Шановні депутати, шановний голово, шановні присутні!
Ми з вами живемо у дуже цікавий і одночасно відповідальний, надзвичайно складний період, від якого залежить майбутнє наше, наших дітей, нашого міста, від нас з вами залежить, яке воно те завтра буде. Життя і час нам подарували можливість бути учасниками подій, які відбуваються в нашому місті. Це можливість бути депутатами, всенародно обраними громадою нашого міста, представляти та відстоювати інтереси своїх виборців, всієї громади міста, брати участь у формуванні повноцінного громадянського суспільства.
Основними показниками діяльності міської влади, нас, депутатів, і мера я б назвала наступні:
— по-перше, спокій (відсутність конфліктів, продуктивна робота всіх структур задля досягнення спільної мети — поліпшення життєзабезпечення населення міста);
— по-друге — заохочення більшої кількості підприємницьких структур, інвесторів до роботи на території міста, нарощування темпів виробництва та поліршення фінансового стану на діючих підприємствах;
— по-третє — це організація роботи комунальної служби і якість послуг, які вона надає населенню міста (тепло- і водопостачання, робота ліфтів, вчасний вивіз сміття, стан доріг, благоустрій міста, освітлення, надання ритуальних послуг, озеленення та багато іншого). Хочемо ми чи ні, але рівень побутового обслуговування населення є водночас і якісним показником роботи органів місцевого самоврядування. На жаль, висновок сьогодні можна зробити один: в цьому напрямку його роботу назвати якісною не можна.
Мер, швидше за все, фігура політична, яка так чи інакше представляє певну політичну партію чи силу. Але він має бути і менеджером-професіоналом. А якщо ні, то порядку в комунальній сфері можна досягти тільки тоді, якщо його заступник, керівники комунальних служб та підприємств будуть такими менеджерами-професіоналами. Але в нас керівники, яким доручено керувати міською власністю, в основному, не мають ні профільної освіти, ні досвіду керування великими і складними колективами, ні, що найголовніше, бажання працювати. Виникає одне питання: ЧОМУ? Відповідь на це питання, на мою думку, дозволить вирішити дуже багато проблем навіть без залучення додаткових фінансових ресурсів в комунальну сферу.
Адже в багатьох інших містах України, зовсім не багатших за Калуш, вдається поліпшити комунальну сферу, а якщо і не поліпшити, то бодай зробити певні дії в цьому напрямку, нехай і не безпомилкові. В нашому місті ж чітко виробленої стратегії реформування галузі немає, і мало хто собі уявляє, якою ж ця стратегія має бути (чітко сформульованих програм, навіть думок посадових осіб з цього приводу ні депутати, ні громадськість міста не знають).
Чому ні ми, депутати, ні мешканці міста не знаємо кращої практики інших міст України, адже Калуш разом з іншими бере участь в багатьох програмах, фінансованих зарубіжними донорськими організаціями, міські посадовці їздять у відрядження, беруть участь в курсах, семінарах, інших видах технічного навчання? Результатів ж немає ніяких, жодних пропозицій від комунальників не чути. Виникає питання: а чи звітуються вони перед своїми керівниками (пишуть звіти про навчання, подають пропозиції)? Якщо ні, то або їх ніхто за це не питає (ні міський голова, ні його заступники, ні керівники служб), або вони туди даремно їздять і дурно витрачають кошти міського бюджету чи платників податків інших країн.
Відчувається одне: комунальні служби — окремо, громада міста — окремо. Незрозуміло: хто для кого? Громада для комуналки чи комуналка для громади?
