До суду передано вже 136 ідентичних позовів, а загалом до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кал Нагадаємо, з осені минулого року учасники бойових дій та інваліди війни із Калуша та району почали позиватися до місцевих органів соціального захисту щодо виплати їм у повній мірі одноразової грошової допомоги до 5 травня. Управління соціального захисту Калуської міської ради виплатило учасникам бойових дій по 920 гривень, передбачених Постановою Кабміну. Водночас, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає право учасників бойових дій на цей вид допомоги у значно більшому розмірі — 5650 гривень.
17 жовтня 2016 року Калуський міськрайонний суд прийняв дві постанови на користь учасників бойових дій. Суд зобов’язав органи соціального захисту здійснити перерахунок і виплатити учасникам бойових дій п’ять мінімальних пенсій за віком, як це передбачено законодавством. Після цього кількість позовів почала зростати у геометричній прогресії, а рішень судів на користь позивачів до кінця листопада вже було 59.
— А далі відбулося щось дивне. З грудня на аналогічні позови Калуський міськрайонний суд почав виносити постанови з відмовами, — повідомив головний спеціаліст Калуського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Орест Жедан.
За його словами, до суду передано вже 136 ідентичних позовів, а загалом до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулося 149 людей.
Якщо у жовтні-листопаді у судових постановах було прописано, що на час виплати у квітні 2016 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», то вже у грудні мотиваційна частина відмови дещо змінилася.
«Керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141, а Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу.
… Конституція України не надає Бюджетному кодексу України вищої юридичної сили стосовно інших законів…
Отже, виходячи з викладеного при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 та п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України» є таким, що звужує обсяг передбачених законом та гарантованих Конституцією України прав позивача», — йшлося у постанові суду від 29 листопада 2016 року.
«Згідно до п. 26 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України визначено, що норми і положення ст.ст. 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету…
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що, згідно з частиною першою статті 17 Конституції України, є найважливішою функцією держави.
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист», — йдеться уже в постанові суду від 1 грудня 2016 року.
— Зауважу, що у Законі «Про державний бюджет України на 2016 рік» немає пункту, яким би Кабмін отримував повноваження збільшувати або зменшувати розмір допомог учасникам АТО. Щодо інших категорій такі повноваження прописані, а щодо «атовців» — ні, хоча в 2015 році ці нюанси були прописані у Законі, — акцентує Орест Жедан, додаючи, що в 2017 році цю «прогалину» залишили знову, що дасть змогу учасникам АТО заново звертатися до суду.
Як відомо, громадська організація “Об’єднання учасників бойових дій АТО Калущини” ще у листопаді минулого року звернулася до голови Верховної Ради та прем’єр-міністра України з проханням врегулювати правову колізію у сфері соціального захисту учасників бойових дій. Офіційні листи було відправлено і кільком народним депутатам.
«Вимагаємо приведення нормативно-правових актів Кабінету міністрів України та інших підзаконних нормативно-правових актів у цій сфері у чітку відповідність до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та вжити заходів щодо невідкладного проведення такої соціальної виплати усім, хто користується правом на її отримання , в розмірі, встановленому Законом», — йшлося у зверненні.
У відповідь Міністерство соціальної політики України надіслало документ із акцентом, що відповідна виплата у 2016 році була здійснена відповідно до законодавства. Ще одна відповідь надійшла з Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю. У ній йшлося, що дане питання буде винесено на розгляд під час засідання комітету.
Як повідомив голова громадської організації “Об’єднання учасників бойових дій АТО Калущини” Олександр Соколовський, наразі нових документів щодо цього питання до спілки не надходило. Але Комітетові Верховної Ради з питань бюджету було запропоновано при формуванні бюджету-2017 внести відповідні зміни та передбачити кошти на відповідне фінансування.
— Ми сподіваємося, що зміни до бюджету ще внесуть і цьогоріч до 5 травня учасники АТО отримають виплату, яка передбачена законом, — каже він.
Водночас, чи позиватимуться військові до суду у випадку, якщо у травні їм знову виплатять кошти у меншому розмірі, спрогнозувати важко. Адже наразі ще не закрито питання по минулому році. Після апеляційних скарг, очевидно, будуть ще і касаційні, що займе не менше кількох місяців.
Між тим, калушани не єдині, хто відстоює свої права у суді. З десятками схожих заяв до суду пішли «атовці» у Бурштині, Долині, місті Яремче та інших містах Прикарпаття. В Івано-Франківську були рішення судів на користь військових, тоді як у Долині депутатові районної ради, учаснику АТО Івану Диріву суд у задоволенні позову відмовив.
Тим часом серед учасників АТО почала формуватися нова позиція: добитися не так самої виплати допомоги у більшому розмірі, як врегулювання законодавства.
Секретар “Івано-Франківської обласної асоціації учасників та ветеранів АТО” Андрій Фармуга у коментарі «Вікнам» зазначив, що особисто він не є прихильником судових позовів і до суду не подавав. Серед його однодумців побутує думка, що питання треба вирішити на законодавчому рівні, щоб не створювати таких прецедентів.
— Насправді, я не є прихильником того, щоб судитися за цю виплату. Адже справа в тому, що Законом прописано одне, а постановою Кабміну — інше. І представники уряду це просто недогледіли. Бійців АТО по Україні вже чимало і, якщо отак масово податися до суду і отримати позитивні рішення (бо ж Закон має вищу юридичну силу, аніж Постанова), то можна призвести до того, що будуть заблоковані рахунки Департаменту соціальної політики. Це призведе до того, що частина людей не зможуть отримати інші виплати. Постраждають пенсіонери, матері, які отримують виплати на дітей, інші категорії населення, — акцентує Андрій Фармуга.
За його словами, у цій ситуації потрібна правильна комунікація, щоб врегулювати питання на законодавчому рівні і, або передбачити у бюджеті кошти на відповідну виплату у повній мірі, або ж скасувати Постанову Кабміну чи внести інші зміни у законодавство, які б поставили у цьому питанні крапку.