Бомж Богдан…воскрешає людейі «регенерує» центр міста

Інколи, йдучи вулицями Калуша, можна зустріти незвичних зовні людей, офіційною мовою — без відповідного місця проживання, а в народі — бомжів. Насправді ми ніколи не задумувалися над тим, де вони живуть, чим харчуються, чи працюють…Три місяці тому в самому центрі міста на зеленій галявині, що біля будинків на вул. Винниченка, поселився БОМЖ Богдан. Щодня попри його помешкання проїжджають сотні машин, проходить стільки ж людей — працівників санстанції, правоохоронних органів, міської варти, депутатів міської ради, начальників ЖЕО. Але до БОМЖа Богдана і надалі нема нікому діла…
Переглядів: 1126

Та ось один телефонний дзвінок в редакцію нашої газети змусив детальніше познайомитися з представником дна нашого суспільства — бомжем Богданом. Він оселився з комфортом у самому центрі нашого міста, на вул. Винниченка, біля майстерні побутової техніки, десь зо три місяці тому. А взагалі у Калуші він бомжує близько двох років. До нового місця проживання під відкритим небом квартирував по підвалах. Очевидно, з настанням теплих днів комарі та інша підвальна наволоч не давала життя. От і обрав Богдан чудовий зелений куточок у центрі Калуша, споглядаючи людей і ставши частиною природи: під відкритим небом він відпочиває та спить і в спекотну, і в дощову погоду… На травичці є всі необхідні для проживання на вулиці речі: купа лахміття, старі матраци, ковдри, подушки, горнятко, ложка.
Наша розмова з п.Богданом була трохи дивною, але передаємо її зміст без змін:
— Доброго дня! Чому Ви тут мешкаєте? У Вас нема житла?
— Чому нема? Є. У Кривому Розі. Там дружина, з якою я розлучений, п’ятеро дітей: старший син — академік, молодший — художник.
— А вони знають, що Ви тут? Чи можна їх якось повідомити?
— А для чого? Я уже чотири рази пішки йшов до Кривого Рогу… А родом я з Петранки.
— А в Петранці нема родини чи помешкання, де Ви б могли жити?
— Нема нічого. Та я маю тут квартиру (у Калуші. — Авт.), але ордер на неї не у мене, а у однієї жінки: вона — начальник ЖЕО.
— Де ця квартира, і чому ордер не у Вас?
— Не знаю. Я нічого не знаю.
— Чому Ви там не живете?
— Так кажу, що ордер у начальниці ЖЕО.
— А якого ЖЕО?
— Нічого не знаю, я вже два роки бомжую, а тут — 3 місяці. Взимку живу у підвалі будинку, того, що військові будували. За що я живу? Пляшки збираю — здаю. Хліб іноді купую. А все решта — із смітників. До речі, я матрац знайшов. Ватний!
— Не пробували десь влаштуватися на роботу?
— А для чого? Я воскрешаю людей.
— Як Ви це робите?
— Дуже просто. Просто воскрешаю: вчора, завдяки мені воскресло 16 тисяч людей, сьогодні — 7 тисяч. Все дуже просто: нема людей, а тепер є — я їм кров свою даю…
Дивні, не зовсім розумні речі говорить цей чоловік, але чи маємо право спостерігати спокійно за тим, що у центрі міста на наших очах, можливо, гине людина? Крім того, невже створення ліжбища бомжів з розповсюдженням, можливо, хворіб, а точно — антисанітарії під вікнами житлового будинку є обіцяною владою регенерацією історичного центру міста? Не бачать бомжа ні працівники санепідстанції, приміщення якої за сотню метрів від „оселі” Богдана, ні депутати міської ради, які живуть у цьому мікрорайоні, ні сама влада…
А чим займається новостворена міська варта, яка патрулює вулиці міста? А чому міліцейський патруль ніколи його не чіпав?
А де міська служба милосердя, представники церкви, численні благодійні фонди та організації, які могли б якось вплинули на те, щоб людина не жила на вулиці? Може цю людину хтось шукає декілька років, може десь зовсім поряд є його діти, може йому потрібна допомога?

Байдужість, вочевидь, не врятує наш світ…