Хто і за скільки купив Калуш?

Найбільше громадського майна продавали у рік місцевих виборів: у 2010 та 2015 роках. Щоправда, 2010-й став абсолютним лідером: цього року у Калуші з молотка пішла четверта частина від загальної кількості проданого у 2010-2017 роках. Саме у цей рік міський голова Ігор Насалик зміцнював свої позиції у місті та ініціював нові політичні проекти; добирав прихильників та запевняв, що вдруге балотуватися на посаду міського голови Калуша не буде. Можливо, такі невизначеність та політичні коливання і підштовхнули бізнес-середовище активніше купувати майно. Зрештою, і сам міський голова не пас задніх: у руки його рідні та політичних партнерів потрапив міський кінотеатр та, мабуть, найбільший в історії земельних продаж Калуша клапоть землі, площею 14 га.

З 65-ти приміщень 9 приватизували шляхом аукціону. Майже половина від проведених за 8 років аукціонів відбулися у 2010 році. Причому — до проведення місцевих виборів восени. Можна припустити, що цьому «сприяла» гостра конфронтація між міським головою Ігорем Насаликом та діючою на той час міською радою V демократичного скликання. По виборах міський голова отримав «свою» більшість у міській раді  та — «зелений коридор» своїм ініціативам. 

Жодного аукціону не провели у 2013-2014 роках. В усі інші роки у Калуші відбувалося щонайбільше по одному аукціону. 

У 2015 році відбулися місцеві вибори, у результаті яких міським головою став Ігор Матвійчук (до того — перший заступний та добрий друг Ігоря Насалика. — Авт.). З ним залишилася і попередня команда.

Довідка «Вікон». Аукціони для приватизації майна застосовують щодо об’єктів нерухомості, які ніким не використовуються, об’єктів незавершеного будівництва, окремо визначеного майна  підприємств комунальної власності, майна ліквідованих підприємств. 

Викупити приміщення можуть орендарі, які з дозволу орендодавця чи власника майна зробили невід’ємні покращення об’єкта оренди не менше, ніж на 25% ринкової вартості майна. Також до викупу надаються приміщення, які не були продані на аукціонах. 

2010: власники вбиралень і кінотеатрів 

У перерахунку на вартість квадратних метрів найдорожче продали на аукціоні нежитлові приміщення на четвертому поверсі Будинку побуту, що на майдані Шептицького, 5, а найдешевше — приміщення громадської вбиральні, що на вул. Грушевського, 27а.

З викуплених приміщень найдорожче продали нежитлові приміщення на вул. Пушкіна, 3 — за понад 3 тис. гривень за кв. метр. Цікаво, що за цією ж адресою і практично у той же час продали приміщення крамниці, проте вартість квадратного метра становила 2,7 тис. 

Приблизно така ж ситуація — і з продажем комунального майна на вул. Біласа і Данилишина, 14б і 14а: з різницею у п’ять місяців вартість квадратного метра зменшилася орієнтовно на 500 гривень. 

Два об’єкти, які були продані з аукціону, використовуються із порушенням умов договору купівлі-продажу. Йдеться про єдиний міський кінотеатр і єдиний громадський туалет. Тобто Калуш, фактично, втратив й одне, й друге. Щодо вбиральні нині міська влада зауважує: власник не виконує взяті на себе зобов’язання. І це дає підставу ініціювати розірвання договору та повернути у власність територіальної громади міста Калуша будівлі громадської вбиральні. 

Однак, насправді цей механізм у Калуші не працює. Про це може свідчити намагання повернути у власність міста будівлі кінотеатру «Відродження». Згідно із умовами договору купівлі-продажу, покупець зобов’язувався зберегти цільове призначення об’єкта, тобто використовувати його як кінотеатр та розпочати демонстрацію фільмів з 1 січня 2011 року. Однак, станом на 2018 рік кінотеатр і далі стоїть руїною, а власник планує перепрофілювання — у торгівельно-розважальний центр із «симпатичним» будиночком. 

У листопаді 2016 року перший заступник керівника Калуської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області про розірвання договору купівлі-продажу та повернення у власність громади Калуша нежитлової будівлі, яка колись була кінотеатром. Однак, суд повернув заяву через те, що прокуратура неправильно визначила позивача. В ухвалі суду було зазначено, що нічого не перешкоджає повторному зверненню після усунення порушення. Однак, прокуратура через суд повернула собі 39,3 тис. гривень судового збору і припинила позиватися щодо цього об’єкту. 

Загалом кінотеатр «Відродження» став найскандальнішою продажею 2010 року. Його на аукціоні купило ТзОВ «Відродження-2011», співвласниками якого був молодший брат міського голови Ігоря Насалика — Сергій Насалик, колишній соратник Ігоря Насалика по політичній діяльності від Української партії В’ячеслав Кредісов та його дружина Ірина Кілко. На сьогодні Сергій Насалик у співзасновниках не числиться. 

Власниками комерційних приміщень на вул. Б. Хмельницького, 8 також стали підприємці із оточення Ігоря Насалика: чоловік та сестра заступника міського голови Руслани Вайди — Володимир Вайда та Оксана Шутяк. Руслана Вайда та Оксана Шутяк прийшли до влади після успішної виборчої кампанії Ігоря Насалика на місцевих виборах 2006 року, до якої вони активно доклалися. З 2008 року й до сих пір Руслана Вайда є заступником міського голови з питань економіки, а Оксана Шутяк, яка була членом виконавчого комітету у минулих роках, є депутатом міської ради двох скликань.

Схоже, це не єдине надбання сім’ї заступника міського голови. Так, у 2010 році понад 204 кв. метри на вул. Б. Хмельницького, 8 викупила підприємець Наталія Паньків. В останні дні 2017 року міська рада дала їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для добудови паливної до торгового центру на вул. Каракая, 10. За цією адресою розташований торговий центр «Терези», який на всіх офіційних нагородженнях пов’язують із Оксаною Шутяк. І Оксана Шутяк, й Руслана Вайда до заміжжя мали прізвище Паньків. Наталя Паньків, за даними «Вікон», — їхня матір. 

2011: єдиний аукціон

У 2011 році відбувся єдиний аукціон, з якого продали частину приміщень Будинку побуту на майдані Шептицького, 5. Загалом Будинок побуту у Калуші продавали частинами майже десятиліття. Зараз у приміщення — шестеро власників. Однак, деякі його площі й досі непродані.

ТОП-3 власників, яким комунальне майно дісталося найдешевше, виглядає так: трохи більше, ніж тисячу гривень за квадратний метр заплатив за гараж на майдані Шептицького, 5б підприємець Роман Романюк. На сьогодні його підприємницька діяльність припинена.

Майже 1300 гривень за квадратний метр обійшлося приміщення магазину на вул. Сівецька, 1. Викупив приміщення підприємець Іван Ткачик — так звати голову Фонду майна комунальної власності 1994-2008 років. Свою підприємницьку діяльність Іван Ткачик відкрив у 2009 році (вочевидь, після звільнення з посади. — Авт.) й здає в оренду нерухоме майно.

Замикає трійку — підприємець Тетяна Селебинка, яка викупила чималі складські приміщення за півтори тисячі гривень за квадратний метр. І знову — за адресою вул. Б. Хмельницького, 8. Торік цей підприємець на державних тендерах отримала замовлень на майже 300 тис. гривень. Усе — неконкурентні процедури, а основним замовником підприємця є виконавчий комітет Калуської міської ради. Так, виконком уклав із підприємцем 8 угод на майже 140 тис. гривень. Тетяна Селебинка надала владі послуги з організації харчування, а точніше — послуги офіціантів. Із кількох угод, які вдалося знайти у відкритому доступі, стає зрозуміло, що підприємець, за завданням замовника, організовувала сніданки та фуршети у кафе-ресторані «Терези», який, як уже йшлося, має стосунок до сестри заступника міського голови Оксани Шутяк. Один із договорів на найбільшу суму укладено 7 грудня минулого року (саме на цей день припадає свято місцевого самоврядування. — Авт.) В соціальній мережі Тетяна Селебинка позначила Оксану Шутяк як сестру.

