Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

11 років на двох шахраїв

Дата публікації: 2005.06.25 | Коментарів: 0 | Переглядів: 10503

Доля кожної людини може в будь-який час змінитися і ніхто не знає, що нас чекає в майбутньому. От, наприклад, один із підприємців нашого міста ще рік тому і не думав, що йому доведеться за свої махінації відсидіти у тюрмі довгих 7 років. „Новоспечений” бізнесмен за кілька років перетворив свою фірму у підпільне туристичне агентство.

Гроші так затьмарили йому розум, що він і не встиг оговтатись, як опинився на лаві підсудних. Йому не було шкода ні друзів, ні знайомих, які, можливо, не один рік відкладали гроші на поїздку за кордон, сподіваючись там заробити на пристойне життя хоча б своїм дітям. Як встановило слідство, 40-річний Микола заробив на чужому горі більше 44 тис. гривень. 
Приватне підприємство „Аерохім”, яке займалося гуртовою торгівлею продуктами хімічної промисловості, було зареєстроване у нашому місті у 2001 році. Але не пройшло і двох років, як дане підприємство зайнялось туристичним бізнесом. Чому директор фірми став на кримінальних шлях, не становить таємниці, адже, надаючи туристичні послуги, можна заробити чималі гроші. Інакше, як можна пояснити те, що у 2003 році він незаконно уклав Агентський договір із підприємством „Укрспецінвестбуд” та Всеукраїнською організацією інвалідів „Союз організації інвалідів України” на надання туристичних послуг замовникам, який включав в себе візову підтримку та посередництво у працевлаштуванні за кордоном.

За Шенгенську візу — батькова квартира у заставу
Корисливий калушанин відразуж взявся за справу, і з квітня по жовтень 2003 року укладав з жителями Калуша та області договори про надання візової підтримки. Але для того, щоб люди повірили у правдивість його слів, він укладав з ними двохсторонню угоду, в якій зазначав вартість послуг, перелік документів для відкриття візи та термін їх отримання з моменту підписання угоди з клієнтом. Таким чином, жертви самі потрапляли на гачок. Адже кому прийде в голову, що така солідна фірма, з такими серйозними документами, може їх просто „кинути”.
Першим клієнтом „Аерохіму” став житель Долини, який від свого товариша довідався, що Микола може зробити піврічну службову візу в Англію, про яку чоловік мріяв вже давно. Між Тарасом та директором фірми „Аерохім” був укладений договір, у якому зазначалося, що через 6 місяців, без присутності в Посольстві Великобританії, віза буде відкрита. В угоді також зазначалася і сума оплати — 3200 доларів. Лже-підприємець зі своєю першою жертвою навіть поїхав до Києва в туристичну фірму „Укрспецінвестбуд”, де уклав Агентський договір. Відтепер за дорученням цієї фірми калуський підприємець мав право надавати візову підтримку. Там Тарас і познайомився з Людмилою, яка відрекомендувалася йому юристом зазначеного посольства (а насправді це була ще одна шахрайка. — Авт.) і запевнила, що ніяких проблем з відкриттям візи у далеку Британію не буде.
Через місяць Микола зателефонував до чоловіка і повідомив, що віза відкрита і попросив віддати решту суми, зазначеної в угоді, тобто 2700 доларів (500 „зелених” були оплачені авансом). Коли Тарас віддав гроші, то з’ясувалося, що за його паспортом за кордон поїхала інша людина. Як таке могло трапитись — директор пояснити не зміг. Але почав вмовляти Тараса, щоб той  виробив собі інший закордонний паспорт. Чоловік повірив.. Передавши новий паспорт, він уже більше не бачив ні Миколи, ні документів, ні своїх грошей. Як з’ясувалося в ході судового слідства, Тарас, не маючи грошей, щоб оплатити послуги підприємця, взяв навіть кредит у банку, а заставою стала —  батькова квартира.  

На „гачок” потрапив
і добрий знайомий
Не зупинило директора „Аерохіму” і те, що до нього за допомогою у відкритті візи звернувся старий знайомий. Микола “кинув” свого друга так, як і інших. Уклавши двохсторонню угоду, він переконав Дмитра, що віза у Португалію буде відкрита за короткий проміжок часу. Звісно, за відповідну плату.
Послуга „друга” обійшлась Дмитру у 1950 євро. Отримавши на руки паспорт з візою Дмитро відразуж поїхав в Івано-Франківську туристичну фірму, в якій мав намір замовити квиток на поїздку у Португалію. Там його чекав сюрприз: „Ваша віза підроблена”. Дмитро не йняв цьому віри,  тому навіть відсканував свою візу і тільки збільшивши формат, переконався, що в місцях, де було поставлено прізвище, підтерті дата, серія та номер паспорта. Декілька разів він зустрічався з Миколою і просив, щоб той повернув йому гроші, але зажерливий бізнесмен наполягав на своєму: в усьому винна київська фірма, а я тут ні до чого!  
Далі ставало все гарячіше. Микола тепер уже брав чималі суми, але навіть не витрачав своїх зусиль для підроблення віз. Він просто затягував час. Приміром, калушанка, яка заплатила йому кругленьку суму за Шенгенську візу так її і не побачила. 

А прокуратура проти
Згодом грошики почали самі йти до рук Миколи. Тільки на двох братах він заробив 2200 доларів, пообіцявши відкрити їм Шенгенську візу. Хлопці так само повірили в те, що незадовго вони будуть далеко від дому і зароблять чимало грошей. Микола через деякий час повідомив братів, що візи готові, і навіть показав факсове повідомлення із Києва. Але цього разу, щоб отримати документи, потрібно було їхати в с.Заболотів Снятинського району, звідки, мовляв, і відправляється „бус” в Італію. Вони навіть і не здогадувалися, що з рук одного шахрая потрапляють до рук іншого.
Як з’ясувалося в ході судового слідства, жінка, яка відправляла хлопців буцімто за кордон, теж була знайома із Людмилою, яка представляла київське туристичне агентство. Зі слів обвинуваченої на Снятинському суді: „Восени до мене зателефонувала знайома із київської туристичної фірми і попросила допомогти відправити в Італію двох хлопців — спортсменів, які відбилися від основної групи. Я їх посадила у мікроавтобус. А невдовзі мені стало відомо, що їх не пропустили митники на кордоні.” Снятинський районний суд засудив цю шахрайку до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Адже у Чернівецькій області вона натворила теж чимало справ і навіть „обчистила” більше людей, ніж наш підприємець.
На суді Микола свою вину не визнав і наполягав на тому, що винна в усьому Людмила із Києва, так званий заступник директора, з якою у нього був укладений Агентський договір, згідно з яким він мав право укладати угоди про надання візової підтримки. Калуський міськрайонний суд визнав Миколу В. винним та призначив йому покарання — 5 років і 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна. Прокуратура міста подала скаргу в апеляційний суд з вимогою переглянути вирок міськрайонного суду.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: