своєї тети, набрався сміливості і сказав, що місце портрету — у музеї Франка. Тета сама зняла свій портрет зі стіни і передала мені. Я не повірив своїм очам! Через деякий час тета відійшла із цього світу, а пам’ять про неї живе у картині Григорія Смольського, — розповів Микола Когут.
Марія Капець співала у хорі підгорецької читальні під диригуванням Василька Смольського. На початку 1939 року 46-літній Смольський захопився її чудовим голосом. На його прохання дівчину у Львові прослуховувала Соломія Крушельницька. І сказала, що треба вчитися. На це потрібні були гроші. Батьки Марії відмовилися, і, замість кар’єри оперної співачки, Марія вийшла заміж і працювала у колгоспі.
— Нещодавно отримала звістку від онуків Марії Капець. Вони радіють, що портрет їхньої бабусі — у музеї. Адже там красою її можуть милуватися всі, — розповідає Лідія Іваницька.
Поряд привертає увагу портрет чоловіка середнього віку, також — у бойківській вишиванці. Його уважні очі немов стежать за кожним у залі. Це Михайло Франко, син Онуфрія Франка, від якого Григорій був старший на десять років. Вони разом відвідували сільський хор. У правому куті полотна вказана дата — 1936 рік. Ця картина, як і портрет Марії Капець, зберігається в основному фонді музею родини Франка.
— Григорій Смольський народився 2 грудня. Ми проводимо присвячені йому виставки кожних п’ять років у цей час, — розповідає Лідія Іваницька. — Коли минало 100 років, їздили до Львова. На 105-ту річницю з дня народження підготували експозицію у музеї, серію публікацій у пресі. Зокрема, свої вірші, присвячені стриєві, опублікувала калушанка Марія Димпенс-Смольська.
МИСТЕЦТВО НЕ ДЛЯ НАРОДУ?
На стіні навпроти — маленькі етюди, які експонуються вперше. Тут — пейзажі Карпат. Їх передав до музею священик із Калуша отець Олексій. Директор музею-садиби Івана Франка Любов Бойко сама звернулася до нього.
Усього у доробку Смольського — більше трьох сотень живописних робіт. А ще — ілюстрації, естампи, екслібриси.
— Родичі Смольського цікавляться долею сімейної спадщини. Вони — тільки за, якщо картини експонуються на виставках. Та є багато “але”… Скажімо, родичі Смольського ще у 1990-ті роки передали меру Калуша два портрети — Тараса Шевченка та Івана Франка.. Вони і надалі знаходяться у кабінеті мера. Але родина прагне зробити їх доступними для широкого кола шанувальників творчості художника…
До речі, доля 24 картин, які були викрадені із квартири сина художника — Андрія Смольського — у Львові, досі невідома. Зокрема, безслідно зникли видатні роботи, такі як “Хліб наш насущний”, “Мій Космач”. Ще п’ять років тому громадськість Калуша направила до заступника міністра культури України Миколи Яковини листа зі зверненням про розслідування злочину, однак, відтоді слідство не просунулось у цій справі.
— Картини нашого земляка повинні зайняти місце у музеях, а не у неприступних фортецях олігархів, — такими словами закінчувався лист за підписом художників Калуша.
Автопортрет. 1923 рік
“І ЧИСЛЕННІ МИСТЦІ ПОКИДАЮТЬ МАЛЯРСТВО…”
Григорій Смольський вдався у свого дідуся, якого всі сусіди у Підгірках кликали “газетярем”. Його внучка Марія Димпенс-Смольська згадує, що дідусь виписував усі можливі газети і журнали, і читав їх сусідам. Писати до газет став із часом і Григорій. Архівні матеріали, зібрані науковцями музею-садиби Франка, містять газетні вирізки із спогадами видатного художника. Серед зібраного Лідією Іваницькою архіву — не тільки друковані видання, а і рукописи.
Про своє навчання у Львівській художній академії Смольський залишив чимало спогадів. Пригадує, що його вчителем був і митрополит Шептицький. У нього майбутній маляр вчився історії всесвітнього мистецтва.
У спогадах художника —1926 рік. Літні місяці львівські студенти проводили у Карпатах. По закінченні пленерів молоді художники “йшли у народ”: влаштовували пересувні виставки у містечках Прикарпаття. Між іншим, за життя Григорій Смольський став учасником близько півсотні виставок.
Поїхавши до Парижу, вже зрілим художником спілкувався із іноземними майстрами. Роботи калушанина заслужили міжнародного визнання та експонувалися у Франції та навіть у Японії. Тим часом він, як свідчать спогади, залишався скромною і прямою людиною.
У статті “Із Космача до Парижа” Григорій Смольський пише: “За цим разом вдалося втекти ще далі — до Парижа. Коли опинився я в Парижі, передусім поставив я собі запитання: як живуть тут наші мистці? … Більшість із них спіткала погана доля, що нависла над світом — криза. І численні мистці покидають малярство і перекидаються на інші ділянки, щоб могти заробити собі на прожиток…”
— Золоті слова...! — киває директор Калуського музейно-виставкого центру Уляна Паньо.
