13-річний учень ЗОШ №3 Василько С. уже давно потрапив у поле зору працівників відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Прогулюючи уроки, хлопчина вештався вулицями міста, частенько навідувався до закладів з ігровими автоматами, і взагалі – жив своїм окремим життям, малюючи в уяві свій окремий світ. Як правило, така поведінка не передбачала нічого доброго, адже рано чи пізно діти, не задумуючись, переступають межу дозволеного задля наповнення свого життя розвагами. А допомагають їм у цьому, як не дивно, самі батьки, чиї сім’ї прийнято називати неблагополучними.
Мати Василя — Марія С. звернулася до міліції лише після того, як її син не ночував удома два дні поспіль. Жінка, яка самотужки виховує двох дітей, зізналася, що чим далі, тим складніше знайти спільну мову з власним сином. Саме тому у ролі батька час від часу виступав рідний брат Марії С., який єдиним методом виховання вбачав лише фізичну розправу, особливо, коли інстинкт вихователя пробуджувався у нього після зайвої 100-грамівки. Після однієї з таких „виховних годин” Василь пішов з дому. Харчувався де і чим доведеться, здебільшого у знайомих, а місцем для ночівлі обирав горища і сходові клітки багатоповерхівок.
На п’ятий день мандрів міліціонери затримали Василя на майдані Шептицького і відвели його додому. Але чи довго хлопчину грітимуть рідні стіни – невідомо, адже Марія С. пообіцяла і пальцем не зачіпати свого сина–мандрівника аж ...два дні. Що буде потім — не тяжко і здогадатися.
Ватикан: коли час зупинився