Педагогічна поемапро психологію, спецшколи і…крейду

Школи Калуша готуються до своєї профілізації. Вже нині батьки знають, що ЗОШ №2 є спеціалізованою з вивчення циклу іноземних мов, у ЗОШ №3 добре розвинуте вивчення правознавства та інформатики, ЗОШ №10 віддавна є базовою з вивчення хімії та біології. Спостерігається стійка тенденція до того, що батьки все частіше при виборі школи для своєї дитини керуються не наближеним розташуванням, зручністю доїзду, не знайомством з педагогами чи керівником навчального закладу, а саме — доброю репутацією школи щодо цілеспрямованого вивчення тієї чи іншої групи предметів, її спеціалізації. Тому вже нині управління освіти Калуської міської ради націлює усіх керівників загальноосвітніх шкіл стати на деякий час художниками, які створюють ескіз майбутнього завершеного полотна, тобто визначитись зі спеціалізацією керованого ними навчального закладу.
Переглядів: 479

Майбутнє — за спеціалізо-ваними школами
На визначення спеціалізації, як свідчить практика, у нашому місті впливають навіть місцезнаходження школи, контингент учнів, соціальні умови проживання у мікрорайоні, де розташований навчальний заклад, і навіть „базовики”. Адже нині спостерігаємо наступний момент: великі підприємства краю зацікавлені у спеціалізації шкіл, які б при їх підтримці готували для вступу у вищі навчальні заклади майбутніх спеціалістів певного профілю. Приміром, найбільше нафтохімічне підприємство області ЗАТ „ЛУКОР”, що розташоване в Калуші, навіть поставило умову, що буде підтримувати ту школу, де спеціалізацією стане природничий профіль. Йдеться про створення солідної матеріальної та навчальної цього закладу, щоб в подальшому завдяки спеціалізованому викладанню зазначених предметів випускники вступали у профільовані вищі навчальні заклади, а потім повернуться спеціалістами на ЗАТ „ЛУКОР”.
Управління освіти Калуської міської ради спрямовує керівників навчальних закладів до необхідності вже нині визначитися зі спеціалізацією шкіл. Для цього керівники постійно самовдосконалюються, проходячи курси підвищення кваліфікації. І чим швидше кожен з них знайде нішу для очолюваної школи — тим швидше відчує результат своєї праці. Адже нині ми увійшли у фазу освітнього ринку на базі шкіл: кожен освітній заклад має себе рекламувати. Бо батьки все більше звертають увагу на професійність педагогічного колективу, відсутність внутрішніх міжусобиць і обирають навчальний заклад зі здоровою моральною атмосферою.
Дана особливість вже позначається навіть на наповнюваності дошкільних навчальних закладів. Маємо у Калуші приклад, коли два садки розташовані поруч, але один переповнений, а інший  напівпорожній і його доводиться доукомплектовувати кількома першими класами зі шкіл.

Завдання — змінити психологію самого вчителя
Виходячи з принципів створення спеціалізованої школи, вже нині вчителі, предмети яких не будуть основними, мають готувати себе до того, що, викладаючи свій предмет, вони вже мають створити учневі умови для вивчення основних предметів. А психологічно себе перебороти буде нелегко. Практична відсутність науково-методичного забезпечення — саме та проблема, яка нині не дозволяє вчителеві самовдосконалюватися. І це поряд з тим, що в Україні в останні роки видається дуже багато чудової педагогічно-наукової літератури. Проте шкільні бібліотеки через відсутність коштів не забезпечені нею — є тільки преса за рознарядкою.
Тому і керівники навчальних закладів, і самі педагоги повинні усвідомити: чим швидше вони зорієнтуються у ринковому морі — тим краще. Приміром, для математики відводиться дуже мало годин. Так, цього року вихованці калуських шкіл зазнали повного фіаско на обласних предметних олімпіадах з математики: жоден учень не увійшов навіть до трійки призерів.
Хоча дана проблема має і глибше коріння, ніж відсутність спеціалізованої школи. Останнім часом на гуманітарні предмети віддається більша частина шкільної програми, зокрема, на обов’язково-примусові предмети на кшталт безпеки життєдіяльності, християнської етики, допризовної підготовки. Цими предметами керівники навчальних закладів довантажують вчителів інших предметів.
Результати Всеукраїнських олімпіад підтверджують мої думки: переможцями з математики, інформатики,  фізики, хімії у переважній більшості стають представники сходу України, тоді як наші діти відзначаються з гуманітарних предметів. Такий підхід треба змінювати. Виховання, безумовно, необхідний процес, але не за рахунок навчання.
Крім того, наші педагоги досі не освоїли психологічно 12-бальну систему оцінювання знань учнів, двосеместрове навчання та тематичні атестації. І самі учні стали на рівні зі студентами. Така система швидко розхолодила учнів, а деякі вчителі просто розгубилися: вони втратили можливість впливати на успішність учня, засвоєння ним знань поступово, а не в авральному порядку, що, безумовно, позначається на психологічному стані як вчителів, так і дітей.
Вчителі тепер позбавлені і можливості впливу на учнів через батьків, адже потрібно, щоб, по-перше, самі батьки були; по-друге, щоб батьки були в межах України. Якщо ж батьки не працюють в Україні, а дітей в кращому разі виховують дідусь з бабусею, родичі, в гіршому — навіть сусіди і вулиця, то вплив на виховання і навчання дитини у педагога просто відсутній.
Вже нині маємо випадки залучення дітей до праці в час проведення уроків, батьки змушують дітей жебракувати. Проте в основі цієї проблеми — не тільки виховання, але й соціальні питання. І це є особливістю міста. До вирішення цієї проблеми потрібне багатостороннє співробітництво: дітей, батьків, громади і місцевої влади. Крім того, свого часу були знищені радянські молодіжні організації, а на їх місце не створено нічого. Локальні місцеві молодіжні структури — малочисельні і загалом підпорядковані або залежні від партійних структур. Вже 5 років у Калуші діє молодіжний учнівський парламент, але це — елітні діти, майбутні лідери. Для загалу ж вибору немає.

