Пакистанський транзит перервали на Україні

Житель Закарпаття С. заробляв на нелегальних мігрантах. В тому сенсі, що допомагав їм потрапити на омріяний Захід через територію України. Тяжко сказати, що він більше мав від цього «бізнесу» — доходу чи неприємностей. Бо, скажімо, С. двічі спіймали за цим заняттям у Житомирській області, за що співробітники тамтешнього УСБУ провели з ним душевну бесіду, котра закінчилася офіційним застереженням. «Ні, ні, ні! Ні за що у житті!» — очевидно, присягався тоді наш герой, щоб незабаром попастися втретє, вже на Прикарпатті.
Переглядів: 444

Раніше засоби масової інформації повідомляли, як у січні цього року на виїзді з смт. Вигода Долинського району був затриманий мікроавтобус «Форд—Транзит», у салоні якого перебували 13 нелегалів — вихідців з Пакистану (тоді пакистанці були направлені до Калуського міськрайвідділу УМВС, про що „Вікна” детально повідомляли. — Ред.). Належав «бус» жителеві Закарпатської області Б., якого час від часу змінював за кермом вже знайомий нам С. Під час розслідування слідчим відділом управління СБ України в Івано-Франківській області кримінальної справи, порушеної за фактом організації незаконного переправлення 13 пакистанців через державний кордон України, з`ясувалося, що азіати потрапили до нас з Росії.   В кінцевому рахунку їх мали переправити через українсько-угорський кордон в одну з країн Західної Європи, в чому дієву участь взяв С.
Він, зокрема, найняв власника мікроавтобуса «Форд-Транзит» Б., який за сто доларів погодився перевезти нелегалів з Луцька до прикордонного Виноградова на Закарпатті. Не доїжджаючи обласного центру Волинської області С. наказав зупинити «буса» у чистому полі і комусь зателефонував по мобільному телефону. Через деякий час до них під`їхало два таксі, звідки вийшло 13 смуглявих чоловіків і сіли у салон їх мікроавтобуса. «Форд» взяв зворотній напрямок та доїхати до місця призначення йому завадили прикарпатські правоохоронці.
Щоправда, власник «Форда-Транзита», котрий спершу розповідав слідчим все як було насправді, пізніше дещо змінив покази. Мовляв, на початках мова йшла виключно про спільну поїздку на відомий гуртовий ринок у Хмельницьку, а вже по дорозі С. повідомив його, що вони їдуть забирати нелегальних мігрантів з Луцька, спокусивши додатковою платою.
У свою чергу С., цілком логічно відчуваючи, що цього разу справа може закінчитися не моральними нотаціями, а значно гірше, прикинувся взагалі ягнятком. Це, нібито, Б. зманив його 100-доларовою купюрою за супровід до вже згаданого Хмельницького базару. Десь поблизу Тернополя він заснув, а прокинувся у чистому полі, на околиці якогось міста, де в їх «бус» сіла група мігрантів. Але, ті самі мігранти й засвідчили, що сідати у салон мікроавтобуса їм наказав безпосередньо С.
Зрештою, вистачало й інших доказів, що саме він організував спробу переправити через кордон нелегалів. Враховуючи його попередню поведінку розраховувати на поблажливість більше не доводилося. Хоча при таких обставинах чотири роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку можна вважати доволі м`яким покаранням. Значно більше в цій ситуації постраждав Б., котрий, на свою біду, вже був судимий, хоча й за інший злочин. Мало того, що він отримав ті ж самі чотири роки позбавлення волі, так ще й за вироком суду конфіскували його мікроавтобус, як засіб вчинення злочину. Як тепер з ним розрахується С., через якого Б. втрапив у цю авантюру і замість легкого, хоча й невеликого заробітку, позбувся цілого «буса», зрештою, не наші проблеми.