25 Квітня

У бідних Височанки було свято

Напевно, так було записано в Книзі людського буття нашим небесним Творцем, що потрібно було постраждати Христові і “воскреснути із мертвих третього дня, щоб в ім’я Його проповідувалось покаяння і прощення гріхів”. Трапилось так, що нині наша українська родина розсіяна вітрами історії по різних континентах, молячись на різних мовах світу. Та коли чують вони Великодні дзвони, в їхніх душах воскресає добро, справедливість, чуйність до ближнього і велика туга за рідною землею.
06 Травня, 2005, 09:45 Соціум
Переглядів: 357
Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм

Після Великого Посту, Вербної неділі, Страстей Великодньої П’ятниці з весняним оновленням матінки-землі, приходить в кожну хату світлий празник Христового Воскресіння. З освяченою писанкою воскресають добрі надії на рік прийдешній. Духмяна скоринка солодкої Паски дарує наснагу на Боже Благословення, а Церковні світанкові дзвони сповіщають про велику благодать — повернення Христа у кожну душу, до кожного людського серця.

Радість з небес являє.
Пасха красна днесь витає.
Хай дасть щастя Бог з небес,
Бо для всіх Христос Воскрес.

Ці слова у празник Великодня промовляє кожен українець. Та чи має змогу відчути їх кожен? Адже внаслідок життєвої круговерті ми забуваємо про немічних, про тих, хто опинився нині за межею бідності. Та де ж межа людяності? Оглянімось навколо себе! Серед нас є ті, котрі не мають матеріальних можливостей, а найтрагічніше — фізичних, скласти Великодній кошик, який приносить радість у цей великий празник. Таку доброчинність для немічних та переобтяжених хрестами терпіння людей Височанки під егідою молодого священика о.Ігора Пришляка спромігся подарувати Андрій Драган, який у Великодню Суботу завітав з Пасхальними дарунками до таких родин.
— Боляче було дивитись на обділених здоров’ям людей, похилих віком, які сьогодні одинокі і перебувають за межею бідності, які рахують пенсійні копійки, на молоду людину, прикуту паралічем до ліжка, — каже настоятель храму УГКЦ на Височанці о.Ігор Пришляк. — Відкриваючи двері таких одиноких сердець, хочеться перш за все поофірувати простої людської чуйності. Сьогодні таких меценатів, як молодий підприємець Андрій Драган, повинно було б бути більше, адже молоді люди мають більше простору для заробітку, ніж люди похилого віку. Бо напевно несучи особливий хрест терпіння, такі люди потребують уваги від оточуючих не тільки в дні свят, але і завжди.
В ці дні свят Світлого Христового Воскресіння ми повинні поділитись тим символом потужної земної енергетики — писанкою  з ближнім: бідним чи багатим, з немічним та перестарілим, пам’ятаючи, що це — свято Віри, Надії і головне — Любові.