Соціальний захист дітей — пріоритет управління освіти
У кожній школі міста створено банк даних про соціально незахищених дітей. На особливому рахунку перебувають бездомні. Допомагаємо і в їхньому оздоровленні, і безкоштовним харчуванням. Проте вже кілька років для фінансування освіти не виділяються кошти на всеобуч, передбачений законодавством (3% від загального фінансування). Саме завдяки цим коштам ми могли б підтримати сиріт, обділених долею дітей. Виходить, що ми виконуємо Бюджетний Кодекс, але порушуємо Закон України „Про освіту”. Тому мені як начальнику управління освіти часто доводиться звертатися за допомогою до громадських організацій, які заміняють у цьому випадку владу.
Зокрема, у місті вже кілька років успішно діють гуманістичне об’єднання „Спроможність” та благодійна організація „Іскра”. Завдяки їхній співпраці із закордонними партнерами соціально незахищені діти мають подарунки до Дня святого Миколая, Великодня, Дня захисту дітей. За кошти цих організацій повністю здійснюється оздоровлення дітей. Така співпраця не впала, як манна з неба. Треба було заслужити довіру у голландських та бельгійських благодійників.
Допомога надається не тільки у соціальному захисті дітей, але й у поліпшення матеріальної бази закладів освіти. Благодійне об’єднання „Спроможність” зробило велику роботу щодо забезпечення навчальних закладів медикаментами, а у 2000 році усі школи міста отримали 250 комп’ютерів, які хоч і були у вжитку, але були більш потужними, ніж наявні. Тоді Калуш вийшов на перше місце в області за рівнем комп’ютеризації шкіл.
Зазначені громадські організації забезпечують іграшками дошкільні заклади міста, де є групи для дітей з особливими потребами (ДЦП, логопедичні, корекції зору, зі сколіозу). В ці ж садочки були завезені і спеціалізовані тренажери, окуляри, а у школу для дітей зі зниженим слухом — слухові апарати.
Особливо велика допомога голландського Ротарі-клубу, який співпрацює з гуманістичним об’єднанням „Спроможність”, у реалізації програми „Дахи”, ідея якої належить мені. Завдяки цій програмі шатрове покриття встановлено на великих школах: ЗОШ №3 (1900 дітей) та №7 (900 дітей). У перспективі — заміна усіх вікон у найстарішій школі міста  — №1, яка відсвяткувала свій 100-літній ювілей. Починаючи з цього літа, усі вікна будуть замінені на металопластикові.

Ми можемо забезпечити школи тільки… крейдою
Господарські питання залишаються для мене як для начальника управління освіти найболючішими, хоча я маю більше відповідати за організацію навчально-виховного процесу. Левину долю моєї роботи забирає вишукування коштів і роз’яснення необхідності їх виділення.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що зараз перестав діяти інститут „базовиків”: підтримки шефських підприємств практично немає ні під час процесу навчання, ні при підготовці навчальних закладів до початку навчального року. Не можна отримати такої благодійної допомоги і в екстрених випадках, під час аварій. Зокрема, взимку 2000 року „полетіла” усі система опалення у дитячому садку „Зірочка”. З того часу садок зачинено на капітальний ремонт, а працівники перебувають на підміні в інших дошкільних закладах. На відновлення системи опалення потрібно 250 тис. грн., але їх у місцевому бюджеті немає.
Загалом усі наші навчальні заклади перебувають у злиденному становищі. Ситуацію без перебільшення можна назвати катастрофічною — потребує ремонту буквально все: водопровід, система опалення, покриття, віконні рами тощо. Ці проблеми виникли не вчора: управління освіти протягом останніх п’яти років обмежується тільки косметичним ремонтом. Але щороку шкільні комунікації, столярка, меблі зношуються все більше і проблема постійно загострюється. Я вже не кажу про забезпечення хімічних і фізичних лабораторій. Єдине, на що ми спроможні, — вчасно довезти шкільні документи і крейду.
Останній комплект шкільних меблів управління освіти придбало в 1995 році. Відтоді ми тільки ремонтуємо, фарбуємо, збиваємо докупи розрізнені деталі від старих меблів. Ця ситуація є дуже прикрою, бо від неї, в першу чергу, страждає здоров’я дітей.
Так само можна сказати і про освітлення шкільних приміщень. Ліміти споживання електроенергії, доведені кожній школі, кожному садочку головним чином „з’їдають” електричні плити в їдальнях. На іншому доводиться економити, що також негативно позначається на здоров’ї дітей.

