Як стверджують акціонери та представники ВАТ, з осені 2002 року триває невпинний процес розкрадання підприємства: зменшено обсяг виробництва (з 1,2 мільйона гривень товарної маси на місяць до 100-150 тис. гривень, виручених, в основному, від реалізації майна); скорочено працівників (з 2118 до 53 чоловік).
У своїй заяві для преси акціонери та працівники ВАТ „Карпатнафтомаш” повідомили про створення комітету порятунку акціонерного товариства. Вони вимагають створити спеціальні комісії для перевірки ефективності виробничої діяльності всіх суб’єктів підприємницької діяльності, які створені на базі ВАТ, а також порушити кримінальні справи і заблокувати всі банківські рахунки для зупинення процесу повного розграбування і знищення підприємства. Представники комітету порятунку просять лідерів політичних партій, громадськості міста, області, акціонерів та всіх колишніх працівників підприємства долучитися до акції порятунку ВАТ „Карпатнафтомаш” та заміни московського власника на національного.
В разі ігнорування цього звернення, ініціативна група залишає за собою право на несанкціоновані дії.
Подаємо лист акціонерів та працівників ВАТ „Карпатнафтомаш” на адресу голови ОДА Романа Ткача.
Шановний Романе Володимировичу!
Звертається до Вас група акціонерів, колишніх працівників ВАТ “Карпатнафтомаш”, яким не байдужа доля товариства. Підприємство ще в зовсім недалекому минулому було гордістю міста, потужним комплексом з випуску унікального нафтогазопромислового обладнання, бурового інструменту та автотранспортної техніки для забезпечення технологічних процесів з видобутку нафти та газу на теренах колишнього СРСР. Із здобуттям Україною незалежності 70% продукції використовувалася на підприємствах нафтогазової та інших галузей економіки нашої держави.
Доводимо до Вашого відома, що на час перетворення ДВО “Карпатнафтомаш” у ВАТ “Карпатнафтомаш” (грудень 1996 року) на підприємстві працювало близько 2000 осіб. Статутний фонд підприємства було визначено в сумі 413 892,5 грн., що на той час було трохи більше 200 000 $. До речі, до 1991 року балансова вартість ДВО “КНМ” становила 41,3 млн. крб.
Могутнє підприємство стало банкрутом
До складу ВАТ “Карпатнафтомаш” при приватизації входили наступні об’єкти:
1. Санаторій-профілакторій “Мізунь” на 130 ліжкомісць в с.Новий Мізунь Долинського району. В санаторії-профілакторії працювало 90 осіб медичного та обслуговуючого персоналу. Він був укомплектований найрізноманітнішим медичним обладнанням і діагностичною апаратурою. До нього входили окрема котельня на газі, водозабір, очисні споруди, ремслужба, господарські будівлі, 7 одиниць автотранспортної техніки, 6 свердловин лікувальних вод, недобудований лікувальний корпус із закритим басейном, спортмайданчики.
2. Завод нафтового обладнання в с.Дуба Рожнятівського району в складі 4-х окремих цехів типу “Балкан”, обладнаних понад 80 одиницями металорізального, пресового, термічного, гальванообробного, зварювального обладнання та кран-балками; 3-поверхового інженерно-побутового корпусу; ремслужби; окремої котельні на газі; розвинутого складського господарства з козловим краном; гаражу із 11-а одиницями автотранспортної техніки; сучасної їдальні; водозабору, очисних споруд та інших господарських будівель; прохідної, гуртожитку, зони відпочинку “Факел” в с.Підлясся; 2-х недобудованих 4-поверхових котеджів. На заводі працювало понад 340 осіб. На балансі та обслуговуванні заводу був житловий масив в с.Дуба.
3. Завод “Техсервіс” в м.Калуш на вул. Долинській, 1 в складі 2-х окремих цехів, обладнаних понад 30-а одиницями металорізального, пресового, термічного, зварювального обладнання та кран-балками; обладнання для ремонту автотранспорту та фарбувальною камерою; 3-поверхового інженерно-побутового корпусу; котельні на газі; розвинутого складського господарства з козловим краном; недобудованою великою фарбувальною камерою, прохідною. На заводі працювало понад 60 осіб.
4. Завод “Нафтомаш” в м.Калуші на вул. Долинській, 88 із найбільш повним і завершеним циклом виробництва і розвинутими інженерними мережами та комунікаціями в тому числі заготівельного, ковальсько-пресового, ливарного, термічного, гальванічного, механічного, інструментального, столярно-тарно-модельного, ремонтно-механічного, автотранспортного, механо-складального і 2-х складальних цехів, центрально-заводської лабораторії, 3-поверхового інженерно-лабораторного корпусу; під’їзної залізничної колії; розвинутого складського господарства з 4-ма козловими кранами; окремої потужної котельні на газі; тепличного господарства; очисних споруд та інших господарських приміщень; 2-х прохідних; великої їдальні; клубу; технічної та художньої бібліотек; бомбосховища. Сам по собі унікальний завод, обладнаний понад 130-а одиницями металорізального, ковальсько-пресового, ливарного, термічного, гальванообробного, зварювального обладнання та кран-балками. На заводі працювало понад 800 осіб.
