Брат відповідає за брата, якщо так вирішив начальник

Микола Яковина: „Начальник обласного управління юстиції мстить мені за брата”
Переглядів: 601

Як повідомляли місцеві ЗМІ, днями відбулася виїзна колегія обласного управління юстиції, яка визнала роботу Калуського міського управління юстиції найгіршою в області. Здавалося, начальник обласного управління Петро Черепій і в.о. начальника державної виконавчої служби цього ж управління Віктор Гундяк оперували цифрами: протягом року виконавчих проваджень було виконано на 16,6%, тоді як в Косівському районі — на 52%, Коломиї — на 60%, Івано-Франківську — на 70%. Обласне керівництво основну причину такого становища бачило у неналежному виконанні службових обов’язків працівниками виконавчої служби Калуського міського управління юстиції та начальника управління, депутата обласної ради Богдана Яковини. Шок у присутніх представників ЗМІ викликали і наступні факти: проти 6 державних виконавців (з 10-ти) порушені кримінальні справи, а справа за невиконання відділом державної виконавчої служби міського управління судового рішення, датованого 1999 роком, призвело до подання позову у Європейський суд. Як результат колегії — окремих державних виконавців буде звільнено, а подання про притягнення начальника Калуського міського управління юстиції направлено у Міністерство юстиції. Чи все так однозначно у цій історії? Чому керівник зі стажем Богдан Яковина допустив такий розвиток подій? „Вікна” звернулися за коментарем до начальника Калуського управління юстиції, вважаючи, що не тільки звинувачення, але й відповідь на них також має бути оприлюднена.
Мій підлеглий мені не підпорядковувався
Розлад справ у міському управлінні юстиції, на думку Богдана Яковини, розпочався з призначенням на посаду його заступника, начальника відділу державної виконавчої служби (ДВС) Ярослава Василечка (безпосередньо обласним керівником, без погодження з начальником міського управління юстиції, що і не передбачено законодавством). Чашу терпіння переповнила судова справа — позов Української енергетичної компанії (м.Вінниця) про стягнення з держави в особі відділу ДВС Калуського міського управління юстиції моральних збитків та упущеної вигоди в сумі 6 млн. грн. через несвоєчасне стягнення з ВАТ „Оріана” на користь компанії 3 млн. грн. (піврічний бюджет усієї виконавчої служби Міністерства юстиції! — Авт.).
— 29 серпня 2002 року в моєму кабінеті в присутності голови РДА В.Дзундзи, голови райсуду Я.Горблянського, — розповідає Богдан Яковина, — я інформую свого обласного керівника Петра Черепія про те, що до нас надійшла цікава ухвала Господарського суду про призначення слухання справи за позовом Українського енергетичного консорціуму про стягнення з держави в особі відділу ДВС на 6 млн. грн. упущеної вигоди за невчасне виконання рішення суду з надуманих підстав. Я поінформував свого керівника, що треба серйозно до цього віднестися, але мій заступник, призначений обласним начальником, не хоче мені цієї ухвали навіть показати. Мені було обіцяно, що Черепій візьме це на особистий контроль. За день до судового засідання мене у терміновому порядку відправили у Київ з надуманої причини.
Скориставшись нагодою перебування в Міністерстві, я поставив до відома про існуючу проблему директора департаменту ДВС Міністерства п.Павлову, яка негайно в моїй присутності зателефонувала до Петра Черепія, просила особисто втрутитись і не допустити програшу справи. Яке було моє здивування, коли Черепій відповів, що він взагалі не в курсі, але обов’язково втрутиться і особисто буде у Господарському суді. Коли я повернувся з Києва, то довідався, що годину тому проголошено рішення — стягнути з держави в особі відділу ДВС збитки в сумі 4 000 000 грн.!
Через декілька днів я тяжко захворів, однак буквально не „злазив” з Василечка, щоб була направлена апеляційна скарга до Львівського Апеляційного Господарського суду, допомагав скласти сам текст скарги, виправити недоліки. Потім мало не за руку відвів Василечка на пошту, щоб переконатись, що скарга відправлена.
Яким було моє здивування, коли  в жовтні з Львівського суду апеляційна скарга повернулася без розгляду в зв’язку з „неналежним оформленням”, і я виявив, що це зовсім інший текст, а на конверті стоїть поштовий штемпель не Калуша, а Рожнятова!
На початку листопада я звернувся з доповідною на ім’я міністра юстиції до народного депутата Євгена Гірника, який заніс запит міністру. Наступного дня я був в міністерстві у тієї ж п.Павлової, яка знову телефонувала Черепію і він знову говорив, що Яковина від нього усе приховав.
Далі вже під контролем начальника обласного відділу ДВС п.Бойчука Василечко написав касаційну скаргу, яку таки направив у Вищий Господарський суд України. Однак через кілька днів мені стало відомо, що до того ж суду було направлено листа за підписом того ж Василечка, щоб… повернути касаційну скаргу без розгляду. Таким чином, було перекрито шлях до оскарження незаконного судового рішення і вже зараз здійснюється стягнення коштів Українському енергетичному консорціуму. До речі, вінницька недержавна тимчасова структура умудрилася чи не єдина з кредиторів ВАТ „Оріана” ще в серпні 2002 року повернути собі борг 3 млн. грн. майном — невстановленим шахтним обладнанням, яке, до речі, перебувало під арештом та було описане державним виконавцем.
