А тим часом з приходом весни виглядає на те, що Калуш окупували бездомні тварини, найбільше — собаки. Думки калушан з приводу цього явища варіюють від діаметрально протилежних — категоричного несприйняття і закликів „негайно знищити цю заразу” — до поблажливого жалісливого відношення, яке нерідко навіть супроводжується підгодовуванням бродячих тварин. Більшість взагалі до видовища зграй бродячих собак на вулицях вже звикла і перестала їх навіть помічати. Треба сказати, що головною бідою Калуша ветеринарна служба вважає саме безпритульних тварин. І хоча випадків сказу серед городян останні кілька років не фіксували, потенційна загроза зберігається. Проблема і надалі залишається актуальною. Зграї собак є практично скрізь, у всіх без виключення мікрорайонах Калуша. Але найбільші скупчення традиційно на ринках та поблизу смітників. Взимку — це теплі підвали і теплотраси.
Бездомні собаки — то не тільки наша біда, то й наша вина. Немає сумнівів: якби усі власники тварин неухильно дотримувалися усіх правил і приписів, існування безпритульних тварин було б в принципі неможливим.
На калушан частіше нападають породисті собаки
Побутує думка, що від бродячих собак — найбільша загроза. Але насправді це не відповідає дійсності. Як правило, такі тварини мають, порівняно з чистокровними, значно менше агресії.
„Вигулювати тварин дозволяється тільки з дотриманням безпеки людей: в нашийнику з номерним знаком, в спеціально відведених місцях…” Ще один витяг з правил стосується вже собак агресивних порід (їхній перелік постійно коригується): „Собак з підвищеною агресивністю не можна виводити з помешкання без короткого повідка, намордника та номерного знака”.
Попри недвозначність останнього твердження, собаки на коротких повідках та в намордниках на вулицях Калуша — явище рідкісне. Натомість вистачає популярних ротвейлерів, доберманів тощо, які вільно гасають вулицями, поміж дитячими майданчиками тощо. „Що ви, мій (далі йде кличка собаки) такий хороший розумний і т. д. Не бійтеся,” — як правило відповідають (буває, що і у жорсткішому формулюванні) на зауваження перехожих власники породистих собак.
Отож, до переліку собак з підвищеною агресивністю, крім вже згаданих доберманів та ротвейлерів, нележать ще такі популярні у нас породи, як страфордширський тер’єр, англійський і бельгійський мастіфи, бультер’єр, кавказька та середньоазіатська вівчарки та інші.
Ось що повідомив головний ветеринарний лікар Калуша Юрій Дутка:
— Відомо, що на даний час в Калуші утримується близько 3 тисяч домашніх, зареєстрованих собак. З їх загальної кількості — близько 15-20% належать до порід з підвищеною агресивністю. Найчастіше в Калуші зустрічаються ротвейлери, добермани і пітбулі. Загалом агресія цих порід — невід’ємна частина їхнього характеру, це фактично тип нервової системи. Таких якостей ці породи набули під час їхнього виведення. Тому не буває неагресивних, приміром, ротвейлерів. До речі, нещодавно до Калуша завезли цуценя нової для нас породи агресивних собак — екзотичну китайську вівчарку (алабам).
Існують породи агресивних собак, які не визнані навіть кінологічними організаціями. Їх заборонено ввозити та розводити і в Калуші. До таких собак, наприклад, належить популярний свого часу американський пітбуль. Усі тварини цієї породи обов’язково мають бути стерилізовані.
Що стосується ветеринарної служби, то нас, передусім цікавить, аби усі собаки були офіційно зареєстрованими і своєчасно вакцинованими. Це робиться для профілактики такого небезпечного захворювання, як сказ. Тому на особливому обліку — всі укуси людей. Так, торік в нашому місті було 104 випадки, коли тварини кусали людей. З них всього в 21 — винуватцями були бездомні собаки, 1 випадок пов’язаний з котом. А решта — це напад на людину саме хазяйських, здебільшого породистих, собак.
Як діємо після реєстрації укусу? Бродяча собака у таких випадках підлягає відстрілу. Якщо ж тварина домашня — протягом 10 днів вона утримується на карантині і за нею ведеться спостереження.
