Трохи про казки
Однією з перших версій появи „антипка” у Підгірках було нібито знайдене поблизу розвалин тубдиспансеру розірване тіло кота. Щоправда, хто саме знайшов бідолашну тварину і чому тінь цього злодіяння впала саме на „нечисту силу”, залишається таємницею. Згідно з іншою історією, „чорт” напав на двох підлітків, які пізно ввечері прямували до Народного дому на дискотеку. Кажуть, що один з хлопців навіть отримав серйозні тілесні пошкодження і потрапив до лікарні. Знову ж таки, особи „потерпілих” ніхто назвати не може, а до приймального покою лікарні, як і до станції швидкої допомоги, з такими травмами ніхто не звертався.
Але найтаємничішою містичною історією була версія про тубдиспансер. Вірніше, не про саму лічницю, а про будинок, в якому вона колись була розміщена. Ще на початку минулого століття на цьому місці була садиба заможного польського пана Суботи. І, як оповідають підгірчани, свої величезні багатства він нажив з допомогою „нечистого”, якого, мовляв, мав у власності. Помираючи, старий пан не знав, як позбутися „антипка”, і вирішив замурувати його в стіну. З того часу пройшла майже сотня літ. Будівля заселялася людьми та установами, і ніхто й гадки не мав, що в собі таїть одна зі стін споруди. Врешті-решт, кілька років тому будинок позбувся останнього господаря: тубдиспансер перевели до Войнилівської лікарні.
Залишена напризволяще споруда з кожним днем почала потроху змінювати свої обриси: спочатку зникли дошки від підлоги, пізніше — віконні рами, цегла та інші будматеріали, які мають хоча б найменшу цінність. Ця трансформація будинку уже не має аніякісінького містичного забарвлення. Скоріше — тут є робота для правоохоронців. Люди під покровом ночі, не боячись ні Бога, ні чорта, ні туберкульозної палички, тягли з будинку все.
Два тижні тому, розбираючи чергову стіну, знову ж таки невідомий підгірчанин на місці щойно вийнятої цеглини виявив глибоку чорну дірку, з якої нібито вилетіла якась чорна істота і заходилася його шкрябати та і кусати. Згодом число „покусаних”, ”пошкрябаних” і „роздягнутих” „антипком” мешканців почало збільшуватися. Але й досі ніхто не має бажання зізнатися про те, що саме він, а не „сусід вуйка”, „знайомий знайомого” чи „дитина з долішньої вулиці”, потрапив у пазурі „нечистого”.
„Злий дух” чи вар’ят?
Кажуть, що до Підгірок навіть хотіли викликати уфологів та священиків-екзорцистів. І Підгірками знову поповзли чутки.
Найпершою історією був випадок з маленькою дівчинкою, яка, повертаючись зі школи, побачила невідому істоту, волохату і страшну. „Антипко”, за версією, накинувся на дитину і, гарчачи та завиваючи, зірвав з неї шубу. Дівчинка від сильного переляку втратила дар мови. Прибувши на місце побачення з „чортом”, дорослі знайшли розірвану шубу доньки, а на снігу виднілися сліди від взуття невідомого нападника.
З цього моменту міфічний образ рогато-копитної істоти набрав уже земної людської подоби. За недостовірною інформацією, мешканці Підгірок зробили вечірню облаву і невдовзі зловили „антипка”, роль якого зіграв „трохи хворий на голову” місцевий підліток. Мабуть, наслухавшись небилиць про чортів, хлопчина вирішив трохи позбиткуватися над підгірчанами, одягнувши кожух навиворіт і маску. Не виключено, що в атмосфері містичних настроїв почала прогресувати його психічна хвороба. Але жодного офіційного звернення до правоохоронців з цього приводу, за словами начальника міськрайвідділу УМВС Володимира Бульби, не надходило.
Два тижні постійного страху, який переживали підгорецькі діти, навряд чи пішли їм на користь. Кому було потрібне складання подібних історій? Є версія, що хтось вирішив таким чином покласти край стихійному розбиранню старої будівлі. Може мати під собою грунт і версія про те, що хтось облюбував колишній панський маєток і вирішив його приватизувати. А тому вирішив, навівши страх на людей, відвоювати будівлю у ймовірних конкурентів.
Хотілося б дізнатися, чому такі історії знаходять місце в нашому житті — житті високих технологій і наукових відкриттів ХХІ століття? Що думають з цього приводу психіатри і представники духовенства?
14% психічно хворих калушан — шизофреніки
За словами районного психіатра Людмили Наумчук, статистика психічних розладів здоров’я мешканців Калуша і району доволі невтішна. Більше того, вона насторожуюча, адже число психічно хворих людей має тенденцію хоч і до незначної, та все ж прогресії. Нині на психіатричному обліку перебуває 3,5 тис. людей. Найбільший відсоток з цього числа складають хворі на різні форми шизофренії, а саме — 508 калушан. Трохи менше людей, які страждають невротичними проявами — 239, розумово відсталих — 206, епілептиків — 126. Насторожує медиків зростання психічних розладів у дітей, адже лише серед тих, хто звернувся за допомогою до психіатрів — 724 дитини.
