загрузка...

“Зараз прийшли люди без мотивації. І їм що священик, що психолог – все-рівно” — Капелан Федір Мороз

І хоча в Україні є реабілітаційні центри, нас чекає серйозна робота з тими, хто прийшов з війни, каже капелан


“Зараз прийшли люди без мотивації. І їм що священик, що психолог – все-рівно” — Капелан Федір Мороз

Дата публікації: 2019.01.19 | Коментарів: 0 | Переглядів: 0

Настоятель калуського храму Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ о. Федір Мороз знаний у Калуші як військовий капелан, волонтер, ініціатор благодійної акції «Тепло сердець для воїнів АТО».

З 2016 року о. Федір Мороз їздить на фронт. Ми зустрілися через три дні після того, як він повернувся з чергової поїздки на Схід, де був протягом тижня. Про волонтерство і капеланство, про духовно-психологічну підтримку тих, хто повертається з війни, о. Федір Мороз розповів сайту religion.if.ua, інформують "Вікна".

Насамперед, це був збір коштів. А ще приносили ломи, лопати, сокири, каски, бо тоді нічого не було. Не було форми, щоб одягнутися, не було нічого для захисту, зазначив капелан:

"У мене спочатку не виникало думки їхати капеланом. Уже пізніше, у 2015-2016 роках, ми нагороджували волонтерів, які співпрацювали з нами, відзнаками Святішого Патріарха Філарета. Але прийшов час, і у листопаді 2016 року у нас були ротації. Тобто священик їхав на Схід на місяць. Коли він зголошувався, йому давали форму і він їхав куди направлять – у військову частину на фронт".

Отець Федір розповів про перший досвід капеланства:

"Мені випало поїхати в ротацію на місяць в сектор «М», в Маріуполь. Це Водяне, Лебединське, Талаківка, Гнутове. І в лютому ще раз приїжджав. Це 503-й окремий батальйон морської піхоти 36-ї бригади, яка базувалася в Миколаєві. Це був мій досвід капелана, таке бойове хрещення на передовій. І з того часу вже два роки їжджу. Слава Богу, помагаємо, тримаємо зв’язок з морською піхотою, а тепер і з нашою 10-ю гірсько-штурмовою бригадою, зокрема 8-м окремим батальйоном. На днях якраз повернувся від них".

Робота зараз заключається не стільки у волонтерській допомозі – одяг, засоби захисту є. Більше потрібна духовно-психологічна, моральна підтримка. За словами капелана, помінявся основний склад людей на фронті, сам їхній настрій. Нема тої мотивації, що була у 2014-2016 роках:

"Люди на зарплаті, багато звільняється тих, хто підписував трирічний контракт у 2015 році. І на їхнє місце приходять, у великій мірі, немотивовані. Це великий мінус і з цим треба працювати".

Треба працювати і з ветеранами АТО, які приходять додому в такому повоєнному синдромі, зауважує о. Федір Мороз.

"У нас в Калуші є Спілка учасників АТО, яку очолює Олександр Соколовський, проводиться реабілітаційна робота на базі відпочинкового центу «Джерело», куди заїжджають сім’ї. Але, на мою думку, треба зараз відкривати такі реабілітаційні центри, які б давали психологічне розвантаження для тих, хто приходить з війни. Тому що цей післявоєнний синдром дуже серйозний. Коли людині не допомагати, вона дуже довго сама виходитиме з нього. І зараз потрібно працювати не лише з атовцями, а й з простим мирним населенням, щоб прийняти тих, хто прийшов з війни. Суспільство не готове їх відчути, ввійти в їхні проблеми. Тому вони закриваються, вони в чарку дивляться. А нам легше їх від себе відкинути, ніж з ними працювати, по-іншому до них ставитися. І хоча в Україні є реабілітаційні центри, нас чекає серйозна робота з тими, хто прийшов з війни".

За словами капелана, зараз в армію прийшли люди без мотивації. І їм що священик, що психолог – все-рівно:

"Це моя думка. Звичайно, не всі. Але дехто підписав контракт, поїхав на роботу – це як заробітчани в Польщу. З власного досвіду скажу, що от не було, на жаль, щоб прибіг вояк: «Отець, посповідаюсь». Я розумію, що якщо людина невоцеркована вдома, то вона невоцеркована і там. Вдома не ходили в церкву, хіба на Пасху, і тут не знають, як з священиком говорити. Треба місяць-два-три побути з ними. Треба з ними говорити, витягувати їх на бесіду. Хоча коли приходять серйозні обстріли, то невіруючих немає".

На запитання, коли закінчиться війна, чи потрібні будуть капелани.калуський священик зазначив:

"Я думаю, коли закінчиться війна, українська армія буде сильною, мотивованою, в ній служитимуть професіонали. І тим хлопцям потрібні будуть капелани. А ще багато сил, ресурсів треба буде вкладати в реабілітацію. З тими, хто прийшов і прийде з війни, треба працювати. І з тими, до кого вони повертаються. Вояк повертається, говорить про свій біль, а ми не чуємо. Він не на нашій мові говорить. Ми не знаємо, як йому допомогти. Він як зламаний годинник – його треба відремонтувати".

загрузка...
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: