"Насправді, не священик має віднайти людину, а батьки. Завдання духовного наставника — направити людину в пот — Пане Андрію, як Ви відчули своє духовне покликання?
— В мене це було закладено ще із дитинства. У моїй сім’ї часто ходила в храм бабуся. Проте довго в церкві я не міг стояти, як і більшість дітей. Свідомість до мене прийшла в п’ятому класі. Я пам’ятаю той зимовий холодний день, коли випало дуже багато снігу і я подумав, хто в таку погоду може прийти до церкви. І раптом у мене виникло велике бажання. З того часу я регулярно відвідував усі богослужіння.
— Ваші батьки також завжди були віруючими людьми?
— Ні, в моїй сім’ї одразу не було релігійної зацікавленості. Батьки не ходили регулярно до храму. Можна сказати, що я став певним спонукаючим фактором. А взагалі на це все сталася воля Господня.
— Яким, на Вашу думку, повинен бути сучасним священик?
— Він має іти в ногу з часом. Я не хочу кидати камінь в бік священиків старшого покоління, проте є такий хороший вислів одного святого, який сказав, що старші духовні особи давали людям хліб. Зараз прийшов момент, коли більшість його вже наїлася і тому вже хочуть чогось іншого. Молоді священики покликані, щоб давати вже не хліб, а якісь, мабуть, тістечка.
Звісно, сучасна духовна особа повинна бути і в соцмережах. Папа Іван Павло II казав, що Інтернет — це спосіб поширення слова Божого. Тому, хто не пов’язаний із ним — відрубаний від світу. А так, ти можеш показати свою позицію, популяризувати в соцмережі хороші і правильні речі.
Дитячі мрії збуваються. Як калуський диякон став чемпіоном України та забив в фіналі гол
— Як ставитеся до святкування сучасних європейських свят, наприклад, дня святого Валентина, Хелловіна?
— На день святого Валентина відбувається більше гріхів, аніж чогось позитивного. Але як ми його поширюємо і позиціонуємо, так його молодь і святкує. Стосовно другого свята, однозначно — ні. Це замаскований культ диявола. Адже його найбільшою хитрістю є те, щоб переконати людей, що його немає.
“У заметіль виступали, а вдома у дощ не хочете?”. У Хотіні всьоме відтворили Хресну дорогу
— Як Вам вдається поєднувати такі різні діяльності, як розваги, гумор, духовне служіння?
— Коли я прийшов на парафію в Хотінь, то зібрав театралізовану Хресну дорогу, яку ми ставимо щороку. Згодом мене покликали займатися культурною діяльністю. Спочатку не хотів, бо знав, що в цьому є якась несумісність. Проте все ж погодився. Адже вважаю, що наш хотінський клуб не займається нічим таким, щоб суперечило церковній діяльності та релігійним поглядам. Щодо КВНу, то, жартуючи, ми висміюємо різні згубні звички людей. Так, жартуємо і в релігійних питаннях. У нас навіть священик о. Дмитро Кишенюк є постійним членом журі. Звісно, не висміюємо церковні речі, адже це буде гріхом святотатства.
Театралізована "Хресна дорога" і вертеп від хотінчан не обходяться від Андрія Ляховича
— Яке Ваше відношення до сучасного телебачення?
— Щоб дивитися телебачення, слід мати хороший фільтр у голові. Нас дуже легко в чомусь переконати, адже більшість людей не мають фундаменту. Тому будь-яка передача може людину втопити. Коли я навчався у духовній семінарії закритого типу, телевізор ми дивилися в дуже обмеженому часі. Дозволяли переглядат иновини (і то не завжди), футбол і бокс.
Відбувся, але не втілився. Вулицями Калуша проїхав екуменічний велопробіг
— Яку полюбляєте читати літературу?
— Читаю виключно релігійну літературу. Одна із моїх улюблених — книга святого Альфонса Лігуорі «Велич і обов’язки священика». Дочитавши її до 50-ї сторінки, людина абсолютно змінюється. Книга має позитивний вплив і володіє навертаючою силою.
— Як людині знайти своє покликання в будь-якій справі?
— Кожен повинен відчути. Якщо цього не сталося, значить, винні батьки. Адже вони є нашою першою колискою, міні-церквою. Насправді, не священик має віднайти людину, а батьки. Завдання духовного наставника — направити людину в потрібному руслі.
Розмовляла Ірина КМІТЬ, журналіст