В гірській Швейцарії ще на початку XX століття існувала проблема укомплектування боєздатної армії: через природній дефіцит йоду середній рівень розумового розвитку населення в цій країні був надто низьким. Проте програми профілактики, яка успішно реалізується в цій країні вже майже 100 років, дала результат, і нині швейцарці за своїми інтелектуальними здібностями нічим не поступаються іншим народам.
Проблема нестачі йоду характерна для гірських та передгірних регіонів. В першій половині минулого століття актуальною вона була і на Прикарпатті. Від 50-х років минулого століття в нашому краї здійснювалася державна загальна профілактика. Проте в останні 10-15 років, кажуть фахівці, ми помалу втрачаємо завойовані позиції. Причому з року в рік проблема все більше загострюється.
Довідка „Вікон”
В регіонах з недостатністю йоду і значним ризиком розвитку йододефіцитних станів проживає не менше 1,5 млрд. людей, або близько 30% населення планети. У третини з них діагностується зоб, а 11 млн. страждають на найважчий прояв йодної недостатності — ендемічний кретинізм (вроджене порушення інтелектуального розвитку, глухонімота, розлад ходьби). В мільйонів людей спостерігаються легші психічні розлади. На думку експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, нестача йоду — головна причина недостатнього розумового розвитку. Втім її можна попередити.
Попри оптимістичні прогнози, а йододефіцитні захворювання обіцяли повністю ліквідувати ще до 2000 року, захворюваність не ендемічний зоб (хвороба поширена на територіях з природною нестачею йоду, що характеризується збільшенням щитовидної залози) в Калуші, як і на Прикарпатті загалом, постійно зростає.
З довідки Калуської районної санітарно-епідеміологічної станції: „В 2003 році в порівнянні з 2002 спостерігався ріст захворюваності на всі форми йододефіцитних захворювань (за в винятком поширеності дифузного зобу 1 ступеня) серед всього населення району. Вищою за обласні показники є поширеність та захворюваність на гіпотиреоз та тиреотоксикоз, а також на вузловий зоб.”
І це при тому, що в Україні вже підходить до завершення термін реалізації державної програми по профілактиці йодної недостатності, яка розрахована на 2002-2005 роки.
...По обіді в міській дитячій поліклініці порожньо, тільки на прийом до дитячого ендокринолога черга. З-поміж маленьких пацієнтів з іншими гормональними розладами, тут завжди багато дітей зі збільшеною щитовидною залозою.
Лікар-ендокринолог калуської дитячої лікарні Любов Парцей говорить: „Ми спостерігаємо щорічне зростання числа дітей з різними патологіями щитовидної залози. Те, що Калуш є центром хімічної промисловості і екологічна ситуація в місті є не зовсім благополучною, додатково підсилює ефект дефіциту йоду. Найгірший наслідок цього — збільшення числа розумово неповноцінних дітей. Так, нині вже доведено достовірність твердження: якщо у 10-15% населення спостерігається збільшена щитовидна залоза, то починає знижуватися середній індекс інтелектуального розвитку.
Наведу кілька цифр. В Калуському районі нині проживає 25 234 дитини, з них у 2003 році дифузний зоб першого ступеня визначили у 3092 дітей, тобто торік захворюваність становила 122,5 випадків на 1 тис. дитячого населення (для порівняння у 2001 році цей показник становив 116,2 випадки на 1 тис. дітей)”.
Ці дані свідчать, що, по-перше, від 2002 року, коли почалася реалізація загальнодержавної програми профілактики йододефіцитних станів ситуація ще більше погіршилася, а по-друге, — калушани нині перебувають якраз в небезпечних межах тих 10-15 відсотків.
Прикро, що така картина спостерігається всупереч тому, що захворювання щитовидної залози, пов’язані з нестачею йоду, попередити значно легше, ніж багато інших захворювань.
Більшість лікарів, з якими довелося розмовляти переконані, що ще не пізно повернутися до випробуваної, ефективної та недорогої системи профілактики яка існувала до 90-х років минулого століття. Своїми думками з цього приводу поділилася і ... Надія Семеген.
