„Ви навіть не уявляєте,— каже президент фонду Наталка Перхун,— скільки в Калуші є пенсіонерів, чий дохід не сягає навіть 100 гривень на місяць. Є у нас й інваліди — відірвані від світу, які не можуть вийти за двері своєї квартири і часто-густо голодують. Є і бомжі, в яких життя відібрало абсолютно все, і родини, в яких діти недоїдають і не мають у що вбратися. Уся надія таких людей — співчуття та допомога громади. То чому, вирішили ми, не налагодити співпрацю з підприємцями, установами та організаціями, а також небайдужими людьми, для яких 5-10 гривень щомісячної пожертви на потреби знедолених — не така вже й відчутна втрата для родинного бюджету”.
На самому початку діяльності працівники фонду (постійно тут працює четверо людей) розносили продуктові пакунки до Різдва та Паски, а дітям — ще й до Дня св. Миколая. Від вересня минулого року „Християнська любов” безкоштовно отримала від міської влади приміщення — кілька невеличких кімнат у колишній відомчій будівлі поблизу дитячої поліклініки. Щоправда, благодійний фонд тут прижився тимчасово, проте пані Наталка дуже вдячна вже за те, що міська рада повністю покриває усі комунальні витрати. Та й обіцяють виділити щось краще та більш пристосоване.
„Нам дуже треба мати у своєму розпорядженні більше приміщення, — продовжує працівник фонду пані Світлана, — аби була ванна кімната (навіть тепер треба допомогти бомжеві помитися, а зробити цього ніде). Хотілося би також мати окреме приміщення, де ми тимчасово могли б прихистити людей, які цього потребують. Бажано, аби була і пристосована кухня. Бо доводиться для готування їжі купувати газ в балонах. Нині значна частина витрат фонду (близько 150 гривень щомісяця) — це саме витрати на газ.”
А сьогодні „Християнська любов” організовує щоденні обіди для понад 70 людей. Переважна більшість приходить зі своїми баночками і забирає їжу з собою. Ще 12 підопічних фонду самі по їжу прийти не можуть, тому їм його щодня розносять по домівках. На жаль, калушани, які живуть в центрі та інших віддалених від району дитячої поліклініки мікрорайонах міста, щодня прийти пообідати не можуть, тому вони щомісяця отримують продуктові пакети. Яка не яка, але підмога. А готують на кухні жінки, які щодня добровільно приходять сюди і таким чином вкладають свій посильний внесок у спільну справу.
Зрештою, десь за 3-4 роки в організації фонду мають відбутися суттєві зрушення. До того часу вже буде добудовано нову церкву, і, як сподіваються і отець Володимир, і активісти „Християнської любові”, можна буде на пожертви прихожан спорудити окреме приміщення, де могли б розміститися і благодійна організація, і їдальня для бідних, і навчальні приміщення для дітей. А у перспективі — будівництво поблизу церкви ще й монастиря.
Завдання — нагодувати голодного
„Кожен християнин, — продовжує пані Наталка, — кожна порядна людина не має права обійти стражденного. Бо обов’язково треба нагодувати голодного та обігріти змерзлого. Був у нас такий випадок: цілий тиждень під районною лікарнею лежав бездомний. Життя чоловіка без перебільшення висіло на волосині. Медики за той час зверталися до різних структур, але ніхто людині так і не допоміг. Зрештою притулок нужденному дала „Християнська любов”. У Михайла (так, як з’ясувалося згодом, звали чоловіка) не було ні житла, ні документів. Цілий тиждень він нічого не говорив, а тільки просив поїсти. Знаєте, ми спочатку навіть боялися, аби Михайлові не стало зле, бо було очевидно, що чоловік тривалий час голодував.
Що мав робити той бомж, куди подітися? За тиждень ми оформили Михайла на лікування. А самі тим часом зайнялися поновленням та оформленням для нього документів. Довелося навіть спеціально їхати до обласного центру, аби там оформити інвалідність та відповідну пенсію”.
Дуже добре, що „Християнська любов” не тільки вирішує конкретну проблему окремої людини, а й надає посильну допомогу на майбутнє: у людей з’являється бодай якась визначеність та життєва перспектива.
До речі, Фонд має списки, куди вносять усіх, кому потрібна допомога. Звичайно, попередньо треба піти на місце і з’ясувати реальний стан речей в тій чи іншій родині. Цей список відкритий і залишиться таким завжди: якщо вам відомо про людей, які голодують, не мають де жити, порадьте їм звернутися до церкви Успіння Пресвятої Богородиці (біля БК „Юність”), звідки їх направлять до фонду. Якщо така людина сама прийти по допомогу не може, то Ви просто повідомте про її існування.
„Наша робота: щоденно ходити та просити допомогу…”
Кожного дня працівники „Християнської любові” йдуть у своєрідний рейд — просити аби підприємці допомогли знедоленим хто чим може.
Регулярно допомагають п’ять пекарень, кожна з яких раз на тиждень постачає до благодійної їдальні по 14-15 буханок хліба. Міський молокозавод також щотижня довозить молоко та сметану, одне підприємство взяло на себе добровільне зобов’язання постачати для бідних м’ясну продукцію. Ще в Калуші є підприємець, який щомісячно вносить на рахунок фонду 600 гривень.
Незабаром додадуться клопоти по заготівлі картоплі, цибулі, моркви тощо. Та це, за словами пані Світлани, їх не лякає. Так, торік „Християнська любов” звернулася за допомогою до голів сільрад Негівців та Довгої. Ті нам без перешкод виділили підводи, а мешканці сіл наповнили їх городиною — хто чим міг. Таким чином, кажуть жінки, ми досі готуємо з тих овочів, які заготовили минулої осені. До речі, фонд навіть не розраховував так швидко зібрати запаси овочів, думали — треба буде об’їхати більше сіл.