Фактично, це четверте приміщення комунальної власності, яке відійшло підприємцям, пов’язаним із заступником міського голови.

Також у 2011 році комунальне майно приватизував діючий на той момент депутат міської ради від Партії регіонів, голова міської партійної організації Михайло Форович. Офіс на вул. Грушевського, 54 він викупив за 1872 гривні/кв. метр. До 2014 року приміщення слугувало офісом партійної організації. Однак, на хвилі Майдану, у лютому 2014 року, молодь зірвала камери спостереження, розбила вхідні двері, витягнула на вулицю комп’ютери, партійну символіку, офісні меблі і підпалила. Саме приміщення не підпалювали, а згодом власник відновив пошкоджене.

2012: найдешевше — для своїх

У 2012 році комунальне майно у Калуші продавали за рекордно низькою ціною. Вартість 1 кв. метра щонайбільше сягала 2,4 тис. гривень, а найменше заплатив підприємець Павло Мелимука, який викупив майже 230 кв. метрів на вул. Вітовського, 7 за ціною 564 гривні за 1 кв. метр. Вул. Вітовського — на периферії, однак, дешевше квадратний метр не продавали упродовж восьми років.

Павло Мелимука є братом голови Калуської РДА Наталії Бабій. У 2012 році Наталія Бабій працювала керуючою справами виконавчого комітету Калуської міської ради та була куратором земельної сфери у Калуші. Нежитлові приміщення на вул. Вітовського Павло Мелимука купив наприкінці серпня 2012 року. А через півтора місяці їхнім новим власником став Андрій Савчак. Загалом, адміністративно-виробничі приміщення на вул. Вітовського, 7  мають кількох власників: у 2008 році власниками приміщень із часткою 20 і 33% стали відповідно Ярослав Полицький і Наталія Паньків. Ярослав Полицький є бізнес-партнером й, можливо, батьком підприємця Миколи Полицького — помічника на громадських засадах народного депутата IV демократичного скликання, згодом — міського голови Калуша Ігоря Насалика. У липні 2006 року у Калуші зареєстровано благодійний фонд «Промисловців та підприємців Калуша», засновниками якого стали Микола Полицький та сестри Оксана Шутяк і Руслана Вайда.

Наталія Паньків, як уже йшлося, є близькою родичкою Руслани Вайди та Оксани Шутяк.

Цього ж року офіс на бульварі Незалежності приватизував нині покійний Віктор Мікеров, який був депутатом Калуської районної ради упродовж трьох демократичних скликань від УНП. Головою обласного партійного осередку УНП до 2009 року був Ігор Насалик.

2013: знайомі обличчя

У 2013 році власником приміщення на вул. Пушкіна, 3а стала підприємець Ірина Лозинська. Вона є співвласницею ТОВ «ДР Інвест». Іншим співвласником фірми є депутат міської ради від «Самопомочі» Андрій Романів — директор ТОВ «Акваторія-Калуш», раніше — ТОВ «Чисте Прикарпаття». І перша, й друга фірма пов’язана із В'ячеславом Кредісовим, співвласником кінотеатру «Відродження».

Нежитлові приміщення на вул. Стуса 3Б викупив підприємець Олександр Северин. На той час він був депутатом міської ради від провладної фракції Української партії Ігоря Насалика. Українську партію Ігор Насалик очолював з 2010 до 2012 року.

Найдешевше — 991 гривень за квадратний метр — дісталося приміщення на вул. Долинській, 44е ПП виробничо-комерційна фірма «Промтехінвест». Директор фірми Василь Мельник у 2010-2011 роках ухилявся від сплати податків, через що бюджет недоотримав понад 1 млн гривень податків. Василь Мельник став депутатом Калуської районної ради від Партії регіонів у 2012 році. 

Ще один власник комунального майна – ТзОВ «Земюрконсалтинг», директор якого Василь Кисіль у 2010 році займав посаду начальника відділу УБОЗ в Івано-Франківській області.

2014 рік: знову свої?