Діти не винні
Якщо для дорослих захворювання на ендемічний зоб передусім пов’язане зі збільшеною щитовидною залозою, яка тривалий час залишається просто косметичним дефектом, то у їхніх нащадків можуть виникнути набагато серйозніші проблеми. У дітей, яким не вистачає йоду, спостерігається затримка в розумовому та фізичному розвитку, страждає слух, мова та зорова пам’ять. А в малюків, матері яких під час вагітності мали нестачу йоду, діти народжуються з меншою масою тіла, мають великий ризик вроджених порушень та в подальшому легше піддаються зараженню різними інфекціями. Отож можемо говорити про цілком реальну загрозу для здоров’я краян.
Буває, у випадку коли дитина погано вчиться, їй важко засвоювати новий матеріал, батьки критикують ускладнення навчальних програм, перевантаженість та насиченість робочого дня школяра. Вчителі, в свою чергу, відзначають, що учні втрачають інтерес до навчання, не можуть зосередитися та виконати навіть нескладні логічні завдання. Втім, цілком ймовірно, що дитина просто не в змозі добре навчатися якраз через те, що їй не вистачає йоду.
Під загрозою радіації
„Кілька капель спиртової настоянки йоду потрібно накапати в молоко і випити” — порада з часів після аварії на Чорнобильській АЕС, яку добре пам’ятають калушани середнього та старшого поколінь. При цьому, в звичайних умовах, спиротову настоянку йоду для профілактики дефіциту йоду вживати не рекомендують, бо там надто велика концентрація, що може зашкодити здоров’ю. Але загроза радіація змусила вдатися до термінової супрпрофілактики. На сьогодні вже доведено, що нестача нормального йоду приводить до активного акумулювання щитовидною залозою йоду радіоактивного. Саме нестача нормального йоду, вважають медики призвела до того, що на територіях, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, злоякісні утворення щитовидної залози є одними з найпоширеніших.
Хто може нам гарантувати нормальний радіоактивний фон? Так і ніхто не може зі 100-відсотковою впевненістю говорити, що нам не загрожує радіація в майбутньому
Продукти з присадибних ділянок загострюють проблему нестачі йоду
Система профілактики дефіциту йоду втратила свої позиції практично на усіх напрямках.
Традиційно багатими на йод є морська риба та морепродукти. Система, коли ці продукти були дешевими і принаймні два рази на тиждень були обов’язковими в меню закладів громадського харчування, коли влаштовували рибні дні, нині не діє. Споживання морепродуктів загалом знизилися, вони вже не є доступними для кожної родини. Натомість, калушани багато продуктів харчування для себе та своїх родичів вирощують на присадибних ділянках, де в грунті і воді природньо не вистачає йоду. Резюмуючи можна стверджувати, що з продуктами харчування йод в наш організм майже не надходить, або надходить в недостатній кількості.
Залишається покладатися на йодовану сіль, забезпечення якою є головною частиною загальнодержавної системи профілактики, а також на лікарські препарати, що забезпечують фізіологічне поступлення йоду в організм. Передусім це антиструмін — доступні та знайомі з дитинства ліки.
Нейодована сіль на Прикарпатті під забороною
Минулого року райсанепідемстанція направила керівникам гуртових баз припис, в якому зобов’язала їх постачати до краю виключно йодовану сіль. Також заборонено використання нейодованої солі для приготування їжі в лікувальних закладах. Підраховано, що на потреби району (для однієї людини потрібно в середньому 10мг солі на день) треба 468 т йодованої солі на рік. А за даними гуртових баз до краю протягом минулого та в першому кварталі цього року надійшло 628т. Отож, йодованою сіллю наш край повністю забезпечений, є навіть її надлишок. Але тут є інша проблема: недостатній контроль за виробництвом солі є причиною того, що з 31 проби, які відібрали на аналіз торік, у 5-и вміст сполук йоду був заниженим. Партії такої солі, як і нейодованої, нині вилучаються.
Прикро, але калушани, буває, свідомо віддають перевагу нейодованій солі. Бо вона все таки трохи дешевша. Проте для покриття нестачі йоду в продуктах харчування, йодування солі є найпростішим методом. Підраховано, що на споживання йодованої солі для попередження дефіциту йоду (а отже і збереження інтелектуального потенціалу) на одну людину додатково потрібно витратити 50-60 коп. на рік. Дешевшої профілактики годі й шукати.
