Як з’ясувалося в ході слідства, загиблим міг бути житель Жидачівського району 31-річний Роман Кунда, який винаймав в Калуші квартиру на вул. Рубчака. Така версія була вірогідною, оскільки впізнати труп було важко, адже вся голова була залита кров’ю і обличчя змінилося майже до невпізнанності. Саме Романа, який був суджений (але звільнений від покарання з іспитовим терміном), не працював, і почали шукати правоохоронці. А встановити істину їм допоміг звичайний мобільний телефон. Проте належав він не Роману. У викрадений мобільник Роман лише вставив сім-карту зі своїм номером телефону. Зателефонувавши на цей номер, оперативники встановили, що розмовляють з водієм таксі з Жидачева. З’ясувалося, що таксист купив телефон разом з сім-картою у місцевої жительки за помірну ціну.
Коли калуські оперативники приїхали у Жидачів, щоб поговорити з панянкою, то виявили у її квартирі… небіжчика — Романа Кунду!
Хмільний День Валентина
Досудовим слідством було встановлено, що Роман на початку січня 2005 року переїхав на тимчасове місце перебування у Калуш в орендовану квартиру. За матеріалами прокуратури, „він ніде не працював, вів антисуспільний спосіб життя, систематично зловживав спиртними напоями”. Проявлялося це в тому, що у помешканні Романа часто збиралися знайомі. Хлопці почали запрошувати в гості дівчат, з якими знайомилися у місті, щоб „нормально провести час”. Не обходилося, звісно, без спиртного. Роботу знайти було важко, тому навесні Роман планував поїхати на заробітки у Росію. За деякими свідченнями, Кунда часто був без грошей, міг кілька днів не їсти.
Романа навідували знайомі земляки з різних сіл Жидачівського району. Серед них був і майже 30-річний Богдан Табака, з яким Роман був знайомий з дитинства. Інколи у вихідні Богдан залишався ночувати у Романа. Так було і в трагічну ніч з 14 на 15 лютого.
Напередодні до Кунди в гості прийшов знайомий Юрко, а згодом і дівчина Юрка — Марія. Сиділи на кухні, пили пиво і їли рибу. А згодом всі разом пішли знайомитися до батьків дівчини. Там Кунда випив, як ідеться у матеріалах слідства, 250 г горілки. Повертаючись від гостей, тріо купило у найближчій крамниці пляшку горілки і літрову пляшку пива. Півпляшки відразу випили, „закусуючи” пивом. Близько півночі по мобільному телефону задзвонив Богдан, який приїхав у Калуш, адже наступного дня був День Валентина. Тож хлопцеві хотілося його зустріти з друзями. Знову купили пляшку і пішли зустрічати Богдана.
Згодом усі прийшли на квартиру до Кунди. Пили. Але „на ранок 14-го горілка ще залишалась”. Близько 2-ї ночі молода пара пішла, а Кунда і Табака лягли спати…
Вранці 14-го хлопці встали і пішли до Юри снідати, прихопивши з собою недопиту пляшку… Згодом Кунда свідчитиме, що йому важко визначити, скільки він у ті дні випив, оскільки постійно перебував у стані алкогольного сп’яніння. День Валентина він зі знайомими, в тому числі зі своєю майбутньою жертвою, не зустрічав.
Його ж знайомі гуляли містом у пошуках кафе, де були б вільні місця. Проте того вечора не знайшли їх ні в „Промені”, ні в „Баварії”. Усі розійшлися розчаровані. Пощастило тільки Юрку з дівчиною та Богдану, які пробули у кафе „Свіча” до першої години ночі. На таксі поїхали хто куди: молодята — на квартиру, а Богдан, за звичкою, — до Романа. Там залишився до ранку. Свого останнього ранку.
„Дитяча” сварка закінчилася вбивством
За словами Романа Кунди, до пам’яті після кількох днів споживання спиртного він прийшов саме вранці 15 лютого. Він прокинувся і почав гріти воду, щоб приготувати каву. З пивом у руці, яким гасив похмілля, він зайшов у кімнату. Богдан якраз прокинувся. Розмова, яка розпочалася між приятелями, переросла у сварку. Богдан зробив зауваження, щоб Роман не пив, оскільки має їхати до мами в село на храмове свято. Як з’ясується в ході слідства, сам Богдан не пив. Навіть у День Валентина.
Як пояснить згодом Роман Кунда, йому стало прикро, що його повчає молодший (на 1 рік. — Авт.). Тому він і нагадав Богдану, що той теж не „святий”. Мовляв, зустрічається із заміжніми жінками. Сварка переросла у шарпанину, яка скоро припинилася. Кунда пішов у комору за тапочками, оскільки „змерз у ноги”. У коморі він і побачив молоток. Вирішив ним полякати Богдана, який, лежачи в ліжку, продовжував суперечку. Словесні пасажі Богдана наразилися на молоток Романа. Останній не витримав і вдарив. Після удару ранений Богдан почав кричати від болю. Щоб „він замовк” і не кричав, Кунда наніс черговий удар. Згодом судово-медична експертиза доведе, що ударів було не менше 8. Проте Кунда і далі наполягатиме на 3-х.
Нанесені удари спричинили у Богдана сильну кровотечу (відкрита черепно-мозкова травма, багатоосколковий перелом кісток склепіння черепа, розрив твердої мозкової оболонки і привели до смерті. — Авт.). Кунда злякався і накрив Табаку ковдрою. Кров падала на тапочки Кунди. Богдан стогнав. Перебуваючи у шоці, Кунда помив молоток водою, кинув його у комору. Сам швидко одягнувся, забрав усі особисті речі Богдана і вийшов з квартири. Не забув зачинити за собою вхідні двері.
Щоб викликати швидку чи провідати потерпілого, Кунда і не думав, бо „надіявся, що все обійдеться”.
Усі викрадені речі (до слова — недешеві) він просто подарував знайомим, які проживають у гуртожитку „Троянда”. Сказав, що їх передала йому мати, яка працює в Італії, однак вони йому замалі. У гуртожитку знову купив горілку, яку тут же і розпили.
З викраденого у Романа залишався тільки мобільний телефон, куди він вставив сім-карту зі своїм номером телефону. З ним і подався у Жидачів до знайомої Юлі. Вона і допомогла продати телефон. Кунді дала 100 гривень, а на решту купили у магазині випивки та закуски. У цієї жінки вбивця і був до того часу, поки не приїхали калуські оперативники. При затриманні він не вчинив жодного спротиву і відразу зізнався у скоєному. Того ж дня він написав явку з повинною…
В крові вбитого Богдана Табаки експертиза не виявить ні наркотичних середників, ні етилового алкоголю. А міськрайонний суд лише на 2 роки зменшить Роману Кунді термін позбавлення волі, якого домагався державний обвинувачувач у справі, — з 12 до 10. Сам Кунда назве сварку, яка закінчилася вбивством, „дитячою”...
Ватикан: коли час зупинився