Два з п’яти проданих у 2014 році приміщень викупив підприємець Сергій Селюх. Він займається роздрібною торгівлею меблями та освітлювальними приладами і загалом з 2010 року викупив майже 367 кв. метрів, заплативши понад 900 тис. гривень, тобто в середньому майже 2,5 тис. гривень за кв. метр. В інтернеті є інформація про те, що Сергій Селюх очолював раніше один із місцевих осередків УНП.

2015-2016: нові обличчя, цікаві історії

Упродовж 2015-2016 років відбулися два аукціони. В обох випадках власником комунального майна стало ТзОВ «Омега-плюс» Володимира Богусевича.

Так, у 2015 році з аукціону продали нежитлове приміщення на вул. Стуса, 4а, яке управління культури раніше орендувало під бібліотеку. В технічних характеристиках об’єкту експертно-грошової оцінки зазначено земельну ділянку площею 305,8 кв. метрів. Проте, уже в укладеному через два тижні договорі купівлі-продажу значиться, що продана земельна ділянка розташована на земельній ділянці площею 1100 кв. метрів. Цікаво, що члени постійної депутатської комісії з питань  землеустрою міської ради минулого скликання, за якої і відбувався аукціон, під час розгляду на комісії питання про надання дозволу про розроблення проекту землеустрою щодо відведення та надання в постійне користування цієї земельної ділянки не підтримали таке рішення: тільки один із присутніх членів комісії був за, двоє — проти, а четверо — утрималися.

Чимало разів це питання розглядали і на земельній комісії діючої міської ради, зокрема — і за присутності підприємця. Зрештою, наприкінці 2017 року, приблизно через 2 роки після продажу приміщення, міська рада погодила підприємцю «земельне» питання.

У 2016 році ТОВ «Омега плюс» викупило приміщення бару «Дзеркальний» на вул. Пушкіна, 8а.

У 2013 році, за позовом Калуського міжрайонного прокурора, це приміщення повернули у ТзОВ «Артур», яке боргувало орендну плату. У 2015 році колишній «Дзеркальний» продали з аукціону за 3,8 млн. гривень. Вартість квадратного метра сягнула майже 8,8 тис. гривень. Це — найбільша сума, яку місто отримувало на торгах упродовж восьми років.

Загалом у власності Володимира Богусевича упродовж 2014-2016 років опинилося майже 900 «комунальних» кв. метрів у досить привабливих «точках» Калуша: на вулицях Б.Хмельницького, Стуса та Пушкіна.  

Приміщення колишнього "Дзеркального" і колишньої бібліотеки на вул. Стуса, 4а, чоловік зараз здає у довгострокову оренду, про що є оголошення на сайті продаж.

2017: новий виток старої історії

Цього року продовжили продаж колишнього приміщення прокуратури. Цікаво, що вартість одного квадратного метра тут різнилася удвічі. Через те, пояснили у Фонді майна, що одне приміщення розташоване у підвалі, а інше — на першому поверсі будівлі.

Єдиний аукціон, який відбувся у 2017 році — це продаж приміщення колишньої друкарні. Депутати міської ради довго дискутували і дали згоду на продаж будівлі лише з третьої спроби. Депутатський корпус акцентував на історичній цінності будівлі. Міська влада вказувала на її жалюгідний стан.

З першого разу приміщення не змогли продати.  З другої спроби на аукціон прийшли троє покупців, які майже не торгувалися. Приміщення друкарні у перерахунку на квадратний метр продали практично найдешевше порівняно з іншим комунальним майном. Новим власником приміщення стала підприємець Ольга Гелемей. Після аукціону вона зазначила, що використає приміщення, швидше за все, для облаштування медичного центру. Однак, земельну ділянку під колишньою друкарнею підприємець зараз орендує для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Та й основний КВЕД підприємницької діяльності Ольги Гелемей — постачання інших готових страв.

Номер телефону, який вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, аналогічний до номера телефону підприємця Олександра Вегери з села Томашівці.

