Нічне пограбування у Голині Не вистачало тільки масок та зброї

Події, які розгорталися в ту ніч у Голині, мабуть,  в пам’яті двох дівчат закарбуються надовго. Опівночі, повертаючись з дискотеки зі своїм знайомим, вони почули, що їх наздоганяють. Але не надали цьому значення, про що дуже скоро пожалкували. Троє молодиків, надивившись бойовиків, задумали фільм втілити в реальність. Метою було банальне пограбування.
Переглядів: 402

У той день 24-річний Віталій проводив свій вільний час на дискотеці в Брошневі. Часу у нього було достатньо, адже він ніде не працює, тільки час від часу їздить на сезонні роботи. На дискотеці він зустрів двох хлопців, з якими познайомився в Калуші. Незабаром вони усі разом вирішили поїхати в Голинь на дискотеку, щоб там віднайти подружку Віталія. Знайшовши свого односельчанина, у якого був автомобіль, вони подалися на „чужі” села. Пошуки дівчини у Народному домі не увінчалися успіхом, тому хлопці вирішили заглянути у місцеве кафе.
Саме там і сиділи двоє дівчат та чоловік, який саме витягнув із кишені гроші, щоб розплатитися з офіціантом. Дармові грошики так затьмарили очі молодикам, що у них відразу виник план — як без зайвих клопотів почистити кишені незнайомця від „зелених”. Адже під покровом ночі, гадали вони, жертва навряд чи розпізнає їхні обличчя. Залишалося тільки чекати, коли він вийде із кафе…
Вийшовши на вулицю, зловмисники простояли близько години біля бару, поки не появився „чоловічок” з доларами. Але він був не сам, а з дівчатами, які відразу пішли додому. Це не входило в плани нападників, але жадоба не змінила їхнього наміру. Згодом одна із дівчат пригадає, що коли вони виходили з бару, Віталій дуже пильно дивився за ними, але вони не надали цьому ніякого значення.
Відпустивши своїх жертв вперед, молодики почали їх переслідувати. Зі слів потерпілого: „Відійшовши від бару близько 400 метрів, я почув, що хтось позаду нас наздоганяє, але не звернув на це уваги. Відразу після цього я відчув сильний удар по голові, від якого упав на дорогу. Коли повернувся назад, щоб подивитися, хто мене б’є, то побачив трьох незнайомих людей, які почали мене копати ногами в різні частини тіла. На деякий час я втратив свідомість, а згодом почув, як хтось обшукує мої кишені і знімає з моєї руки годинник”. Коли нападники почали жорстоко бити чоловіка, дівчата здійняли неймовірний крик. Відомо, що крик — найбільша зброя жінок проти будь-якого кривдника. Проте, почувши крик, зловмисники накинулися з кулаками і на представниць слабкої статі. Віталій підбіг до тієї дівчини, у якої був золотий ланцюжок. Вдаривши її по голові, він різко зірвав ланцюжок з шиї. Аналогічна історія відбулася і з іншою дівчиною. У потерпілого Віталій викрав 25 гривень, 350 доларів та годинник вартістю 100 гривень.
У судді Віталій заперечував свою причетність до цього пограбування, пояснюючи все тим, що він не домовлявся з хлопцями і навіть не знав про їхні наміри. Коли вони напали на чоловіка, він просто допоміг їм його бити. Але чому він це робив, так і не зміг пояснити.  Також Віталій заперечував той факт, що він забирав гроші у потерпілого. А щодо дівчат, то, за його словами, він взагалі до них не підходив. Незважаючи на те, що свою вину він визнав лише частково, працівники прокуратури довели його причетність до цього пограбування. Слідство так і не встановило співучасників злочину, які ще й досі розгулюють на свободі, і можливо, надалі займаються кримінальним „бізнесом”.
Зважаючи на те, що Віталій був раніше суджений за хуліганство терміном 2 роки, але  умовно, і не зробив належних для себе висновків, Калуський міськрайонний суд визнав його винним та призначив покарання — 4 роки та 2 місяці позбавлення волі. Такий значний термін зумовлено тим, що під час умовного терміну він знову вчинив злочин.
Перебуваючи уже в тюрмі,  Віталій подав скаргу в Апеляційний суд, в якій вказав, що його засудили незаконно. Мовляв, він непричетний до пограбування, а тільки допоміг своїм „знайомим” (якщо можна так сказати, адже він знав їх тільки з вигляду. — Авт.) збити з ніг чоловіка. Розглянувши його скаргу, Апеляційний суд Івано-Франківської області вирок Калуського суду залишив без змін.
Цікаво, чи задумувався Віталій у „недалеких” місцях позбавлення волі над тим, що свою свободу на декілька років він продав всього за 2 тисячі гривень?