Для обстоювання позиції міськради на засідання комітетів цієї середи до Києва поїхали міський голова Роман Сушко, головний архітектор міста Петро Пострильоний та начальник відділу земельних ресурсів Анатолій Собчук. Калушани також запросили на розгляд питання спеціалістів з Київського науково-дослідного інституту „Дніпромісто”, які розробляли генеральний план нашого міста.
А за час, що минув з 14 вересня минулого року, коли обласна рада своїм рішенням затвердила межі Калуша, повідомив заступник міського голови з питань будівництва Василь Петрів, документація з встановлення меж міста вже двічі побувала в Києві. Після першої спроби, близько двох місяців тому, через незгоду вище зазначених сільських рад питання повернули в область на доопрацювання. До того ж, на рішення облради протест виніс прокурор Івано-Франківської області Юрій Юрченко: мовляв, затвердження меж Калуша у вересні відбулося з порушенням процедури визначення меж населених пунктів (без врахування позиції сусідніх сільрад). До слова: прокурорський припис облрада відхилила, а документи знову направили до комітетів вищого законодавчого органу. Скоріш за все, за цим знову слід очікувати звернення громад Мостищ, Верхньої та Кропивника до ВР.
Але цього разу міське керівництво перестрахувалося: коли сільські голови відмовилися підписати документацію про встановлення меж міста, було складено відповідні акти, у яких йдеться про те, що жодних аргументів така позиція не має. Принаймні, сільські голови свою відмову так і не змогли бодай чимось пояснити. Василь Петрів окремо зазначив, що тепер міська влада діятиме по-іншому: якщо сільські ради не пристануть на встановлені облрадою межі міста і не доведуть законність своїх претензій, а вдаватимуться до блокування будь-яких рішень, міська рада звернеться до суду.
Нагадаємо, що позиція сільських, а відповідно й Калуської райради, практично збігається з позицією ЗАТ „ЛУКОР”, яке бачить своє підприємство на території району. Ще б пак, адже у випадку остаточного затвердження меж міста на ВР нафтохімічний гігант замість близько 200 тисяч гривень плати за землю (стільки „ЛУКОР” перерахував до міського та обласного бюджетів торік), у поточному році вже змушений буде сплатити 4 мільйони. Щодо Калуського району, то від „ЛУКОРу” (якщо, звичайно, питання вирішиться на користь сільрад, що є малоймовірним) район зможе отримати значно менше — земля під підприємством вважатиметься ріллею, і за неї нараховуватимуть копійки.
Одне слово, якщо причини активного супротиву встановленню меж Калуша з боку ЗАТ „ЛУКОР” ще можна зрозуміти, то те, за що змагається Калуський район — збагнути вже набагато важче.
Ватикан: коли час зупинився