Голова ОДА відреагував миттєво і справу вдалося не тільки зрушити з мертвої точки, але й виграти.
Саботаж мене як керівника був повним
— Якось я повернувся з Києва, якраз по справі вінницької фірми, — і застаю в коридорі управління ряд поважних керівників стратегічно важливих установ міста — міськрайвідділу міліції, ТМО, Калуського РЕМу. Як з’ясувалося, поки мене не було, усі рахунки бюджетних установ (адже у нас всі комусь щось винні) були заблоковані відділом ДВС, який очолював той же Василечко. Міський голова зібрав керівників і домовився, що вони відкликають (бо післязавтра — День міста) свої позови. „ЛУКОР” замовив величезну кількість артистів у парку і наслідки могли бути непередбачені, коли вже тертій день не виїжджає швидка, міліція немає чим заправити навіть чергову машину. Він розумів: раз пішов виконавчий документ — виконавча служба зробила це законним шляхом. Стягувані зрозуміли ситуацію і керівник управління газового господарства у листі звернувся повернути позов без виконання, РЕМ — просив у листі призупинити провадження. Чому б не скасувати постанову про блокування рахунків? Василечко, за словами керівників дав виконавцю вказівку готувати постанову і пішов за… сигаретами. А було це ще перед обідом. І майже до кінця дня його не було!
Рахунки державних структур були арештовані в один день. Хоча по ТМО не вистачало ще 1 чи 2 днів до закінчення терміну добровільної сплати. Одне з рішень навпаки вже було прострочено тижнів два і постанову про блокування рахунків можна було винести раніше. Василечка не було і я поставив на постанові державного виконавця свою печатку і за нього підписався як начальник управління. Можливо, втрутився у процесуальну діяльність, але була ситуація, коли наслідки могли бути гіршими. Наступного дня зранку Василечко пішов у банк і вилучив постанову, підписану мною, щоб написати доповідну (забрав постанову, замінивши її). Формально закон був порушений, але глобально — ні, адже підстави для зняття арешту з рахунків були. Обласне керівництво (а воно дуже мене любить) відразу написало подання в Міністерство юстиції і вже до місяця мене було направлено на позачергову атестацію. Там усе зрозуміли, адже не було ні умислу, ні корисливості. Атестацію згодом відклали.
Такі нервозні стосунки дуже позначилися на моєму здоров’ї: більше місяця я пролежав в лікарні з невралгією, відкрилася виразка. Я вийшов аж наприкінці року, потім знову застуда, знову виразка, санаторно-курортне лікування… Коли я вийшов на роботу у вересні минулого року, то просто вжахнувся: стан справ під керівництвом Василечка був катастрофічним.
Що робив він? Навіть тоді, коли я виходив на роботу, він приховував від мене кореспонденцію. У мене немає діловодного підрозділу, а Василечко категорично заборонив діловоду видавати мені документи, які надходять в управління, навіть ті, які на мою адресу. На листах, адресованих мені, він ставив свої візи і віддавав розпорядження. Таких документів я знайшов тепер кілька десятків. Не потрапляли до мене і скарги на держвиконавців. Саботаж був повний!
Законодавча колізія призвела до абсурду
— У складі очолюваного мною управління є спеціаліст з правової роботи і спеціаліст з легалізації об’єднань громадян — і все! Всі решта працівників підпорядковані начальнику відділу ДВС. Таку ситуацію не тільки в Калуші, але й Україні загалом породжує прогалина у законодавстві. Але важливе у цій ситуації, звичайно, просте людське спілкування. У мене ніколи такого не було з попередниками Василечка — Степаном Забрицьким, Наталією Рожковецькою. Такого навіть на думку не могло прийти! Навіть якщо були якісь незначні непорозуміння, колектив цього ніколи не бачив. Але навіть тепер, коли є інший в.о начальника відділу і я ставлю це питання перед обласним керівництвом про те, що я повинен мати можливість знайомитися з вхідною кореспонденцією, начальник обласного відділу ДВС і далі заперечує — нормативні акти цього не передбачають.
Мені мстять за брата
— Тільки-но Петро Черепій був призначений, буквально на першому місяці роботи я мав зустріч із одним із заступників губернатора (зазначу, що він не є моїм товаришем) відразу на наступний день після того, як він їхав у поїзді з моїм керівником. Він спеціально мене відшукав і попередив: „Будь обережним!” Буквально з піною на устах йшла мова про мене: мовляв, тепер є нагода відомстити. За що?
Рішенням сесії облради в 1990 році (мій брат Микола був тоді головою ради) затверджували суддів (тоді ще цього не робила Верховна Рада). Дуже багато суддів тоді втратили ці посади, в тому числі Петро Миколайович (він був тоді головою Івано-Франківського міського суду). Але коли тільки троє з депутатів із 150 проголосували за те, щоб Черепій залишався на своїй посаді?.. Що може голова ради у такому випадку? Та він зобов’язаний підписати колегіальне рішення! Пізніше, уже у березні 2002 року, Петро Миколайович озвучив це на телебаченні на теледебатах (вони були з моїм братом на одному виборчому окрузі). І коли начальником відділу ДВС був призначений Василечко, була зручна нагода.