Олександр Вегера зареєструвався на початку листопада 2017 року, а вже менш, ніж за два тижні, отримав замовлення на понад 900 тис. гривень на капітальний ремонт школи на Львівщині. Найбільше з підприємцем співпрацює Галицьке КП «Капітальне будівництво», яке з листопада 2017 року уклало угод на понад 4 млн. гривень. А загалом буквально за 4 місяці діяльності підприємець Вегера отримав замовлень на більше, ніж 5,6 млн гривень, усі — за неконкурентною процедурою, через укладені звіти.

Ще один підприємець, який пов'язаний із Олександром Вегерою та Ольгою Гелемей через номери телефонів, — Степан Мазур, який зареєструвався у липні 2017 року. У соцмережі Степан Мазур (або Степан Дядько) є другом Ольги Гелемей.

Ольга Гелемей — донька відомого у Калуші підприємця Івана Кондрата. У нього — 6 фірм, половина з яких зареєстрована за адресою Войнилівської селищної ради. Левова частка фірм підприємця фігурують у кримінальному провадженні. Так, у Нацполіції Івано-Франківській області підозрюють, що службові особи управління комунального майна та Комунгоспу Долинської міської ради з метою привласнення бюджетних коштів уникали процедури державних закупівель, залучали до проведення робіт та подальшого внесення недостовірних відомостей до актів приймання виконаних робіт підприємства з ознаками фіктивності, через які здійснювали легалізацію (конвертування) безготівкових коштів у готівку та розподіляли їх між учасниками злочинної групи.

Ухвала суду була прийнята у березні 2017 року. Олександр Вегера та Степан Мазур, нагадаємо, почали свою підприємницьку діяльність у листопаді та липні 2017 року.

Як повідомили «Вікнам» у Томашівській сільській раді, Олександр Вегера є родичем Івана Кондрата. 

Іван Кондрат конфліктує із владою та калушанами. Адже його ПП «Пімет» майже десятиліття працює без документів на землю, забруднює повітря викидами від асфальтної установки та нічого не сплачує до міського бюджету. Свого часу ПП «Пімет» орендувало, а потім викупило майно комунального дорожнього підприємства. Гроші, до речі, довелося стягувати через суд. І це — ще не все. У 2006 році, коли міським головою став Ігор Насалик, він виявив, що на площі Героїв у самому центрі міста підприємець Іван Кондрат побудував офісно-житловий будинок без попереднього оформлення земельної ділянки. Новий міський голова запевнив, що підприємець добровільно перерахував до бюджету 130 тис. гривень. А депутати дали згоду на відведення земельної ділянки під будівництвом та передачу її в оренду Кондрату.

Невідомо, чи перерахував кошти Іван Кондрат, проте сплату інвестиційного відсотка за будівництво на площі Героїв відсудив. Цікаво, що після цієї історії, з 2010 до 2015 року, Іван Кондрат був депутатом обласної ради від Української партії, яку упродовж двох років очолював міський голова Калуша Ігор Насалик.

У власності родини Кондрат нині є кілька однойменних установ. Так, син Івана Кондрата — Микола Кондрат — є власником ресторану «Кондрат» на площі Героїв. А власником готелю «Кондрат» на вулиці Степана Бандери є Леся Рекетчук, яка, за даними платформи YouControl, раніше проживала із Миколою Кондратом за однією адресою (імовірно, сестра).

Приміщення друкарні межує із готелем «Кондрат». Можна припустити: якби Іван Кондрат відкрито конкурував на торгах, вони б пройшли не настільки гладко та набули негативного публічного розголосу.

На сьогодні Іван Кондрат та його рідня є власниками практично половини центральної міської площі. Іншу половину площі, або ж, принаймні, добрячий її шматок, «набули» у власність політичні партнери та родичі попереднього міського голови Ігоря Насалика. Та й загалом більшість «смачних» комунальних шматків відійшли людям, пов’язаним із попереднім міським головою. Зрештою, досі Калушем рухають процеси, які колись запустив міський голова Насалик.

Оксана ПІЛЯНСЬКА, журналіст

Дослідження здійснювалося в рамках проекту «Комунальне майно: хто і як заробляє на власності громади у Калуші» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».