Нехай ми не поляки, де зважаючи на ментальність та історичний досвід місцеві муніципалітети дуже швидко стали реальними господарями своїх територій. Нехай наше самоврядне та житлово-комунальне законодавство далеке від ідеального, а фінансовий стан не дозволяє безболісно фінансувати комунальне господарство. Але чомусь в багатьох містах України (і навіть бідніших від Калуша) навіть за таких умов робиться багато кроків з реформування житлово-комунального господарства. Можливо, потрібно обмежитися монополізмом в наданні комунальних послуг шляхом створення альтернативних підприємств різних форм власності. Зрозуміло, що необхідно зацікавити подібні структури до ведення такого бізнесу, докласти багато зусиль до участі мешканців міста у вирішенні своїх проблем. Але, як свідчить отримана депутатською групою інформація, в Калуші просто-напросто комунальні служби не зацікавлені у такій альтернативі. Чи від нерозуміння, що потрібно робити, чи від відсутності бачення того, якою має бути комунальна сфера міста, чи від відсутності достатніх знань і навичок, чи від своєї інертності, чи навіть ліні, але таке відношення є головною причиною того “безладу”, який твориться в „комуналці”.
Ми в своєму рідному місті не можемо навіть організаційно вибудувати систему надання комунальних послуг мешканцям. Ми то створюємо нові підприємства, то „зливаємо” старі, то розділяємо існуючі. Передаємо майно громади з однієї структури в іншу по кілька разів на рік. Нам, депутатам, пропонують такі дії, а ми голосуємо. Для чого? Чи розроблена в місті певна стратегія (що малоймовірно), чи проекти таких рішень народжуються в головах керівників спонтанно задля вирішення одноразових проблем? Цього ми не знаємо. А чому пропонується те чи інше рішення — навіть його автори вже забули.
Що стосується депутатського корпусу, то цікавими є й наші рішення з надання пільг суб’єктам підприємництва. (Хто їх ініціатор, хто в них зацікавлений, як готуються такі рішення, хто вираховує вигоди і збитки міста — це окреме велике питання). Але, по великому рахунку, надані нами пільги зі сплати місцевих податків, а то і загальнодержавних, але тих, що надходять в міський бюджет, за рахунок яких фінансується в тому числі і „комуналка”, і є інвестиціями міста в розвиток цих підприємницьких структур. Але ж міський бюджет є настільки недостатнім, що ми не маємо морального права надавати ці пільги!
Те саме стосується і пріоритетності фінансування капітальних видатків. Чому ми будували котельні, а не будували дороги. Чому ми будуємо дороги нові, а не ремонтуємо старі? Хто вирішує? Формально — ми, обрані калушанами депутати, хоча не завадило би й з людьми порадитись. А неформально — мабуть, хтось інший. Знову ж таки напрошується висновок, що ми живемо без жодного бачення, яким має бути місто, без жодної стратегії його розвитку, і, на жаль, за повної відсутності колегіальності.
Хто зараз може сказати, чи було вигідне для міста те чи інше капіталовкладення. У нас мало того, що немає оцінки інвестиційних проектів (хоча методик такої оцінки є достатньо) — у нас немає самих проектів (обґрунтованих, погоджених з громадою міста). Хто зараз може сказати, чи було вигідне для міста те чи інше, а не “кіпа паперу”?
Цей невеличкий вступ, мабуть, є занадто емоційним, але я хочу, щоб комунальні проблеми не були проблемами окремого депутата чи міського голови, а щоб ми тут всі разом проаналізували стан справ у цій галузі, обговорили їх і прийняли рішення про те, хто і що повинен зробити для того, щоб життя в Калуші хоч трішечки стало якіснішим.
Тому, повертаючись до нашого основного питання, хочу Вас поінформувати, як працювала комісія, про стан справ в комунальному господарстві міста загалом, та окремих його підрозділів.
Про роботу комісії
1. Підготовлені таблиці для вивчення фінансових показників.
2. Зустрічі з комунальниками.
3. Засідання.
4. Фотографія робочого дня.
5. Анкетування.
6. Оперативне опитування мешканців.
В одному із ЖЕО нас запитали, чи законна наша перевірка? Дуже шкода, що працівники і керівники деяких комунальних підприємств не розуміють або не знають про те, що ЖЕО і всі комунальні підприємства створені територіальною громадою міста, інтереси якої представляє міська рада, яка делегувала нам ці повноваження. Забули вони і найголовніше, що комунальні підприємства не є їхнім бізнесом і вони не мають права розпоряджатися ними безконтрольно і на свій власний розсуд. Скажіть, будь-ласка: депутатський корпус розглядає хоча б раз в рік питання діяльності кожного окремого комунального підприємства, а міськвиконком — хоча б раз на квартал??? Складається враження, що діяльність таких підприємств відпущена у “вільне плавання”, а капітанами є їх керівники. Пливе тихо — ну і хай пливе, потрапило в шторм — змінимо керівника (хоча можемо втратити і корабель). От і весь вплив.
Мені здається, що надані нами в Статутах комунальних підприємств права їхнім керівникам (а це і абсолютно необмежене право укладати будь-які договори, і право самостійно визначати штатні розписи, рівень оплати праці, використання на свій розсуд прибутків…) є абсолютно неспівставними з виконанням ними свої обов’язків — надавати якісні послуги мешканцям міста.
Тому, на думку комісії, серед тих завдань, які будуть сьогодні поставлені, міськвиконкому необхідно також приділити увагу і проаналізувати якість правових документів комунальних підприємств, в першу чергу — Статутів. По-моєму, в даний важкий час доцільно було б обмежити їх права щодо укладання значних угод (можна їх обмежити чи то сумою, чи то % від розміру статутного фонду), затвердження штатного розкладу і визначення рівня оплати праці, та й використання прибутку.
Організація роботи комунального господарства міста — це велика тема для обговорення, і напрямків його реформування може бути декілька.
Можливо, достатньо тільки переглянути процедуру призначення керівників. Юлія Володимирівна Тимошенко нещодавно виголосила ідею про те, що керівники державних підприємств будуть призначатися на конкурсній основі (при чому конкурс не особистих якостей претендента на посаду, а конкурс бізнес-ідей чи бізнес-планів розвитку цих підприємств).
Можливо, цього недостатньо. А потрібно на конкурсній основі передавати комунальні підприємства в управління інших суб’єктів господарської діяльності, які ВМІЮТЬ працювати.
А, можливо, доцільно комунальні підприємства акціонувати і передати свої акції новоствореному Холдінгу (разом з набуттям певних прав). Тоді простіше буде і залучати кошти (чи то кредитні, чи то інвестиційні) через ріст капіталізації, і система управління комунальною сферою виглядатиме ефективніше (керувати багатьма організаціями через одну).
Я назвала тільки кілька напрямків, якими можна рухатися. Переконана, що ідей і можливостей може бути набагато більше навіть в нашому законодавчому полі, але хочеться на ці питання отримати кваліфіковану відповідь. Над ними треба думати фахівцям, які б доповіли про результати “роздумувань” і запропонувати кілька альтернативних сценаріїв та планів дій з реорганізації житлово-комунального господарства міста. Причому, з обов’язковою оцінкою загроз та можливостей того чи іншого плану, з обов’язковим визначенням конкретних показників оцінки успіху (чи неуспіху) проектів. А ми, депутати, повинні дослідити і вибрати напрямок, в якому слід рухатися. Не хочемо брати на себе відповідальність — тоді потрібно радитися з мешканцями міста. Але в будь-якому разі необхідно, щоб виконавча влада міста пропонувала нам здійснити реорганізацію, а не займалась виключно вирішенням непродуманих проблем. Зрештою, навіщо нам відділ реформування комунальної власності, якщо реформ по суті ніяких не здійснюється?
Тепер я хочу перейти до стану справ в кожному з комунальних підприємств зокрема.
„Міськсвітло”
Це єдине прибуткове підприємство: на 01.10. 2004 року – 16,3 тис. гривень прибутку.
Асигнування з міського бюджету становлять: план – 210 тис. гривень, уточнений план – 299,3 тис. гривень, виконано робіт – 299,3 тис. гривень, оплачено (за даними УЖКГ) – 249,7 тис. гривень.
Вартість послуг для бюджету (обслуговування зовнішнього освітлення) за калькуляціями в першій половині 2004 року — 3,43 грн./люд-год., в 3 кварталі – 8,45 грн./люд- год., в 4 кварталі – 7,65 грн./люд-год. (зросли в 2,2 рази). Калькуляції погоджені УЖКГ. А чи хтось перевіряв їх економічне обґрунтування?
