У жодній пробі калуських донорів СНІДу не зафіксовано

В Україні діє 791 станція переливання крові та 2 інститути крові у Києві та Львові. Проте кількість донорів щороку зменшується. Це зумовлено фінансуванням та страхом людей заразитися СНІДом. Так що донорство в Україні, точніше — його відсутність, стає проблемою. Яка ситуація у Калуші?
Переглядів: 332

Свідомих донорів нині немає
За словами Ігоря Яцика, завідувача відділу переливання крові Калуського ТМО, ситуація у Калуші зі здачею крові, як і в Україні, не з кращих. Кількість зданої крові в останні роки різко зменшилася. Відділ майже не фінансується, немає потрібної техніки та матеріалів для зберігання крові, скоротився персонал.
— Люди приходять здавати кров лише в окремих випадках, — стверджує Ігор Михайлович. — Наприклад, за направленням жіночої консультації. Тобто чоловіки здають по 200 г крові для породіль та немовлят.
Довідка „Вікон”. Протягом 2003 року відділ переливання крові Калуського ТМО зареєстрував 720 здач крові. Відділ зафіксував протягом року наступну статистику: здано 256 літрів крові, виготовлено 32 літри плазми та 42 літри еротроцитарної маси. Було перелито хворим 36 літрів еротроцитарної маси та 29 літрів плазми.
Свідомих донорів, як зауважує Ігор Яцик, нині немає, або вони трапляються ну дуже рідко. Приміром, минулого року в реанімаційне відділення Калуського ТМО з Рожнятова привезли хлопця з травмою та крововиливом. Крові, яка була на той час у відділі переливання крові, було недостатньо. Тому медики звернулися до жителів міста та району за допомогою, але на оголошенням відгукнулося аж… дві людини. Зданої ними крові було недостатньо. Поки необхідну кількість крові привезли з Івано-Франківська, на жаль, було пізно. Можливо, саме незданої вами крові не вистачило дитині? Чи давно ви здавали кров?

Донори отримують від держави… гуманітарну допомогу
Ще 10 років тому відділ переливання крові тісно співпрацював з Червоним Хрестом, на обліку у якому були почесні донори. Саме ця організація у будь-яку хвилину могла направити донора з необхідною групою крові для здачі необхідної кількості живої речовини. Яка ситуація нині?
Якщо колись Червоний Хрест на місцях займався нагородженням почесних донорів¸ то тепер процедура оформлення статусу почесного донора займає півроку, адже документи спочатку повинні бути затверджені в Івано-Франківську, а відтак — Київ. Протягом 1993-1994 років Червоний Хрест почав діяти як окрема організація, тому тісна співпраця з відділами переливання крові припинилася. За словами Зінаїди Хемич, голови Калуської міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста, у 2000 році на обліку в товаристві було1200 почесних донорів СРСР і 768 почесних донорів УРСР.
Довідка „Вікон”. Згідно із законодавством України, донором може стати людина віком від 18 років. Кров можна здавати максимум 5 разів на рік. Раніше, щоб стати почесним донором, потрібно було здати кров не менше 40 разів. Нині ж, щоб стати донором, держава встановила наступну межу: 19 літрів, підвищивши „норму” на 3 літри і зрівнявши всіх донорів (і з нормальним, і з низьким тиском крові).
Нині звичайний донор не користується жодною пільгою після здачі крові: немає ні безкоштовного обіду, ні належних вихідних, ні оплати, як це було за часів СРСР. Хоча, за інформацією каналу „Інтер”, у Києві донор за 1 здачу крові отримує 30 грн., а за дві — місячний проїзний квиток. Проте товариство Червоного Хреста хоч якось прагне допомогти донорам: надають гуманітарну допомогу і донорам, які не мають статусу почесного донора України.
Зараз, за словами Зінаїди Хемич, пільгами користуються тільки почесні донори України та СРСР, які проте теж забули дорогу у відділ переливання крові.
Довідка „Вікон”. На Калущині нараховують 40 почесних донорів, які користуються пільгою при безкоштовному зубопротезуванні та мають на 20% підвищену пенсію.
Нині держава жодним чином не заохочує своїх громадян до такої почесної і потрібної місії, як донорство. Навпаки — поширеною є думка, що здача крові — це щось неприємне, непотрібне, загрозливе і навіть… огидне. Чимало ж людей через низьку поінформованість бояться здавати кров, боячись зараження інфекційними захворюваннями і в першу чергу — СНІДом. Державна ж програма про розвиток донорства працює хіба що на папері. Жодних коштів під неї уряд не виділяє, жодної агітаційної та роз’яснювальної роботи не проводиться, а відповідно — кількість свідомих донорів не збільшується.

Боятися здавати кров не варто
Що роблять з прийнятою кров’ю? Кров перевіряють у лабораторії відділу переливання крові, після чого відвозять до Івано-Франківська, де за допомогою експрес-аналізу роблять проби на СНІД, тестують на 2 види гепатиту. За увесь час роботи відділу у жодній пробі донорської крові калушан не виявили СНІДу.
Саму кров можна застосовувати до 7-8 днів. Після цього її розділяють на плазму і еритроцитарну масу. Цільну кров переливають дуже рідко (впродовж минулого місяця в медичних закладах Калуша переливали тільки плазму і еритроцитарну масу).
Кров, за словами Ігоря Яцика, необхідно зберігати у пластикатних мішках (цю прогресивну методику використовують у світі). На жаль, калуські медики змушені користуватися застарілою методикою і кров зберігають у скляних колбах, яких теж не вистачає. Для зберігання крові використовують побутові холодильники. У цих холодильниках при температурі -23 градуси Цельсія кров може зберігатися 1 місяць. Значно полегшив би роботу медиків низькотемпературний холодильник, який коштує більше 8 тис. гривень. В такому холодильнику кров можна зберігати 3 місяці при температурі -32 градуси.

Донор — за плату
Під кабінетом відділу переливання крові вдалося поспілкуватися тільки з двома чоловіками напідпитку віком 50-55 років. Як з’ясувалося, так вони щодня чекають „клієнтів”, щоб заплатити за те, що хтось здасть кров, а „клієнт” отримає необхідну йому довідку, оскільки не може чи не хоче здавати кров. За словами чоловіків, такі „клієнти” проте трапляються не щодня, тому і додаткового заробітку на пляшку у цих „донорів” інколи не буває. Очевидно, що плата за таку послугу не є високою, оскільки ну дуже випити хочеться, а ще більше — похмелитися. Проте тривалішої розмови з „донорами” не вийшло, оскільки вони раптом розпізнали у журналісті „Вікон” можливого конкурента і довелося… втікати.

За підрахунками спеціалістів, якщо б кожен українець раз на рік добровільно здав кров, проблема нестачі крові була в вирішена. Варто хоча б попробувати.