Саме алкогольним і слабоалкогольним напоям 12-15-річні підлітки віддали перевагу перед розвагами, музикою і святковим настроєм.
Ще вдень парком сновигали „табуни” п’яних хлопчаків, які, будучи „під мухою”, відчували себе неабиякими героями в очах своїх подружок та трохи старших друзів. Звідусюди лунали розмови ні про що на підвищених тонах і „щедро” пересипані відвертою нецензурщиною. Не набагато пристойніше виглядали і їхні юні подружки, у кожної з яких в руці обов’язково мала бути затиснута пляшка з широко розрекламованими на телебаченні „чіллами”, „шиками”, „брендіколами” та пивом. І вся ця „карнавальна процесія” відбувалася на очах дорослих відвідувачів парку, серед яких, скоріше за все були і їхні діти та внуки. Цікаво, якими виховними методами керуються батьки, виряджаючи своїх діточок на подібні святкування?
А з настанням вечірньої пори молодь розгулялася на всі сто, переходячи від суцільних п’янок до суцільних бійок. Міліціонерам, які слідкували за порядком, не вистачало транспорту, щоб відправляти дуже буйних героїв до відділку. А потім, забираючи свої чада додому, батьки кипіли від незадоволення: „Та моя дитина золота. Ну, випив трошки пива, то що, може вже й до тюрми за це саджати?!” До тюрми чи ні — це ще під питанням, адже якби вчасно не локалізували ту чи іншу бійку, то невідомо, чи не закінчилися б вони трагедією.
Ватикан: коли час зупинився