Нового директора підтримує менше чверті працівників училища?

Як повідомляли „Вікна”, минулого року новим директором Войнилівського ПТУ-34 призначено Леоніда Ковальчука, який свого часу вже встиг попрацювати на цій посаді. Його повернення на попереднє місце роботи напряму пов’язують з його активною підтримкою провладного кандидата на посаду Президента. А Ігора Олійника, який, за офіційною версією, звільнився за власним бажанням, просто змусили написати заяву. Таке трактування несподіваної зміни керівника навчального закладу має право на існування, зважаючи на те, що Володимир Личук, начальник управління освіти Івано-Франківської облдержадміністрації, який призначив нового директора Войнилівського училища, одночасно був і довіреною особою Віктора Януковича в Калуському виборчому окрузі №86.До редакції газети „Вікна” надійшов лист від окремих працівників училища з оцінкою призначення Леоніда Ковальчука на посаду директора ВПУ. Подаємо лист в оригіналі, без виправлень.
Переглядів: 388

Ми, працівники Войнилівського ПТУ-34 (ми — це 47 працівників, які проголосували за те, щоб директором училища був Ковальчук Леонід Пилипович), звертаємося до вас з проханням, щоб ви надрукували наш допис у вашій газеті.
Сьогодні брудом обливати можна будь-кого, а насправді це не так. Спочатку треба дивитися на своє корито, чи воно помито?
Ми, працівники училища, до Вас звертаємося з просьбою вислухати нас. Ми відстоюємо свого директора Ковальчука Л.П., бо з таким директором можна жити, працювати і горя не знати.
Ще у лоні своєї матері людині було суджено бути директором, керівником великої установи. Він добре і твердо знає свою роботу і обов’язок, він приречений до цієї роботи. Робота в училищі не легка, та директор труднощів не боїться. він любить поле і любить на ньому працювати. Бо він добре знає, що праця звеличує людину, а людина — працю.
За роки його роботи в училищі людське око милували широкі лани пшениці і плантації буряків, які сипались на кузов тракторів. І свинина продавалася людям. Всім було поділено, щоб ніхто не лишився в обіді.
Він любить учнів, має підхід до кожного працівника. Люди слухають його. Радиться з людьми, як краще зробити, щоб все було на вищому рівні.
Сьогодні недоліки має кожна людина. Бо немає на світі людини, щоб жила і не согрішила. Якщо ви людьми будете кидати, як футбольним м’ячем, то нічого доброго не вийде, а буде ще гірше безвладдя і безпорядок. А нині погляньте на поля, сум і страх побирає. Утворилися чагарники і ліс. До якого треба приложити немало праці.
Колись, як працював Ковальчук, то трактори, комбайни, як чайки, по небі літають, так техніка вся їздила на полі. Діти наїзджали години, пальне було за рахунок училища, а тепер кожен несе собі пальне.
А ті люди, що до Вас звертаються і до Вас пишуть — це люди мстливі. У них слова масні, а пироги пісні. Якби ці люди, що до Вас пишуть, були самі чесні і порядні, то тоді ми б мовчали. А за таке душа болить і хочеться криком кричати.
Бог каже: люби ближнього, як самого себе. А як любимо? Втопили би у ложці води. Господь Бог є милосердний для всіх людей. Тож будьмо милосердні й ми. Не хай та іскорка маленька милосердя пробудиться у людських серцях. Тоді буде любов, повага, доброта один до одного і ніякої помсти і ненависті не буде.

Голубчак Т., Сосонка М., Кульбанський В. — всього 11 працівників.