Того дня Богдан разом зі своїми друзями пішов у сусідні с.Негівці на дискотеку. Як згодом з’ясувало слідство, на дискотеці виникла суперечка, яка дійшла до бійки, але згодом все нібито владналося. Богдан пішов провести додому дівчину і по дорозі зустрів своїх друзів, яких попросив, щоб його зачекали, адже вони були на автомобілі. Домовились, що друзі через декілька хвилин під’їдуть і посигналять біля будинку дівчини.
А далі відбувалося щось незрозуміле. Через декілька хвилин хлопці під’їхали, подали сигнал, але Богдан не вийшов. Не запідозривши нічого поганого, друзі вирішили, що, мабуть, він уже пішов і вони наздоженуть його по дорозі. Але Богдана не було. Тієї ночі хлопець не повернувся додому. Не повернувся і наступної. Тоді мати забила тривогу, адже син ніколи не зникав з дому. Опитавши усіх його знайомих вона не довідалася нічого конкретного, тому звернулася із заявою до правоохоронців. Розпочався пошук. Опитали усіх свідків, які бачили Богдана у ту ніч, залучили солдатів, які „прочесали” весь ліс біля Копанок. Але їхні пошуки не увінчалися успіхом.
Щоправда, знайшлася сімейна пара, яка засвідчила, що близько другої ночі вони повернулися з дня народження. І як тільки лягли спати, то почули, як зупинилась машина і звук такий був, нібито розбилась шибка. Правоохоронці і справді виявили на дорозі багато битого скла. Проте для чого людині, яка випадково збиває іншу, кудись її ховати, коли на вулиці ніч, адже свідків немає? Працівники міліції відкинули і цю версію. Йшли дні, тижні, а результату не було…
Мати хлопця не дуже вірила в те, що працівники міліції роблять усе, щоб знайти її сина. ЇЇ можна зрозуміти, адже невідомо куди він зник, її рідна кровинка, якій віддала все своє життя, виховувала, заради нього жила. Тому вона самотужки почала розшукувати Богдана і сподівалась до останнього, що він живий. Неодноразово мати зверталася за допомогою до ворожок не тільки у Калуші, але й по всій Україні, які запевняли її, що Богдан живий і скоро знайдеться. Мабуть, знають тільки рідні, скільки мати пережила горя за весь цей час. Куди вона тільки не їздила: і у Львів, і в Івано-Франківськ, Рожнятів, щоб віднайти сина. З того часу пройшло чимало днів і пророцтво однієї із всіх ворожок, пороги яких оббила в розпачі мати, таки здійснилося. Вона сказала: „Зійде сніг і ви його знайдете, але не живого!”
У понеділок двоє пенсіонерів з с.Довгої Войнилівської поверталися з городу і на плантації фермера побачили чоловічі черевики. Підійшовши ближче, вони переконалися, що це тіло мертвої людини. Картина була не з приємних: очей у хлопця не було, адже за два місяці вони уже висохли, а гомілка однієї із ніг була виїдена до кісток невідомою звіриною.
Як повідомили у прокуратурі району, кримінальну справу порушено не буде, адже під час розтину на тілі хлопця не виявлено ніяких тілесних ушкоджень. Через місяць буде закінчено судово-медичну експертизу, яка визначить, чи був у той злощасний день у його організмі алкоголь, чи він помер від переохолодження.
Проте незрозуміло, чому хлопець пішов в інший бік від рідного дому? Чому його ніхто не бачив, як він ішов у село, адже хлопець обов’язково мав був проходити повз місцеве кафе? У селі, де знайшли тіло Богдана, живе його бабуся, але і до неї він не зайшов, хоч залишилося всього 150 метрів. Смерть Богдана для усіх залишається загадкою, а відгадку він забрав із собою в могилу. Що б у ту ніч не трапилось, але до життя та до рідної матері, яка протягом двох місяців не знаходила собі місця, його уже ніхто і ніколи не поверне.
Ватикан: коли час зупинився