Скальний монастир та неповторна Марічейка. Як цікаво і бюджетно відпочити влітку?

Якщо заморські країни не по кишені і безвіз не вніс нічого нового у ваше життя, це ще не означає, що літня відпустка мине сіро й буденно. На власному прикладі «Вікна» підтвердили, що Прикарпаття містить багато незвіданих куточків, які варто відвідати. А якщо розгорнути мапу України, трохи погуглити та твердо передбачити бюджетний відпочинок, літо ще довго згадуватиметься чудовими світлинами та незабутніми емоціями.
Переглядів: 1827
Дністровський каньйон - одне із семи чудес України і чудове місце для проведення літньої відпустки

Зараз — сезон відпусток, і якщо хтось вирушає на відпочинок за кордон, то інші думають, як відпочити вдома. І це — цілком реально: не виїжджаючи за межі Прикарпаття, можна отримати море позитивних вражень, і, що головне, пізнати свій рідний край. А цікавинок тут ще чимало. Поїхали? 

Відпочити можна і в Калуші 

Головний спеціаліст з розвитку туризму управління економіки Калуської міськради Віктор Павлів жартує: 

"Найпопулярнішим місцем відпочинку для калушан є річка Лімниця".

Жарти жартами, але річка Лімниця визнана найчистішою річкою Європи. Для тих, у кого є власний транспорт, Віктор Павлів пропонує туристичний маршрут, який починається у селищі Войнилові на Калущині, де розташований монастир, далі — «місця сили» — томашівські печери, джерело із цілющою водою у селі Середньому. 

"Далі можна повернути до Дністра — перепочити та пообідати. А потім — вирушити на Бурштин, Рогатин та Галич, які славляться своєю давньою історією, а звідти — повернутися до Калуша", — пропонує Віктор Павлів. 

Рогатин. Церква Святого Духа 

Галич — не тільки древнє серце Прикарпаття: тут розташований перший  і єдиний в Україні державний комплексний центр реабілітації диких тварин (не рахуючи спеціалізованого центру реабілітації ведмедів у НПП "Синевир").  Сюди приймають хворих, покалічених особин або молодих тварин, які без батьків не зможуть вижити в дикій природі. Тож, така екскурсія буде цікавою не тільки дітям, але й дорослим. 

Фото зі сторінки Центр реабілітації диких тварин Галицького національного природного парку/Facebook

З наметами? Чи у готелях? 

Подорожувати з наметами чи зупинятися зі зручностями у готелях чи приватних садибах — це, звісно, залежить від внутрішнього стану людини та товщини гаманця. Однак, є варіанти на різні смаки. 

"Ми часто їздимо у село Мізунь Долинського району, — розповідає Ірина Совсун, засновниця туристичної спільноти у Калуші. — У такому відпочинку можна поєднати одразу кілька аспектів: чудова природа, річка Мізунька, водоспадик і можливість проїхатися популярним туристичним атракціоном — «Карпатським трамвайчиком». У Мізуні є джерело із мінеральною водою. А головне — що Мізунь неподалік і не потребує багато часу і витрат. Можна ночувати у наметах або ж — у приватних садибах, ціна — близько 100 гривень з людини за добу". 

Власне, мандрівки горами — це унікальна можливість саме Прикарпатського регіону. Відпочинок у горах щороку манить до нас тисячі туристів з усієї України та навіть з-за кордону. А для калушан гори, практично, під боком. 

"З усіх можливих гірських мандрівок я б виділила кілька, — каже Ірина Совсун. — Приміром, «зелений» туризм у селі Криворівні Верховинського району. Криворівня — енергетично чисте і сильне місце, звідти не хочеться їхати. Тут облаштовані зони відпочинку для дітей — є гойдалки і гірки. У Криворівні є церква, яка датується XVII століттям, музей «Хата-гражда», музеї Івана Франка та Михайла Грушевського. Проживання у приватних садибах коштує від 120 гривень з людини за добу. Можна замовляти харчування за додаткову оплату — господарі із задоволенням готують. А можна приїжджати із наметами — у такому випадку я би рекомендувала добратися до Дземброні: там дуже красиві краєвиди та є можливість одноденних піших походів в гори. Неподалік села — сироварня, у якій пастухи варять смачний і екологічний сир. А хто вже хоче дуже «дикого» відпочинку, може вирушити ще далі — до озера Марічейки". 

Стежок до Марічейки веде безліч, але найбільш зручний маршрут — від села Шибене. На Марічейку можна йти пішки, їхати велосипедом, квадроциклом чи УАЗом. Добиратися можна автобусом з Коломиї, який їде через Верховину. Великий мінус — погані дороги. 

"Озеро просто заворожує — там ніколи не буває хвиль. Плюс — навколо праліси", — каже Ірина Совсун. 

А для любителів гірських сходжень Ірина Совсун пропонує популярний туристичний маршрут на гору Хом’як. Маршрут — нескладний і доступний навіть для туристичних груп із дітьми. А з гори відриваються краєвиди на увесь Чорногірський хребет. 