5. Головний завод “Карпатнафтомаш” в м.Калуші на вул. Івано-Франківській, 24 в складі головного корпусу з площею майже 6 га; окремої потужної котельні на газі; розвинутого складського господарства з козловим краном; пожежної; 9-поверхового інженерно-лабораторно-побутового корпусу; великої їдальні; розвинутими інженерними мережами та комунікаціями; потужним автогаражем із 100-ма одиницями автотехніки; великим бомбосховищем; прохідної. Цей завод найновіший, працює з 1988 року. Він був обладнаний понад 200-а одиницями найновішого, в т. ч. унікального обладнання, 25% якого – це верстати з програмним управлінням. Найбільше тут було металорізальної техніки, а також термічне, ковальсько-пресове, гальванообробне та зварювальне обладнання. Всі цехи обладнані кран-балками. До нього також входили недобудована під’їзна залізнична колія, гуртожиток із спортмайданчиком на вул. Рубчака, малосімейні гуртожитки на вул. Рубчака і Підвальній, база відпочинку в с.Мислівка Долинського району, пансіонат “Гуцулка” в с.Східниця Дрогобицького району Львівської області.
Підприємство було унікальним ще й тому, що із понад 300 осіб інженерно-технічного персоналу 110 були працівниками конструкторського та технологічного відділів, які працювали на розвиток виробництва. Тобто не тільки розробляли документацію для нових взірців продукції, а й забезпечували її випуск.
Боротися з беззаконням без підтримки влади було складно
Після завершення процесу приватизації на основі урядового рішення балансова вартість майна підприємства була проіндексована і збільшилася до 22 млн. грн.
Крім цього, не будучи в списках підприємств на приватизацію іноземними інвесторами, спочатку 42% акцій чомусь стали власністю іноземців (московських акціонерів). Їх скупили в населення України у вигляді майнових та компенсаційних сертифікатів за нафтодолари через підставні українські фірми. Потім частка таких акцій зросла до 62%, а зараз становить усі 72%.
Працівники підприємства та їх профспілка, виражаючи волю та захищаючи інтереси українського народу в особі 28% акціонерів — громадян України, тривалий час опонували злодійкуватим іноземним власникам, боролися з беззаконням, яке вони (власники) намагалися нав’язати колективу, та протистояли їх бездіяльності і безгосподарності, що процвітали в товаристві. Та робили це законними методами, якими опонувати силі грошей при корумпованій владі було дуже важко. Місцева попередня влада (і міська, і обласна ) фактично не підтримала поривів колективу зберегти працездатним досить сучасне підприємство, а швидше заважала це робити, затягувала час. Працівники товариства особливо помітно відчули це після стихійного страйку працівників цеху №1 та служби головного механіка, який відбувся 28 жовтня 2002 року. Незважаючи на факт перебування трудової суперечки між найманими працівниками і правлінням ВАТ “Карпатнафтомаш” на контролі Національної служби посередництва і примирення.
Власники успішно боролися з працівниками шляхом переведення частини виробництва в „тінь”, а всіх працюючих — на неповну зайнятість, шляхом масового скорочення працівників, невиплатою заробітної плати, заборгованість по якій вже більше року. Останнє явище сприяло ще більш масовим звільненням працівників, що зрозуміло з цілком природних причин (в кожного сім’я, яку треба якось утримувати!). Як наслідок антинародних дій власників і Ради директорів – правління товариства, за 2003 рік з різних причин звільнилося понад 500 осіб – найбільша кількість за всю історію підприємства. Різко скоротилося виробництво, яким власники та правління на той час перестали серйозно займатися. А з 4 серпня 2003 року на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Карпатнафтомаш” та наказу від 04.08.2003 р. №152 “Про реорганізацію ВАТ “Карпатнафтомаш” офіційно припинена виробнича діяльність відкритого акціонерного товариства “Карпатнафтомаш”. До речі, в райдужному та багатообіцяючому серпні 2001 року, коли в Калуші з’явилися новоспечені московські хазяї, в товаристві працювало понад 1200 осіб! Влада ж спокійно спостерігала за подіями, розводячи руками нібито від безсилля щось зробити для простих людей, посилаючись на недосконалість українського законодавства та помилки попередніх керівників при здійсненні приватизації ДВО “Карпатнафтомаш”.
