Перший проходив як організатор злочину, другий — виконавець. Щоправда, як встановлено під час досудового слідства і в судовому процесі, П. була відведена лише роль водія. Ще двоє учасників убивства, в тому числі й кілер, переховуються, найімовірніше, за межами України. З огляду на те, що вони на волі, суд проходив у закритому режимі. А що стосується Т. і П., то їм винесли вирок, згідно з яким вони до кінця днів своїх перебуватимуть в ув’язненні.
Практично ні для кого не секрет, хто фігурує у нашій розповіді під літерою Т. Однак прокурор Івано-Франківської області Юрій Юрченко на прес-конференції з приводу закінчення судового процесу за справою М. Шкрібляка не став вказувати повне прізвище цієї особи, мотивуючи це тим, що вирок ще не набув законної сили. Тим більше, що Т. не визнав себе винним у скоєнні терористичного акту. Але, як ми зрозуміли, у прокурора немає сумнівів у причетності Т. до вбивства. Ось як Юрій Васильович озвучив фабулу цієї справи.
Т., котрий так само, як і М. Шкрібляк, був зареєстрований кандидатом у депутати по 90-му виборчому округу, усвідомлюючи, що законним шляхом депутатський мандат вибороти не зможе, вирішив добитися свого іншими методами. Йому було відомо, що на підставі рішення Івано-Франківського апеляційного суду ще один з його суперників — Роман Зварич може бути знятий з реєстрації окружною виборчою комісією, тому ще одного свого конкурента він вирішив усунути фізично.
Для цього в лютому 2002 року з кола своїх знайомих — жителів інших областей України організував злочинну групу, якій поставив конкретне завдання здійснити терористичний акт щодо Шкрібляка. Т. забезпечив їх житлом, транспортом, документами. Журналісти поцікавилися у Юрія Юрченка, скільки замовник мав заплатити за вбивство людини. «20 тисяч умовних одиниць, — відповів Юрій Васильович, — які так і не заплатив».
Звісно, розрахунок мав відбутися після злочину, команда на виконання якого надійшла 29 березня 2002 року — за два дні до виборів. Миколу Шкрібляка підстерегли біля 22-ї години коло його будинку, і коли він зайшов у під’їзд, вбивця випустив йому в спину 18 куль, більшість з яких поцілила у потерпілого. І той помер на місці.
Уже наступного дня на прес-конференції з приводу цього трагічного випадку прокурор області оголосив, що кримінальна справа порушена за фактом скоєння терористичного акту. У такій кваліфікації вона дійшла до суду, котрий також не змінив її. Отже, згідно з його вироком Т. визнано винним у теракті, шахрайстві в особливо великих розмірах та використанні підроблених документів. Аналогічно й П. — теракт і використання підроблених документів. Але нагадаємо, що вирок у законну силу не вступив, і можна не сумніватися, що принаймні Т. його оскаржить.
Щиро кажучи, всю цю версію журналісти сприйняли дещо скептично. Адже тоді, після скоєння вбивства, склалося враження, що цей злочин спрямований на зрив виборів, в яких — і це було ясно на той час — беззаперечно лідирував Роман Зварич. Можна пригадати, скільки бруду після події 29 березня вилили на нього деякі засоби масової інформації. Зрештою, через день, а може, вже наступного дня, точно не пригадую, з’явилися агітки з портретом Шкрібляка і підписом, котрий, по суті, ставив під сумнів моральність проведення виборів. До речі, на дев’яти дільницях округу вони так і не відбулися. Отже, не дивно, що виникли сумніви: якщо Т. й дійсно причетний до цього, то чи є він насправді головним фігурантом справи?
З другого боку, підставою для сумнівів і припущень є, у першу чергу, брак інформації, котра виникла і через закритий режим судових засідань. Утім, як зазначив обласний прокурор Юрій Юрченко, під час слідства було перевірено велику кількість версій злочину. «Фальсифікату у справі не було», — підкреслив він…
Ватикан: коли час зупинився