Серед господинь побутує думка, що йодована сіль є непридатною для консервування. Це, запевняють фахівці,— нісенітниця. По-перше вміст йоду в солі настільки незначний, що не може впливати на якість консервацій. По-друге, нині для йодування солі використовують нові, якісніші сполуки йоду.
А для всіх хто споживає йодовану сіль чи збирається ввести її до свого раціону важливо знати , що під дією високих температур сполуки йоду як правило руйнуються. Тому для забезпечення максимального корисного ефекту потрібно солити чи принаймні досолювати вже готову страву.
Чи не є заборона нейодованої солі обмеженням прав споживачів? Адже люди фактично позбавляються можливості вибору.
Надія Семеген розводить руками: „ Державна політика, спрямована на споживання населенням території з природною нестачею йоду йодованої солі — шлях яким свого часу пішли більшість країн зі схожими проблемами. І він себе виправдав. Зрештою пасивним спогляданням і підрахунком статистичних даних по захворюваності мешканців нашого району проблеми не вирішити. Додам, що якби люди могли уявити усі можливі негативні наслідки для свого здоров’я від нестачі йоду, дискусія на тему вибору відпала б сама собою. Зрештою, не можемо ж ми зобов’язати людей їсти більше морепродуктів.”
Не шкодуйте грошей на антиструмін
Звичайно, нині з’явилися дорогі ліки закордонного виробництва які добре компенсують фізіологічну нестачу йоду. Проблема, що не всім вони по-кишені. Але є й доступний вітчизняний препарат антиструмін, який за часі суцільної профілактики (які на жаль в минулому) централізовано давали раз на тиждень усім дітям в дошкільних закладах та школах.
За інформацією санітарних лікарів, протягом всього минулого року антиструміном дитячі дошкільні заклади були забезпечені протягом двох місяців, а в школах міста та району це була одноразова акція.
Кажуть, що освіта є сьогодні дуже обмеженою в коштах. Втім таку проблему міг би ефективно вирішити, скажімо, батьківський комітет. Можуть же батьки учнів акумулювати кошти та проводити ремонт в шкільних приміщеннях, організовувати свята, випускні тощо. А для того, аби забезпечити школяра антиструміном на цілий рік потрібно всього по дві гривні з дитини. Думаю, жоден з батьків не заперечував би проти того аби організувати спеціальний фонд, здати від кожної дитини по 2 грн., закупити на весь рік антиструмін і назначити відповідального, який би щотижня видавав кожній дитині по таблетці. Впевнена, що діти від цього стали б здоровішими, та й з навчанням проблем виникало б менше.
З життя
До лікарів звернулися батьки 4-річного Василька М. з Калуша. Проблема виникла, коли дитину почали оформляти до дитячого дошкільного закладу: хлопчик дуже погано розмовляв, підозрювали що він погано чує. Дитину обстежили в сурдолога в Івано-Франківську, призначили лікування стимулюючими препаратами. Втім не дуже ефективне. Ендокринолог звернула увагу на маму Василька: у жінки були яскраво виражені ознаки дефіциту йоду, зокрема й збільшена щитовидна залоза. Мати розповіла, що під час вагітності гінеколог зауважив ознаки ендемічного зобу і порадив приймати по дві таблетки антиструміну на тиждень. Але жінка проігнорувала цю пораду, бо вважала що оскільки вона приймає вітамінні препарати для вагітних, то цього достатньо. Як виявилося даремно. Лише через 3 місяці від першого звернення до лікарів, і Василько і його мати почали приймати препарати йоду.
Медики вважають проблему нестачі йоду не стільки проблемою окремої людини, як питанням здоров’я цілої популяції. На щастя, поки що діагноз „ендемічний кретинізм” в нашому районі є рідкісним. Це тому, що більшість нинішніх краян тривалий час проводили профілактику дефіциту йоду. Чого не вистачає нам, аби забезпечити здоров’я й прийдешнім поколінням. Напевне, з огляду на вартість профілактики, не грошей, а тільки бажання.
Ватикан: коли час зупинився