"Якщо говорити про гори, то я радив би їхати до Осмолоди, — каже Віктор Павлів. — Там красиві гори, великий альпін-парк. А, крім того, можна поплавати у сірчано-водному басейні одного із відпочинкових комплексів".

Крім гір, Віктор Павлів радить відпочинок на Дністровському каньйоні. Каньйон є одним із найбільших у Європі та оголошений одним із семи чудес України. У Дністровському каньйоні існує своєрідний мікроклімат: зима — м'яка та малосніжна; весна приходить на один-два тижні раніше; літо — помірно спекотне, а грозові дощі тривають недовго.

"Часто траплялося так, що з Калуша ми виїжджали під сильні дощі, приїжджали на каньйон — а там спека, — каже Віктор Павлів і радить відвідати село Одаїв Городенківського району, де є комплекс карстових печер. Це місце облюбували і дельтапланеристи. Дельтадром «Одаїв» є унікальним за своєю природно-геологічною будовою. Природна підкова каньйону на березі Дністра направлена на північний захід, а тому збирає всі північно-західні вітри, які створюють динамічний потік висотою до 300 метрів. Завдяки чудовим природним умовам на дельтадромах вже багато років проводяться як чемпіонати України, так і міжнародні змагання з дельта- і парапланерного спорту. Схожі умови є лише в Криму".

"Вздовж Дністровського каньйону є чимало чудових місць, куди вартує приїхати", — переконаний Віктор Павлів. 

Приміром, у селі Незвиську Городенківського району, на березі Дністра щороку проводять фестиваль Івана Купала. Звідси можна навідатися до водоспаду «Дівочі сльози», раковецької фортеці, покататися на кораблі. Розміститися можна як у наметах, так і на території бази «Білий бізон». 

"Біля Городенки є урочище «Червоне» та Джуринський водоспад, — розповідає Ірина Совсун. — Шикарні краєвиди! Можна відвідати печеру відлюдника. Якщо говорити про відпочинок на Дністрі, то варто згадати і базу відпочинку «Хмільна застава», — продовжує Ірина Совсун. Там популяризують спортивні тури: на території бази можна взяти напрокат велосипед, проїхатися зо два кілометри, пересісти на човник та допливти до кораблика, на якому можна покататися Дністром. Вартість проживання разом із харчуванням на базі — 160 гривень з людини за день". 

Чудовий варіант відпочинку — це сплави Дністром: упродовж кількох днів на катамаранах потрібно подолати кількадесят кілометрів, милуючись незбагненними краєвидами Дністровського каньйону. Відпочинок — один із тих, про які можна тільки мріяти. Проте, для його втілення потрібно або орендувати катамаран та доправляти його до місця сплаву самотужки, або ж користуватися послугами фірм, які організовують сплави. Як і походи у гори, сплави Дністром також різняться маршрутами. Можна стартувати з села Нижнів і сплавлятися до Одаїва. Тут — завершити сплав, або ж пливти далі до села Долина (Тлумацького району), села Незвиська, Городенківського району та фінішувати в Устечку Заліщицького району, що вже на території сусідньої Тернопільської області. З Устечка, каже Віктор Павлів, можна продовжити екскурсію до Джуринського водоспаду.  

Не зовсім Прикарпаття… 

Якщо продовжити тему «водного відпочинку», але не відриватися від лінії Дністра, можна знайти чудові місця поза межами Прикарпаття.

Приміром, Ірина Совсун рекомендує їхати до Бакоти — затопленого села Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Археологічні розкопки свідчать, що здавна вздовж берегів Дністра на цьому місці була розташована безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями.  Існує також частково підтверджена підводними дослідженнями легенда про кам'яний відбиток стопи Будди, що знаходиться зараз на дні річки Смотрич. Перша згадка про скельний чоловічий монастир зафіксовано у київській Книзі 1362 року, де той згадується як «давно існуючий». Засновником монастиря був преподобний старець Антоній (засновник Києво-Печерської Лаври). За Іпатіївським літописом, в1255 році містом заволоділи монголо-татари. Монахи і жителі міста сховалися від них в лабіринті монастирських печер, де були похоронені заживо.  

"У Бакоті є місця, які вищі за Говерлу, — переконує Ірина Совсун. — Також тут є джерела з мінеральною водою — витікають майже з одного місця, а смак — різний".

Ще один скельний монастир Ірина Совсун радить шукати у селі Розгірчому Львівської області. Там є цілий монастирський комплекс, який знаходиться в печерах і є унікальним зразком наскельного сакрального будівництва XIII-XVI століть.

Звісно, перелічені місця — не єдиний варіант того, як можна провести літню відпустку. І, можливо, не головне, де її провести, а, швидше, — з ким. Адже це — чудова нагода вділити більше часу близьким людям та пережити разом неповторні моменти.

Юрій ТИМОЩУК, журналіст