Боєць АТО присвятив книгу загиблому Юрію Пукішу з Калущини

26-річний боєць з Карпат написав книгу про таких, як сам


Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Боєць АТО присвятив книгу загиблому Юрію Пукішу з Калущини

Дата публікації: 2018.05.11 | Коментарів: 0 | Переглядів: 576

Три роки тому Борис Гошко із села Лоєва Надвірнянського району повернувся з війни. І стільки ж років війна не відпускала його і, каже, вже не відпустить. Пам’ятає кожен день на передовій. Менше місяця тому боєць 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади видав книжку – про людей війни.

26-річний Борис Гошко працює на залізниці помічником машиніста тепловоза інформує  "Репортер".

В АТО пішов у 2014 році, коли йому було 22. Служив гранатометником у 128 бригаді. 1 вересня, після навчань на полігоні, їх відправили на першу лінію – в місто Золоте Луганської області, де пробули більше 40 днів під постійними обстрілами. Каже, слава Богу, був лише один поранений.

«Закинули нас на цвинтар і просто сказали окопатися. Там нас вперше й обстріляли. Правда міни перелітали верхом, але було дуже страшно».

Далі стояли у полях перед Санжарівкою Донецької області. Спершу, каже, було більш-менш спокійно, але 15 січня 2015 року почалося справжнє «м’ясо». Борис згадує:

«Постійні обстріли протягом 35 днів, будильник не треба було заводити – з шостої ранку і пішло/ Стояли там до кінця – до 18 лютого. В ніч на 19-те на наші позиції вийшли з 60 хлопців із Дебальцевого. Замучені, не хотіли ні їсти, ні пити. У моєму бліндажі, де нас раніше двоє ночували, тоді помістилося 11. Було тісно, але тепло. Через постійні бої забезпечення не довозили, дров не було, бо поле».

Далі – друга лінія, Станиця Луганська. Більше участі в боях його взвод не брав. А 9 вересня 2015-го Гошко демобілізувався. Приїхав додому і, каже, відчув якусь порожнечу. Борис розповідає:

«Думав: «Що, це все?». Не знав, де себе подіти. Вернувся на роботу на нафтопереробну станцію, трохи пропрацював, взяв відпустку, поїхав подорожувати. Знову хотів підписати контракт, але почав обходити ті всі комісії та й передумав. Зараз звикаю до нової роботи на залізниці».

Для побратимів писати книгу Борис почав у вересні 2016 року. Книгу він присвятив загиблим побратимам – Анатолію Слонському з Умані та Юрію Пукішу з Калущини.

Юрій Пукіш підірвався на розтяжці 29 серпня 2015 року поблизу села Гарасимівка Станично-Луганського району. Анатолій Слонський загинув 6 лютого 2015 року під час боїв за Дебальцеве. Відбивав танкову атаку на блокпосту №3 під селом Троїцьким. Борис каже, двічі з побратимами їздили на його могилу, а от у Юрія Пукіша на могилі не був:

«Соромно зізнатися, але у Юрія на могилі ще ні разу не був, хоч близько. Рідним Толіка відправив книгу, а з родичами Юрія не маю контактів».

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: