Найріднішим словом для дітей стало не „мама”, а „бабуся”В силу різних обставин діти можуть стати сир

11-річний Ігор та його двоє молодших братиків з раннього дитинства залишилися без батьківської любові та ласки. Мати ніколи не купувала їм іграшок чи солодощів. Для них ще декілька років тому найріднішим слово стало не „мама”, а „бабуся”. Діти нічого доброго не можуть пригадати про своїх батьків, бо скільки себе пам’ятають, ті завжди були напідпитку.
Переглядів: 570

Проживаючи разом зі своїми батьками у одному із сіл Калуського району, Марія вийшла заміж і вже через рік народила свого першого синочка Ігоря, а незабаром і Руслана. Коли хлопчики підросли Марія, яка не могла знайти роботу, разом з чоловіком подалася на сезонні роботи, а дітей залишила з бабусею. На той час бабуся замінила двом маленьким дітям матір. Але вона і не здогадувалась, як надалі складеться життя її онуків.
Невдовзі Марія народила ще одного синочка Артема. Але і його згодом залишила. Цього разу  — в чоловіка у Вінницькій області. Декілька років сезонних робіт перетворили цих молодих людей на бездушних п’яниць, які за склянкою оковитої забули, що у них є діти. Так троє маленьких хлопчиків осиротіли при живих батьках, яких не бачили щороку з весни і до пізньої осені. Тільки бабуся віддавала всю свою любов внукам, доглядала їх та виховувала, але завжди сподівалася, що донька спиниться і забуде про спиртне. 
Декілька років тому мати Марії взяла перестарілу односельчанку до себе в дім, щоб доглядати, а та в свою чергу переписала на неї свій будинок. У цей дім і пішла жити Марія разом з чоловіком та наймолодшим сином. Чому старші сини не захотіли переїхати з батьками, а залишилися з бабцею, батьки у судовому засіданні не могли пояснити. Зі слів Марії: „Старші діти живуть разом з моєю матір’ю і у нас бувають дуже рідко. Коли вони до нас приходять, ми заставляємо їх вчити уроки та залучаємо до праці. Тому діти бояться мене та чоловіка, який у разі їхньої неслухняності кричить на них, а у матері вони тільки те й роблять, що байдикують”. Інша версія горе-матусі така: бабця просто не відпускає дітей до неї і погрожує, що більше не впустить їх в свій дім. Хто із синів це їй сказав,  Марія не змогла пригадати. Також вона у суді запевнила, що завжди купує дітям одяг та взуття.
Як з’ясувалося в ході судового слідства, батьки взагалі не приділяли дітям уваги, та й не хотіли. Бували навіть випадки, коли вони підстерігали своїх старших дітей біля школи і забирали до себе в будинок, щоб ті ходили їм за спиртним. За словами старшого сина Ігоря, він нічого доброго про своїх батьків сказати не може, бо скільки себе пам’ятає, вони завжди були напідпитку. Раніше, коли він приходив до батьківського дому, сподівався, що, можливо, мама дасть хоча б копійки на булочку, але такого ніколи не було. Ігор навіть потрапляв під „гарячу” руку батька і тоді йому було непереливки. Бували випадки, коли батьки його не пускали до школи, а посилали у село за горілкою. Коли ж відмовлявся, вони виганяли сина з будинку і через деякий час він взагалі перестав їх відвідувати. За весь час, який він живе у бабці, вони жодного разу не дали йому не тільки грошей, а навіть не купили одягу чи шкільного приладдя.    
„Солодка парочка” у суді вигороджувала себе, як могла. Батьки пояснювали, що вони були змушені їздити на заробітки, щоб прогодувати трьох дітей. Винною в усіх проблемах, за їхніми словами, була матір Марії, яка часто сварилася з зятем, закидала, що він недостатньо заробляє. Після таких сварок він завжди їхав на всю зиму до своїх батьків. А однієї зими і дружина поїхала з ним, навіть не поцікавившись, як там її діти.
Минулого року Марія розщедрилась і дала старшому сину Ігорю 190 гривень, щоб бабця купила дітям одяг. Але наступного дня прибігла і вчинила скандал: мовляв, син викрав ці гроші, а вони їй дуже потрібні. Навіть не треба замислюватися, для чого…
Бабуся, зважаючи, що з року в рік її донька разом з чоловіком п’ють все більше і їх взагалі не цікавить життя дітей, вирішила звернутися за допомогою в опікунську раду, яка б дала дозвіл на те, щоб вона стала опікуном своїх онуків і отримувала на них допомогу. Адже в наш час їй нелегко на мізерну пенсію прогодувати та одягнути двох неповнолітніх дітей. Коли Марія довідалася, що її хочуть позбавити батьківських прав, а дітей віддати на опіку бабусі, вона навіть не заперечила. Горілка допомогла горе-матусі забути дітей та позбутися їх, як непотрібних речей.
Прокуратура району порушила кримінальну справу проти Марії та її чоловіка, а Калуський міськрайонний суд визнав їх винними та призначив покарання: по 1 року іспитового терміну без права виїзду за межі держави.

Пройде чимало років і діти виростуть. Та чи забудуть вони ту образу на батьків, яка залишилися в їхніх маленьких серцях? Чи будуть вони допомагати своїм батькам так само, як ті допомагали їм у дитинстві?