Прокуратура м.Калуша то відкривала, то закривала кримінальну справу проти Левітана А.В. (голови правління ВАТ. — Ред.) за несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам, штрафуючи його за таке серйозне порушення чинного українського трудового законодавства на 85 чи 170 гривень. Віз залишався на місці. Тоді працівники товариства почали масово звертатися в суд. Та судові виконавчі листи концентрувалися чи, вірніше сказати, консервувалися без вирішення в виконавчій службі Калуського міського управління юстиції, керівництво якого та Левітан А.В., напевно, знаходили спільну мову, бо за рік в цій державній установі назбиралося невирішених виконавчих листів майже на 300 тис. грн. тільки від працівників ВАТ “Карпатнафтомаш”. Судові виконавці приходили на підприємство, описували майно (а його на той час було ще багато!), щось продавали, але своїх законно зароблених грошей працівники товариства чомусь так і не отримували, навіть за рішенням суду української держави. Виявляється, прокуратура та суд були безсилі забезпечити дотримання елементарної законності на підприємствах і в установах. Бо в такій державній установі, як Калуське міське управління юстиції, працівники ВАТ “Карпатнафтомаш” відчули не підтримку, а побачили вплив “могутніх московських власників” і їх грошей на українського державного службовця — пупа української держави.
В березні 2004 року первинна профспілкова організація ВАТ “Карпатнафтомаш” і 64 працівники товариства пішли на крайній захід: звернулися із заявою в Господарський суд Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство боржника ВАТ “Карпатнафтомаш”, що заборгувало найманим працівникам та первинній профспілковій організації ВАТ “Карпатнафтомаш” профспілки працівників нафтової і газової промисловості України 168 413,91 грн., а всього найманим та колишнім працівникам — 132 465,98 грн. і 629 764,02 грн. та первинній профспілковій організації 35 947,93 грн.
В останній робочий день вересня-жовтня 2004 року за рахунок кредиту банку “Аваль” найманим та колишнім працівникам ВАТ “Карпатнафтомаш” товариство віддало заборговану заробітну плату.
Необхідно змінити московського власника
Але, на жаль, не досягнуто головної мети — зберегти працездатним підприємство. Власники продали і далі продають ліквідне майно. Продали під склади колишній завод “Техсервіс” на вул. Долинській, 1, санаторій-профілакторій “Мізунь”. Але борги перед кредиторами чомусь не погасили, навіть частково, в т.ч. перед банками та Калуською податковою інспекцією. Більше того, створивши та зареєструвавши в м. Івано-Франківську в серпні 2004 року ЗАТ “Калуський машинобудівний завод”, вже в грудні 2004 року перейменували його на торговий дім, одночасно повідомивши про вивільнення з 14 лютого 2005 року абсолютно всіх його працівників. Все явно йде до ліквідації і цього заводу.
То ж, шановний Романе Володимировичу, допоможіть врятувати хоча б частину підприємства, а точніше завод на вул. Долинській, 88, який перебуває на межі знищення, як це сталося протягом 2003-2004 років на очах у всіх, в т. ч. і влади, з головним заводом на вул. Івано-Франківській, 24. Останній відновленню в первісному вигляді практично вже не підлягає, бо власник на ньому не тільки демонтував та продав все обладнання, а й знищив комунікації. Розраховуємо на Вашу допомогу шляхом звернення до обласного прокурора щодо розграбування та доведення до банкрутства відкритого акціонерного товариства “Карпатнафтомаш”, а також щодо поновлення справи та притягнення до кримінальної відповідальності за розграбування та зумисне доведення до банкрутства відкритого акціонерного товариства “Карпатнафтомаш” колишнього генерального директора ВАТ, а тепер генерального директора торгового дому “Калуський машинобудівний завод” (власники ті ж самі!), що зареєстрований в м. Івано-Франківську, Левітана Андрія Володимировича. Якщо цього не зробити, то за кілька місяців на місці згаданого заводу залишаться одні руїни. Історія і нащадки не простять нам нашої безликості і мовчання при вчиненні такого зухвалого грабежу і розпродажу за безцінь (за офіційними документами) майна українського народу, безчинств на українській землі та ігнорування Законів України з боку московських власників.
Допоможіть замінити приватного власника на державного, наприклад, в особі НАК “Нафтогаз України” або ж посприяти створенню на базі потужностей заводу на вул. Долинській, 88 в частині акцій (а це 28%) населення України громадського підприємства, враховуючи, що свою основну частину майна (72%) московські власники продали чи заставили за борги, які самі ж створили. В останньому варіанті відновиться й соціальна справедливість, бо люди знатимуть, що їхня частка держмайна не пропала. Ми також не проти того, щоб ВАТ “Карпатнафтомаш”, судячи з намірів нового українського уряду, підпало під реприватизацію.
Ватикан: коли час зупинився