Управління освіти — заручник
фінансово
необґрунтованого законодавства
В цілому, на мою думку, більшість міст України в останні роки свідомо ущемлюється, наноситься удар по місцевому самоврядуванню. В основному міста, на відміну від районів, є самоокупними. Проте проблема фінансування гостріше стоїть саме у місті. Приміром, в освіти Калуського району проблем набагато менше, оскільки районний бюджет на 95% є дотаційним.
Особливо важко у зв’язку з поганим фінансуванням працювати з людьми, роз’яснювати невчасну виплату зарплати. У пам’яті — 1 вересня 1998 року, коли школи Калуша стояли пусткою, не було чути дитячого гаму, а вчителі були під міською радою через 4-місячну невиплату заробітної плати. Навчання тоді відновилося 8 вересня після часткового погашення боргу — надійшла дотація з області.
У наступні роки ситуація частково поліпшилася, проте говорити про повне вирішення — зарано. Донині не можемо виплатити вчителям відпускні для компенсації на оздоровлення (ст. 578 Закону України „Про освіту”). За прикладом львівських колег педагоги Калуша масово подають позови до суду, вимагаючи повернути заборгованість за вказаною статтею з часу вступу Закону „Про освіту” в законну силу, а саме — з 1997 року. Таких величезних коштів немає ні у міському, ні в обласному бюджеті. Тому нам на місцях доводиться „віддуватися” за державу. Ми стали заручниками законодавчих актів, під якими немає економічного підґрунтя — тільки популізм.
Тому тут дуже важливе порозуміння з профспілковими організаціями навчальних закладів для стримування людей від акцій непокори.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що в минулі роки, коли невчасно виплачувалася заробітна плата, у багатьох вчительських сім’ях утворилася заборгованість перед комунальними підприємствами, а у комунальників — перед іншими постачальними організаціями. Відповідно комунальники опинилися у борговій кабалі, а вчителі стали заручниками. Як найбільша бюджетна організація освіту часто називають чи не основною винуватицею такої ситуації. Тому бухгалтерія управління освіти змушена перераховувати централізовано часткову або повну заборгованість за комунальні послуги навіть тоді, коли ці послуги не зовсім якісні. Це теж викликає спротив освітян, адже їхня зарплата і без того не є великою.

Працюю з людьми і для людей
Попри всі проблеми, саме завдяки підтримці педагогів мене було обрано депутатом Івано-Франківської обласної ради. Це наклало додаткову відповідальність як перед вчителями, так і виборцями міста. Своїми депутатськими запитами в першу чергу прагну вирішити питання освітньої галузі Калуша. Зокрема, добудову довгобуду — ЗОШ №11, який був законсервований з 1996 року. Основна мета — розвантажити школи міста від другої зміни, яка становить 20% у школах міста і цей показник є найвищим в області. Друге питання — добудова школи в мікрорайоні Підгірок, яка теж була законсервована з 1996 року. Крім того, добиваюся відновлення діяльності вишкільного табору в с.Грабівці, де б оздоровлювалися діти міських0 шкіл.
На даний час відновлені будівельні роботи на школі №11, яку голова ОДА Михайло Вишиванюк пообіцяв особисто відчинити до початку нового навчального 2004-2005 року . Вже нині задіяні кошти з бюджетів усіх рівнів.
Таким чином, діяльність начальника управління освіти є різнобічною і потребує величезних затрат зусиль для вирішення багатьох проблем — як об’єктивних, так і суб’єктивних, вимагає терпіння і вміння працювати з людьми, знаходити порозуміння з владою та громадою міста. Вона також передбачає незаслужені образи, приниження, адже зараз усі негаразди в місті переносяться на недопрацювання освіти. На жаль, начальник управління освіти не завжди має можливість в повній мірі використати свою владу, будучи обділеним як фінансово, так і адміністративно, виконуючи часто роль громовідвода. Та в цілому усвідомлюю, що моя праця, попри усі складнощі, приносить плоди, адже працюю з людьми і для людей.