Споживання електроенергії (в середньому) в зимовий період – 40тис. кВт, в літній – 10 тис. кВт.
Якщо по підприємству спожито електроенергії на 164 тис. гривень, то чому вулиці нашого міста не освітлюються? Чому протягом тривалого часу не відновлені лінії електропередач на вул. Б.Хмельницького (р-н „Ільмень”-ПТУ)? Чому на адресу міської ради надходить чимало звернень про погане освітлення в нічний час (зокрема, звернення депутата Корецької)? Якщо так освітлюються центральні вулиці міста, то що можна говорити про освітлення мікрорайонів приватного сектору (Височанка, Загір’я, Хотінь, Підгірки)? Хто і яку несе відповідальність за крадіжки проводів ліній електропередач? Комісія пропонує звернути увагу на необхідності залучення інвестицій у „Міськсвітло”, зокрема для встановлення приладів обліку за контролем спожитої електрооенергії (оскільки дані перевірки свідчать про те, що електроенергія повністю не обліковується?). Необхідна заміна енерговитратних ламп зовнішнього освітлення на менш енергоємні. Такі інвестиції досить швидко окупляться і є відносно незначними.
Також на думку комісії витрати на придбання матеріалів, товарно-матеріальних цінностей, канцтоварів, інструментів, пально-мастильних матеріалів від сторонніх організацій необхідно мінімізувати, оскільки необхідно вибирати ті, які є за цінами значно меншими і доступними для бюджетних організацій. Ринок пропозицій великий. Проаналізувавши роботу даного підприємства, комісія прийшла до висновку, що дана організація може сама заробляти значно більше коштів, надаючи свої послуги іншим споживачам.
„Зеленбуд”
Це теж відносно успішне підприємство (в порівнянні з іншими): збитки протягом року зменшились з 43,4 до 16,1 тис. гривень. Хоча допущено незначний ріст як кредиторської, так і дебіторської заборгованості.
Асигнування з міського бюджету: план – 580 тис. гривень., уточнений план – 603 тис. гривень, виконано робіт – 602,9 тис. гривень, оплачено (за даними УЖКГ) – 584 тис. гривень.
На відносно успішну роботу цих двох підприємств суттєво вплинула можливість заробити на будівництві школи-гімназії. Якби цієї роботи в них не було, невідомо, як би могли повернутися справи.
Проте, на думку комісії, контроль за діяльністю „Зеленбуду” також є недостатнім. Один факт: за даними підприємства, протягом двох років зрізано 529 дерев і отримано 285 куб. метрів дров’яної маси (з неї тільки 8,8 куб. метрів — ділова деревина). Нескладні підрахунки свідчать, що в нас зрізують “дерева” з нереальним діаметром і нереальною висотою. Та найцікавіше: куди ж поділася ця деревина? Виявляється, що третя її частина видана в рахунок заробітної плати, а інша третина використана для опалювання теплиць в зимовий період? Цікаво, що ж в тих теплицях обігрівається (на час відвідування підприємства квіти, якщо їх так можна назвати, були в актовій залі). До предметів діяльності підприємства відноситься прибирання та обслуговування тротуарів, площ, скверів, автобусних зупинок, догляд за зеленими насадженнями .
Дуже цікаво виглядає калькуляція на прибирання підземних туалетів. Питання: скільки є підземних туалетів? Друге питання: скільки людей прибирає ці підземні туалети? За рік прибирання підземних туалетів обходиться місту у 22 тис. гривень. Плюс оплата за воду і каналізацію ще 5 тис. гривень.
Чи хтось із керівників УЖКГ аналізує, читає, перевіряє акти виконаних робіт? Тільки на такому невеличкому прикладі можна зробити висновок, що ні. А що говорити про роботу (згідно з актами виконаних робіт) по благоустрою, озелененню, прибиранню скверів та наданню інших послуг і робіт. Зокрема, згідно з реєстром актів Ф-2 в грудні 2004 року КП „Зелен буд” виконало робіт по озелененню на 27,9 тис. гривень? Можливо, це нормально, але озеленення в грудні викликає подив. Не говоримо про те, що очищали у грудні сквери від опалого листя, формували обрізку живоплоту вручну та вивозили гілки дерев. Вважаємо, що дане підприємство теж може, як і „Міськсвітло”, не чекати надходжень з бюджету, а самостійно заробляти кошти, адже для цього є багато можливостей. Було б бажання.