Є в приміщенні, яке нині займає „Християнська любов”, і спеціальна кімната, де складають так звану „гуманітарку” — ношені речі та взуття, які приносять сюди небайдужі люди. А, ті, хто не може придбати собі одяг, просто навідуються та вибирають, що підійде та сподобається.
Велика прикрість, повідомила президент фонду, але буває приходиш по допомогу, а тобі кажуть: скільки можна звертатися, адже на тижні ми вже давали вам гроші. Виходить, хтось, відрекомендувавшись працівником „Християнської любові”, просить гроші для себе. Але фонд є офіційно зареєстрованою організацією, має свій статут, а його представники мають мати спеціальні ламіновані посвідчення та офіційне прохання про фінансову допомогу. Тому підприємцям та людям, які бажатимуть допомогти бідним, варто запитати у прохачів їхні документи.
...Обов’язок християнина — поховати людину по-людськи. Коли готувався цей матеріал, колега Наталії та Світлани, пан Володимир якраз займався тим, аби вияснити місце проживання жінки, яка в травні померла в лікарні. Людина пролежала в морзі більше місяця (!), ще одна померла перебувала там три тижні. Коли про це дізналися в „Християнській любові”, то відразу взялися самотужки організовувати похорон. Померлих поховали за кошти фонду і тепер хочуть повернути ті 150 гривень, які належиться від держави на поховання. Але дізнатися, де ж проживала людина, так і не вдається. Пан Володимир продовжує оббивати пороги кабінетів, бо знає, чого варті для благодійної діяльності ті 150 гривень…
Восьмеро калушан завдяки фонду оформили інвалідність
Нещодавно “Християнська любов” оформила групу по інвалідності для п. Михайла. До того часу чоловік бомжував, маючи дві поламані ноги, жив з того, що перепаде на вулиці. Лікар з обласного центру спершу відмовлявся допомогти Михайлу, казав, що не потрібно займатися такими опущеними людьми. Мовляв, то зовсім не люди. Його вдалося переконати і тепер Михайло щомісяця отримує пенсію. На щастя така реакція з боку медиків не є типовою, здебільшого благодійники зустрічають сприяння і підтримку у своїй роботі. “Не нам дано судити людину та розбирати причини чому вона живе так чи інакше. Християнин має просто допомогти. І тішитися з того, що має можливість щоденно робити іншому добро. Цього навчає нас Біблія”, — пояснює Наталка Перхун. На жаль багато городян намагаються не помічати бомжів. Від них відвертаються, гидують наблизитися, мовляв від бомжів неприємно пахне, а вкриті ранами та виразками тіла багатьох змушують морщитися та уникати будь-якого кантакту. Часто від таких людей відвертаються абсолютно всі. Тільки не “Християнська любов”. Усі працівники фонду відзначають, що в органах влади та адміністраціях службовці йдуть їм назустріч: там усіх представників „Християнської любові” вже добре знають і допомагають, чим можуть.
Ще один приклад: п’ятеро маленьких калушан залишилися сиротами, бо їхні батьки померли, залишивши дітям розбиту квартиру та величезні борги. Менших дітей оформили в інтернати, а старша дівчинка залишилася вдома. До справи підключився благодійний фонд: домовилися з керівництвом ЖЕО №5 (начальник Андрій Вальнюк), яке своїм коштом провело в квартирі ремонт. Тим часом кілька разів довелося поїхати до Івано-Франківська і зрештою домогтися списання комунальних боргів. Було зроблено ще одну важливу справу — охрестили дитину. Тепер молода жінка, завдячуючи благодійникам, може вести нормальне життя, вона сама вже є мамою і займається вихованням дитини.
* * *
... На початку серпня похоронили калушанина О. Перд цим померла його сестра, мати двох дітей (хлопчику 16 років та дівчинці 10). Діти досі виховувалися в інтернаті. І без того обділені долею, сьогодні діти можуть втратити й квартиру, яка залишилася після смерті родичів. Ця квартира не приватизована, має величезні борги. Благодійний фонд звернувся до ЖЕО №6 (начальник п.Бекіш), де радо пішли назустріч і погодилися допомогти переоформити квартиру. Тепер цією справою займається п. Володимир. Він розповів, що намагатиметься списати борги квартири. Крім того, треба ще організувати охорону помешкання. Хай би деякий час за житлом прослідкували правоохоронці, аби відвадити колишніх дружків покійних, від звички влаштовувати тут гулянки.
Може видатися дивним, але і президент фонду пані Наталка Перхун і її помічники (пані Світлана та пан Володимир) окрім задоволення від того, що мають можливість допомогти іншим людям, майже нічого для себе не отримують. Щодо п.Володимира, то він є пенсіонером, тому благодійництвом займається без будь-якої грошової винагороди. Інші ж задовольняються мінімумом.
Поспілкувавшись з ними, розумієш, що то справді віддані своїй справі, надзвичайно скромні та добрі люди. Тут хочуть допомогти всім, дати людям розраду та надію, привернути їх до Бога. І це „Християнській любові” по мірі їхніх сил та можливостей вдається. А могло бути ще краще, якби більше калушан виявили бажання допомогти нашим стареньким та калікам вижити.
Пропонуємо банківські реквізити фонду „Християнська любов”: р/р 26006301189, МФО 336567, Ощадбанк України код 26385552. Допомогти бідним може кожен, треба тільки захотіти.
Ватикан: коли час зупинився