— Випадок у Підгірках, якщо він насправді мав місце, — коментує Людмила Миколаївна, — можна розцінювати як неординарний для нашого міста. Адже серед усіх наших пацієнтів, які перебувають на обліку, немає жодного, хто б міг вдатися до такого виду агресії. Хворі, які страждають на шизофренію, навпаки відчувають страх перед різноманітними факторами, вбачаючи небезпеку для себе в телевізорі, радіо, темряві чи злих духах. Прояви уявлення себе нечистою силою взагалі зараз не дуже поширені, а тому даний приклад більше подібний на манію, викликану скоріше алкогольним чи іншим наркотичним впливом.
З усіх наших хворих є 13 чоловік, які є соціально небезпечними і час від часу проявляють свою агресію через хуліганські вчинки чи крадіжки. Але таких людей ми направляємо на лікування до психіатричних лікарень. Щоправда, процедура їх обмеження від суспільства досить ускладнилася після прийняття Верховною Радою у 2000 році закону про психіатричне лікування. Справа в тому, що цей законопроект був підготовлений за усіма міжнародними конвенціями про захист прав людини і вважається одним з найкращих в Європі. Як це не парадоксально звучить, але він не допоміг, а навпаки — завадив психіатричній практиці, обмеживши в правах самих медиків. Якщо раніше існувала спеціальна інструкція, згідно з якою була налагоджена тісна і чітка взаємодія між психіатрами, міліцією та прокуратурою, якщо питання стосувалося обмеження від суспільства психічно неврівноважених людей, то зараз такої інструкції не існує. А тому примусити до лікування у спеціальному лікувальному закладі хвору людину можна лише після того, як вона здійснить якийсь злочин чи іншу суспільно небезпечну дію. До речі, з 2000 року у нашому місті і районі зафіксовано 60 випадків суїциду серед людей, які мали проблеми з психічним здоров’ям.
Святе Причастя, сповідь і молитва — єдина зброя проти злих духів
Декан Калуського деканату УГКЦ отець-мітрат Михаїл Бігун вважає історію у Підгірках нісенітницею чистої води. Хоча й не відкидає можливості існування злих духів в цілому.
— Щоб прокоментувати подібні випадки, — розповідає о.Михаїл, — слід повернутися до Святого Письма. Спочатку Господь сотворив Ангела Світла — Денницю. А разом з ним і незліченну кількість інших ангелів, які мали творити добро на світі. Коли ж Господь сотворив Адама і Єву та оселив їх в Раю, то їхньому щастю позаздрив перший ангел і зчинив великий бунт. Крім цього, він проник до раю і спокусив перших людей переступити через настанову Божу. З тієї пори на Землі з’явилися гріх, біль і смуток. „І була боротьба на небі”, — пишеться у Святому Писанні. Щоб вгамувати безчинства на небесах, Господь сотворив ангела і дав йому ім’я Михаїл, що з древньоєврейської мови перекладається як „хто як Бог”. Саме ангел Михаїл вступив у боротьбу з ангелами зла і поборов їх. Але сатана протягом багатьох тисячоліть чекає свого часу знову заволодіти світом, насилаючи на людей гріхи та біду. На щастя, на Землі є більше добра, ніж зла. Тому слід пам’ятати, що усі, хто є віруючим, в кого у домівці є образи та свята Йорданська вода, хто відвідує церкву і приходить до священика, щоб висповідатися і причаститися тілом і кров’ю Спасителя — той стоїть під прапором Ісуса Христа і несе в світ добро. Хто ж церкву зневажає, нехтує Законами Божими і чинить злодіяння — той стоїть під прапором сатани і вірно йому служить.
Щодо чуток про те, що у Підгірках оселилася якась нечиста сила, то хочу сказати, що ті, хто у це вірить, а особливо, ті, хто ці історії вигадує, чинять великий гріх, несучи цим смуту серед людей і вселяючи страх дітям. Моя їм порада — прийти до церкви, помолитися та щиро розкаятися.
— Отче Михаїле, чи можливе існування якихось потойбічних істот взагалі і як від них захиститися?