„Водотеплосервіс”
Збитки: у 2003 році – 2,2 млн. гривень, у 2004 році – 3,7 млн. гривень Непокриті збитки на 01. 01.2005 року – 4,7 млн. гривень (отримано 1,5 млн. гривень дотації з міського бюджету на покриття збитків 2003 року). Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською зросло протягом року з 1,3 млн. гривень. до 2,1 млн. гривень Фактично громада втратила за 2004 рік 2,5 млн. гривень тільки на діяльності одного підприємства.
Тут ще не враховано наявність непогашеного кредиту в сумі 1,5 млн. гривень, неоплаченого придбання основних фондів на 1,3 млн. гривень
Рух коштів. Надходження за рік – 13 млн. гривень. В основному витрачено на:
— електроенергію — 3,1 млн. гривень (програма енергозбереження);
— покупне тепло – 2,7 млн. гривень;
— газ – 1,3 млн. гривень;
— зарплата – 2,4 млн. гривень, податки – 0,55 млн. гривень;
— матеріали – 1,55 млн. гривень;
— банки (обслуговування кредитів) – 320 тис. гривень.
Бухгалтерія. Витрати за рік — 14,6 млн. гривень (1,4 млн. гривень — амортизація), доходи – 10,9 млн. гривень. Навіть без врахування амортизації річна „діра” – 2,3 млн. гривень. Звідки взяти такі кошти? А може доцільно проревізувати доцільність несення певних затрат. І якщо з покупним теплом та природним газом важко щось зробити (в меншій мірі це стосується електроенергії), то списання загально-виробничих витрат, адміністративних витрат та витрат на матеріали викликає дуже багато запитань. Частка накладних витрат в загальній масі становить від 12,8% по тепловій енергії до 25% по водопостачанню та водовідведенню.
З 1,7 млн. гривень загально-виробничих витрат більше 1,0 млн. гривень становить зарплата з відрахуваннями, а ще більше 0,5 млн. гривень — так звані “різні” витрати. Тобто економити в принципі є на чому. Було б бажання. Скажімо, діяльність „Водотеплосервісу” частково носить сезонний характер, але за рівнем витрат на оплату праці цього зовсім не відчувається. Кілька цифр: збитковість КП в зимові місяці становить від 7 до 23%, в літні — 100%. Чому? В тому числі і через те, що, скажімо, на 1 гривню реалізованої продукції на зарплату взимку йде 4-6 коп., а влітку – 43 коп. В цих питаннях потрібно розібратись. Через такий стан речей і складається такий рівень покриття витрат тарифами, коли постачання теплоенергії на 80% покривається діючими тарифами, а послуги з водовідведення та водопостачання — тільки на 50%. До речі, поки тариф на водопостачання за 1 куб. м був 58 коп., витрати складали 1,38 грн. А коли тариф підняли до 0,98 грн., зразу ж і витрати зросли до 2,03 грн. Аналогічна ситуація і по водовідведенню.
Можливо, необхідно на зимовий період (обслуговування котелень) набирати працівників за строковими цивільно-правовими договорами, тоді влітку і витрати будуть меншими.
Стосовно придбання матеріалів теж багато питань: чи хтось контролює ціни придбання? Чи хтось шукає, де купити дешевше (а може в людей, які займаються постачанням, є віддавна свої “дружні” фірми?).
Ось тільки кілька прикладів неефективного використання коштів.
У жовтні КП придбало трубу (стальна, чорна) діаметром від 108 до 152 і товщиною стінки 5 мм за ціною 3375 грн. за 1 тн без ПДВ. Хто хоч трохи знає ринок металу, скаже: це ціна, яка є на ринку сьогодні, а у жовтні метал був дешевший на 20-25%.
У листопаді купуємо насосний агрегат СМ 100-65-250/2 з електродвигуном 45кВт/3000 об. за 7875 грн. без ПДВ. Аналогічний агрегат на 18.03.2005 року коштував 6850 грн. без ПДВ.