Про знищення тварин Правила мовчать
Витяг з Правил утримання тварин:
„Безпритульні тварини підлягають вилову і стерилізації”
„Не можна жорстоко поводитися з тваринами, залишати їх бездоглядними, знищувати їх, якщо ті не становлять загрози для людей”. Більше того, за жорстоке поводження з тваринами передбачено штрафування.
Отож, наші по-європейському гуманні правила, не допускають відстріл і знищення навіть бродячих тварин. Тим більше, судячи з статистики торішніх укусів та беручи до уваги ту обставину, що бродячих собак значно більше за домашніх, можна стверджувати, що загроза людям йде аж ніяк не від всюдисущих дворняг.
Втім, кінець останньої тези з Правил дає певний простір до маневру комунальникам: адже теоретично будь-якій тварині можна приписати „загрозу для людей”. Мовляв, якщо не нападе, то, принаймні, може призвести до лишаїв, гельмінтозів та інших неприємностей зі здоров’ям. Чим не загроза? Ще один парадокс полягає в тому, що попри сотні знищених тварин, бувало, що й на очах у дітей, жодного випадку жорстокого поводження з тваринами в Калуші торік так і не зафіксували.
Таким чином, за інформацією Юрія Дутки, в Калуші щомісяця знищується орієнтовно 100 бездомних собак, близько тисячі на рік. Це дуже мало, порівняно з загальною чисельністю бездомної популяції. І якщо такі показники збережуться (чи принаймні докорінно не зміниться відношення до них суспільства і ми не почнемо цивілізовано стерилізувати дворняжок), то бездомних тварин буде все більше. Так, торік в нашому місті виловили і знищили 1257 собак. Жорстоко. Ніхто і не сумнівається. Але які є альтернативи існуючому стану речей?
Суть проблеми, в тому, що в Калуші досі немає притулку для покинутих і бездомних тварин, як і законодавства, яке б чітко регламентувало, порядок дій за тих чи інших обставин. Ветеринари вважають, що в ідеалі мало б бути стабільне державне фінансування для того, аби усім виловленим бродягам робити нескладну операцію стерилізації. Через якийсь час чисельність тварин сама собою піде на спад. Реалії калуської ж ветеринарії (як і загальнодержавної) такі: стерилізацію проводять дуже рідко, на прохання господаря собаки і його коштом. Отож, якщо власник з тих чи інших причин більше не може утримувати тварину, то варіантів в нього катма: притулку, де собака могла б спокійно доживати віку, не маємо, а викласти гроші на операцію (причому, не життєво необхідну) для потенційно безпритульної тварини наважиться не кожен. Ясно, що бажаючих заплатити за операцію тварині, яка взагалі не має господаря, не має і не буде.
Що робити, якщо Вас покусав собака?
Реєстрація укусів людини твариною виглядає так: поранений має звернутися за допомогою до лікарні, а звідти, в свою чергу, зобов’язані повідомити до санепідстанції та управління ветеринарної медицини.
Якщо тварина, яка атакувала людину, має власника, то останній повинен відшкодувати потерпілому матеріальну і моральну шкоду. Вже цього року за відповідною довідкою до Калуської СЕС зверталися адвокати двох потерпілих. Таким чином, збирається інформація про укуси для того, аби відшкодувати збитки через суд. Яка перспектива вирішення питання на користь потерпілого? Треба сказати, невелика.
Насамперед, обов’язково треба заручитися свідченнями якомога більшої кількості очевидців. Якщо свідків нападу не було, сподівання потерпілого виграти в суді фактично зводяться до нуля через неможливість довести, що покусала саме ця тварина. Теоретично можливим є відшкодування збитків, коли собака (чи кіт), приміром, сильно перелякав дитину. Але у таких випадках довести причинно-наслідковий зв’язок зазвичай ще важче.
Слід мати на увазі і ту обставину, що добра половина собачих укусів спровоковані самими потерпілими. Але з власника тварини це відповідальності не знімає. Особливо, якщо той виводить свого улюбленця агресивної породи надвір без намордника і повідка, або собаку іншої породи без повідка, тим самим порушуючи Правила і мимоволі провокуючи біду.
Ватикан: коли час зупинився