Григорій Смольський є автором досліджень творчості Олекси Новаківського, Івана Труша, спогадів про Івана Франка. Також написав популярну книгу “Українське мистецтво”.
— Ми пропонуємо відвідувачам виставки ознайомитися і з літературним доробком Смольського, — зазначає Лідія Іваницька.
Кали. 1969 рік
СМОЛЬСЬКИЙ ТА ФРАНКО
Свою зустріч із Іваном Франком Григорій Cмольський описав у книзі спогадів. Книга “У дружбі з народом” була видана львівським видавництвом “Каменяр” у 1997 році. Письменникові на той час було 55 років. Він приїхав до Підгірок на похорони свого брата Онуфрія. Цей уривок видає у Смольському тонкого психолога, звертає увагу Лідія Іваницька.
“Франко був одягнутий у довгий легкий коричневий реглан. Подібного кольору костюм. Не був у вишиваній сорочці, як звичайно його малюють. Краватка невибаглива, спадала недбало і ховалася в заломах коміра реглана. На обличчі худорлявий, волосся рудаве, задуманий, але держався рівно, просто. Не було в ньому зарозумілості, самовпевненості, але глибока внутрішня зосередженість. Стояв нерухомо, наче розгадував загадку життя і смерті”.
У 1959 році Григорій Смольський створив портрет українського письменника Василя Стефаника. Українська Вікіпедія називає його одним із найкращих”. Ілюстраціями до творчості прикарпатського письменника є серія із десяти картин, виконаних у жанрі лінориту. Вони — до уваги калушан після відкриття виставки.
РОДИНА І КАРТИНИ
Григорій Смольський одружився у віці 47 років. Його обраницею стала на 21 рік молодша Оксана Боднар (Смольська), яка за спеціальністю була педагогом — закінчила Львівський вищий музичний інститут ім. Миколи Лисенка. 9 жовтня 1941 року художник взяв шлюб у Церкві Успіння Пресвятої Діви Марії у Львові. Оксана Смольська працювала викладачем Львівської музичної семирічки та Львівського педагогічного училища №1.
— Я була в неї, коли відзначали 100-річчя із дня народження Григорія Смольського. Оксана Смольська була вже старенька, в неї хворіли очі, — розповідає Лідія Іваницька.
Оксана Смольська померла 2004 року у Львові у віці 90 років.
У Оксани та Григорія Смольських було троє синів. Найстарший Богдан-Святополк, який народився 1942 року, став архітектором. Брав участь у художньому оформленні музеїв Івана Франка у Львові. Середній із братів Смольських Андрій-Стефан став інженером-конструктором. На два роки молодший Мирослав — хімік. У 1999 році він виїхав до Канади.
Пам’ятник на могилі Григорія Смольського був виготовлений коштом Львівської Спілки художників і освячений 13 листопада 1993 року до 100-річчя від дня народження славного уродженця Підгірок. Ім’я Григорія Смольського увійшло у двадцятку найвидатніших імен Калуша й увічнено на стелі на площі Героїв.
“КОСМАЦЬКІ ВУСТАВКИ”
120-річчя з дня народження Григорія Смольского відзначають не тільки Калуші, а й у інших містах. Зокрема, у селищі Космач Косівського району, де художник жив впродовж багатьох років, з нагоди дня народження презентували альбом “Космацькі вуставки”, в якому вміщено десятки кращих гуцульських узорів, які зібрав Григорій Смольський у Космачі. Альбом є у продажу, коштує близько 200 гривень.
Космацька арніка. 1969 рік
Мій Космач. 1967 рік
— Наша сесія запланувала святкування на неділю. А музей імені Шептицького у Львові — на середу. Але через Майдан — перенесли. Ми мали святочну академію, де директор музею Новаківського зі Львова Любов Волошин сказала гарне слово, і пообіцяла нам вислати документальний фільм про Смольського, — розповів “Вікнам” селищний голова Космача Дмитро Пожоджук.
Багато дослідників та мистецтвознавців звернули увагу й описали безліч зразків вишивок, але не всі, а лише, так звані, вуставки та деякі їх назви. Серед дослідників був і Григорій Смольський. Дослідники семантики налічують 120 знакових систем, які бачимо в побудові геометричних узорів. Орнамент — складна система, яка компонується в різні варіанти. Одяг космачців дуже мальовничий і має свої особливості, які відрізняють його від вбрання інших сіл Гуцульщини. Саме його Григорій Смольський зображав на картинах упродовж усього життя.
— Альбом дуже цікавий. На кожній сторінці є зразок жіночої вишивки, і космацька фотографія 1930-их років. Ми проводили і виставку оригінальних робіт Смольського. На жаль, злодії зруйнували меморіальну дошку Смольському, — розповів селищний голова. — Її встановили у Космачі за Віктора Ющенка. Із нашого району теперішній голова ОДА Василь Чуднов. Однак, розслідувати нікому…