Про Василечка мені було відомо, чого він пішов з посади прокурора Міжгірського району і 4 роки відсиджувався в Чехії. Пам’ятаєте, розслідувалася справа щодо великих крадіжок дизпалива з олефінового заводу ВАТ Оріана” у 1996-1997 роках. Стежки вели в Міжгір’я. Водії попалися тоді на „гарячому” в Долині на посту ДАІ. Чи не дивно, що саме в цей момент Василечко розраховується з прокуратури і виїжджає в Чехію? Ті причетні до справи, хто вже відбули свої строки покарання, розказували, що він їм винен, оскільки був з ними пов’язаний. Але по справі тоді він не пройшов.
Коли він пішов з посади помічника прокурора Калуського району, то пішов на посаду прокурора Верховинського району. Вилетів з прокуратури, бо за ним там за кілька місяців золоті верби виросли. Фактично на гальмах спустили те, що ним фактично було привласнено державне майно, а саме — 2 трактори, які він відігнав собі в село. Встиг побувати і підприємцем, і в Генпрокуратурі, і Монастириській прокуратурі, і менше року начальником Калуського міського відділу соціального захисту…
Проти Василечка і компанії порушено 6 кримінальних справ!
— Проти колишнього начальника відділу ДВС і його підлеглих порушено цілу низку кримінальних справ. Зокрема, проти одного вже винесено рішення суду за службову недбалість — штраф і позбавлення права займати аналогічну посаду 3 роки. Проти самого Василечка і його заступника порушено кілька справ. Вони вилучили і незаконно реалізували трактор та екскаватор за смішними цінами — відповідно 3000 і 1800 грн. А обласне управління СБУ порушило справу, за якою проходить цілий ряд посадових осіб, і не тільки з Калуша, за незаконну легалізацію автомобілів, ввезених з-за кордону. Вантажний автомобіль „Ман”, наприклад за допомогою судді, було продано всього за 4000 грн. Та цей тягач за 4000 грн. „порожняком” у Чернівці на базар не поїде!
Низькі показники не завжди свідчать про якість роботи
— У Міністерство юстиції за результатами виїзної колегії обласного управління юстиції пішло подання про притягнення мене до дисциплінарної відповідальності за погані показники роботи управління. Але їх варто порівнювати не у відсотках, а порівняно з іншими управліннями області. Так, ми найгірше спрацювали, ніж у попередні роки. Але навіть при цьому виконали виконавчих документів на суму майже 37 млн. грн. Приміром, візь-мемо показники роботи за минулий рік Калуської ОДПІ, яка адмініструє стягнення податків — добровільне, а не, як у нашому випадку, примусове стягнення, яка має більше 100 чоловік штату: за 2003 рік було сплачено 41 млн. податків.
ДОВІДКА „ВІКОН”. Кількість завершених виконавчих проваджень у міському управління юстиції становлять: у 2002 році — 5915, у 2003 — 2737. Протягом 2003 року було завершено виконавчих проваджень на 36,9 млн. грн., у 2002-му — на 81,7. Кількість завершених проваджень на 1 виконавця у 2003 році становила 22,8, тоді як у 2002-му — 98,6.
— Так, падіння велике і по сумі, і по кількості. Але жоден інший район такої суми стягнень не дав. А чи аналізував хтось, скільки виконавчих документів зупинено в Калуші на законних підставах і ми не маємо права вчиняти дії? У нас дуже велика кількість документів „зависла” по „Оріані”. Адже державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження у разі порушення Господарським судом проти підприємства справи про банкрутство. Сума нестягнутих коштів становить більше 800 млн. грн. і більше 3000 виконавчих документів залишаються невиконаними. Крім того, у податковій заставі перебуває майно боржників на суму 42 млн. і ми не можемо його згідно із законодавством продати. Але, безперечно, ми могли спрацювати краще, якби обстановка у колективі була такою, як зараз, чи такою, якою була до Василечка. Показник був би вищим. Але навіть за час, коли я повноцінно вийшов на роботу, з вересня без Василечка, який розрахувався „за власним бажанням”, ми дали 70% (!) річного показника.
На колегії обласного управління юстиції 4 вересня з приводу звільнення Василечка (той звільнився 27 серпня) Петро Миколайович сказав: „Нехай собі хтось не думає, що хтось переміг, а хтось — програв. Василечка я звільнив. І звільнив не тому, що він погано працював, а тому, що він не виконував мої вказівки”. Я зрозумів, що це стосується мене. Я вийшов і сказав, що я ніяких змагань не влаштовував! Я вважаю, що ніхто не виграв, але усі програли від того, що хтось влаштовує подібні змагання…
ВІД РЕДАКЦІЇ. „Вікна”, друкуючи думку начальника міського управління юстиції Миколи Яковини, готові надати газетну площу іншій стороні конфлікту.