— Як я вже казав, на Землі є і добро, і зло. Тому існування злих духів — реальність. Але вони не мають якоїсь визначеної тілесної подоби. Духи — це безтілесні ангели зла, які переміщуються у просторі зі швидкістю блискавки, думки. Усі ці „барабашки”, домовики, полтергейст — це прояви нечистої сили. Якщо ж людина починає помічати якісь потойбічні явища, то їй необхідно звернутися до церкви. Звичайно ж, коли таке трапляється зненацька, то варто собі взяти на озброєння молитву „Нехай воскресне Бог” та інші молитви, 90-ий псалом і запастися свяченою Йорданською водою. І звичайно ж, піти до сповіді та прийняти Святе Причастя. Коли ж ці засоби не допомагають відвернути злого духа, тоді необхідно звернутися за допомогою священиків.
Непоодинокими є випадки, коли злі духи заволодівають тілами людей чи інших живих істот. Таких людей ще називають одержимими. Минулого літа у Калуші був випадок, коли до нас звернулася за допомогою ціла родина, просячи позбавити їх від нечистого. Тут, у нашій церкві, за цю родину без числа було відмолено молитов всіма нашими священиками, приїжджав навіть монах-екзорцист. Слід сказати, що для виконання обряду вигнання злого духа запрошують спеціальних священиків, здебільшого монахів, які мають дозвіл на цю місію від єпископів. У нас на Галичині є лише кілька екзорцистів: у Львові — о.Вороновський, у Перегінську — о.Василь Коваль і у с.Колодіївці Тернопільської області — ігумен монастиря о.Григорій Планчак. Дуже важко було побороти ту злу силу, яка вперто не хотіла покидати цю сім’ю. Але зараз, слава Богу, все владналося, ці люди приходять щонеділі до Причастя і складають подяку Господу.
Пам’ятаю випадок, який довго не давав мені прийти до себе. До нашої церкви привели 16-річну дівчину, яка була одержимою. 28 священиків брали участь у цій службі. З уст молодої дівчини чулося і гарчання, і нявкання, і прокльони, і брудна лайка, і якісь неймовірні звуки та чужа мова. Врешті, нам вдалося позбавити дівчину біди. Після цього обряду я сам відчув сильну слабкість в тілі.
Ще одну розповідь я почув від владики Софрона Мудрого. В одній країні мав місце такий випадок. Якось до церкви під час Служби Божої зайшов солідний чоловік. Службу правив монах-єзуїт, який так щиро молився, що аж плакав. Чоловік підійшов до монаха і запитав: „А чи справді ви вірите в те, про що молитеся?” Монах відповів: „Так, вірю”. Тоді чоловік запросив отця на зібрання, яке мало відбутися у якомусь палаці, і сповістив його, що це буде зустріч з самим дияволом. „Отоді й побачимо, наскільки ваша віра сильна”, — сказав на прощання чоловік.
Коли ж монах прийшов до палацу, то побачив велику залу овальної форми, по колу якої стояло кілька десятків інтелігентного вигляду чоловіків. Серед них було дуже багато відомих бізнесменів та інших знаменитостей. Як виявилося згодом, це були збори членів масонської ложі. Знайомий монаха запросив його до кола, але той вирішив стати трохи осторонь від усіх, біля вікна. Через деякий час вхідні двері відчинилися і до зали ввійшов молодий високий чоловік надзвичайно привабливої зовнішності. Та найбільше монах подивувався його очам, які мали неприродній насичений колір яскравої блакиті неба. І тоді прибулий почав з усіма вітатися, потискуючи руки і заглядаючи в очі.
Коли ж черга дійшла до монаха, то лише зустрівшись з новим гостем поглядом, отець зрозумів, що перед ним стоїть сам диявол. Монах раптом відчув на собі величезної сили тиск, ніби хтось невидимий згинав його впоперек. Тоді він згадав, що у внутрішній кишені піджака лежить хрест із розп’яттям. Коли ж монах простягнув хреста перед собою і почав шепотіти молитву, то у залі раптом згасло світло, зчинилася страшна буря. Вітер, що здійнявся нізвідки, почав крутити у вирі все, що було навколо. Це тривало кілька хвилин, а коли раптом з’явилося світло, то знесилений монах побачив, що навколо лежали розкидані скручені тіла. З-поміж них піднявся один чоловік. Це був той самий член масонської ложі, який запрошував отця на ці збори. Він тихо промовив: „Тепер я бачу, що ви справді вірите своїм молитвам”.
Така історія справді мала місце. І тому я хочу звернутися до читачів газети „Вікна”, до мешканців Підгірок, щоб вони вірили в Бога, в Ісуса Христа, в Богородицю Діву Марію, щоб вони відвідували церкву, ходили до Святого Причастя, щиро складали молитви на славу Господу Богу. І тоді жодна зла сила не зможе оволодіти їхніми думками та помислами. Слава Ісусу Христу!
Звичайно, людських чуток не можуть спинити жодні слова здорового глузду. Проте, перш, ніж їх поширювати, треба задуматися: а чи не принесуть вони лиха вам і вашим дітям? Тим паче, коли йдеться про таку страшну силу, як сила антихриста…