Попри існування загалом непоганої державної програми, хворих в Україні все одно стає дедалі більше. Тому про призупинення поширення епідемії наразі говорити не доводиться. Тим більше про повну перемогу над смертельною хворобою.
Довідка. Щорічно у світі до хворих на туберкульоз долучається 8,8 млн. людей. 3 млн. — помирають. Всього налічується 60 млн. туберкульозних хворих, з них 20 млн. мають відкриту, особливо небезпечну для оточуючих форму захворювання.
Так, тільки в Україні щороку від туберкульозу помирає близько 8000 людей. Щогодини до армії хворих приєднується 3-4 наших співвітчизники, а кожен хворий протягом року може заразити до 20 людей. Туберкульоз є лідером серед причин смертності населення (з-поміж інших інфекційних захворювань).
За рік захворюваність зросла на 10%
Такою є ситуація на Івано-Франківщині. У довідці обласної санітарно-епідеміологічної станції йдеться про те, що на Прикарпатті торік зареєстровано 1012 нових випадків туберкульозу (проти 922 в 2003 році). Більшість людей, яким діагноз небезпечної хвороби поставили у минулому році — непрацюючі працездатного віку (майже половина). Серед решти домінують пенсіонери. Очевидно, дається взнаки те, що ці люди не підлягають регулярному обов’язковому обстеженню, нехтують флюорографію загалом і таким чином ставлять себе на небезпечну межу між життям і смертю.
Серед минулорічних жертв туберкульозу на Івано-Франківщині є 4-місячне немовля з Рожнятівського району. Дитину лікували від бронхіту та запалення легень, а діагноз „туберкульоз” поставили тільки посмертно.
Дані, надані завідувачкою епідеміологічного відділення районної СЕС Зінаїдою Ковбаснюк, свідчать, що торік наш район здобув сумну славу лідера за динамікою поширення туберкульозу (див. діаграму).
Чому найбільше хворіють на Калущині?
Збудник туберкульозу надзвичайно стійкий. Фактично ми живемо у середовищі, перенасиченому бактеріями. Щодня до організму людини потрапляють сотні тисяч туберкульозних паличок. За деякими даними, більше половини усіх українців мають в собі небезпечного збудника. Це цілком здорові люди, які за несприятливих умов можуть захворіти. Медики переконані: можливість захворіти, окрім генетичної схильності, значно залежить від імунітету, який, в свою чергу, обумовлений способом життя, повноцінністю харчування та захищеністю людини від стресів.
Тому переважна більшість хворих — люди, які не мають певного місця проживання, ведуть асоціальний спосіб життя, недоїдають, зловживають алкоголем. Ускладнює ситуацію і зростання кількості ВІЛ-інфікованих, 60% яких є хворими на туберкульоз. Дуже багато хворих і серед заробітчан та людей похилого віку. На щастя, на Калущині серед дітей цього року жодного випадку туберкульозу не виявили; серед підлітків таких було четверо. Втім, цей поділ є дуже умовним: агресивна бактерія, попри стереотипи, успішно вражає і цілком благополучних забезпечених людей.
Проте питання щодо сумної першості нашого району залишається відкритим. Можливо, така висока захворюваність серед калушан спричинена несприятливою екологічною обстановкою. Адже не секрет, що викиди калуських хімічних підприємств, які останнім часом нарощують оберти виробництва, є причиною підвищеної уразливості органів дихання (туберкульоз легень домінує з-поміж інших різновидностей хвороби) та зниження опірності до захворювань. З іншого боку, наші показники можуть свідчити і про добру роботу медиків, які обслідують і виявляють більше хворих, ніж в середньому по області та по Україні.
„Бабусі і дідусі, пожалійте своїх дітей та онуків”
Це думка зі спеціального диктанту, який епідеміологи Калуської санепідстанції пропонують використати освітянам для популяризації знань про туберкульоз серед якомога більшого числа краян. У даному випадку — серед школярів.
І для таких, на перший погляд, несподіваних звернень є дуже вагомі підстави.
Щодо працюючих, дітей та підлітків, то рентгенологічне обстеження вони проходять більш-менш регулярно (так звані декретовані категорії — щороку, решта — раз на два роки). Якщо вже захворювання є, то своєчасно діагностувавши її та почавши лікування, можна значно збільшити шанси на одужання.
Якщо ж інфікований звертається за допомогою, коли з’являються очевидні симптоми туберкульозу, то хвороба вважається запущеною і прогноз на повне одужання вже не є таким сприятливим, як при своєчасній діагностиці.
Найгірше з запущеним туберкульозом в селах. Пенсіонери, які працюють у власному господарстві, не мають стимулу для обстеження і не вважають за потрібне це робити. Рейд пересувного цифрового флюорографа влітку 2004-го, який мав би виправити ситуацію, на жаль, не завершився очікуваним успіхом: як і у попередні роки, пенсіонери, які по 10-15 років не робили рентген, як правило, і цього разу зігнорували ініціативи медиків. Якщо ж до власного здоров’я комусь і байдуже, то, можливо, турбота про рідних онуків (діти легше піддаються зараженню) когось підштовхне до того, аби пройти кілька безкоштовних і безболісних процедур. А за потреби — також абсолютно безкоштовне і комплексне лікування.
Ми самі зробили туберкульоз стійким
З одного боку, туберкульоз є смертельним захворюванням. З іншого, при своєчасному виявленні — успішно і повністю виліковується. Але особливу стурбованість медиків викликає стійкий до медичних препаратів різновид збудника.
Так, за різними даними, від 10 до 25 відсотків вперше виявлених випадків захворювання на туберкульоз спричинені стійкими до антибіотиків бактеріями. В такому випадку медикаментозне лікування неефективне. Залишається тільки підтримувати імунітет і сподіватися, що організм сам поборе хворобу. Такою є ситуація по Україні. І Калуш, на жаль, не виняток.
Зінаїда Ковбаснюк пояснила поширення невиліковного туберкульозу дуже просто: свого часу, на початку 90-х, в Україні лікування хворих перебувало на неналежному рівні. Медики мали всього один-два різновиди хімічних лікувальних препаратів. Таке лікування призводило до того, що туберкульоз ставав хронічним, а бактерії набували стійкості до різних ліків. Тепер туберкульоз, що не піддається лікуванню — найбільша біда для фтизіатрів та хворих.
Довідка. Вважається, що в країнах СНД один з десяти хворих має стійку до лікування форму туберкульозу. У той час, як у розвинених країнах Європи такого явища взагалі немає. Найгірше з туберкульозом у середньоазійських державах (так, в Туркменистані 57% хворих інфіковані резистентним збудником і мають мінімальні шанси на одужання).
Отож, замислитися є над чим. Чомусь не віриться, що калушанам байдуже до себе та до своїх рідних. Побутує думка, що туберкульоз — це щось страшне і невиліковне. Гнітить інстинктивний страх перед діагнозом, який не дає зайти до поліклініки та зробити флюорографію. Мовляв, в мене все гаразд і проблем немає і бути не може. Але слід завжди пам’ятати: якщо хвороба почалася, вона вже не зупиниться. І чим далі, тим складнішою буде ситуація для хворого та його рідних. Останні, до слова, — перші мішені для подальшого поширення туберкульозу.
Ватикан: коли час зупинився