Це кілька тонн труби і один насос. А таких випадків дуже багато.
2003 рік. Одна з львівських фірм монтує насосну. Купуємо 7 насосів BL 80/170-30/2 фірми “WILO” за ціною 22 410 грн. без ПДВ за 1 насос. Так от, зараз ціна на ринку на такий насос становить 2300 Євро (так само без ПДВ). Тобто навіть зараз він коштуватиме 16 100 гривень (але в 2003 році курс євро був значно меншим), економія на одному насосі — 6310 гривень. Тобто з врахуванням загальновідомих тіньових послуг навіть при сьогоднішньому курсі чистий заробіток складає 1 000 доларів США. А таких насосів 7. А вартість насосів в загальній вартості обладнання становить менше 50%. Рахуйте. А для тих, хто купує подібне обладнання, скажу одне: читайте оголошення і шукайте, де дешевше купити.
Анекдотичним виглядає і отримання науково-технічних консультацій, супроводження робіт і технагляд за програмою енергозбереження та забезпечення цілодобового водопостачання Калуша аж на 6 тис. гривень (2003 рік).
Що це таке? Повна безконтрольність чи навпаки — повний контроль певних осіб над діяльністю (я маю на увазі тільки найцікавішу сферу — сферу матеріально-технічного постачання)
І, повірте, в переважній більшості спостерігаються такі (а то і більші) перекоси в цінах придбання, причому не тільки матеріалів, але й отримання послуг.
Тепер стосовно адміністративних витрат, в яких “різних” набігло аж на 198 тис. гривень:
16,5 тис. гривень – придбання програмного забезпечення для відділу збуту (ціна така, ніби сам Білл Гейтс його розробляв, а не рядовий калуський підприємець);
7 тис. гривень – бланки і канцтовари;
(До речі, доцільним виглядало би створення єдиного міського розрахункового центру, про який мова йде вже більше 5 років. Але, на диво, нікому він непотрібен, хоча ефективність його роботи доведена не в одному десятку (а то і сотні) міст України. Тоді і бухгалтерів в комунальних підприємствах менше треба буде (і не потрібно буде кожну квитанцію вручну розносити).
7,2 тис. гривень — установка телефонів (яких, навіщо?);
3,2 тис. гривень — придбання програмного забезпечення для зарплатників (хоча є цілий штат бухгалтерів, а в місті є можливість за копійки поставити нехай і “стареньку”, але робочу програму);
9,7 тис. гривень – оплата за телефонний зв’язок (скільки ж там телефонів?);
9,2 тис. гривень – оплата за міжміський зв’язок (куди ж дзвонимо: шукаємо, де дешевше купити?);
12,3 тис. гривень — послуги мобільного зв’язку (окрема тема для розмови);
2,6 тис. гривень – передплата (цікаво, що ж передплачується);
2,2 тис. гривень – інформаційно-консультаційні послуги (з яких питань? Може, теж стосовно цін чи схем придбання)
І це тільки вершина айсбергу.
Хтось контролює такі речі? Ми дозволяємо собі нести такі витрати, при тому, що в нас 5 млн. гривень непокритого збитку, а не нерозподіленого прибутку.
„Екосервіс”
Цифри по цьому підприємству теж виглядають досить непогано. Але в цьому і проблема.
Скажімо, рівень збитків за 2004 рік склав всього 11,8 тис. гривень При тому, що річні амортизаційні відрахування становлять 137,2 тис. гривень, то підприємство мало би мати достатній для його діяльності запас грошових коштів. Як мінімум, ця достатність повинна виявитися у погашенні заборгованості з виплати зарплати (32,7 тис. гривень на кінець року). Але ні. Можливо, не дозволяє рівень дебіторської заборгованості? Так. Дебіторська заборгованість становить 355,7 тис. гривень і зросла за рік на 122,8 тис. гривень. Але разом з тим загальна кредиторська заборгованість зросла протягом року на ще більшу суму — 180,1 тис. гривень, і склала 220,5 тис. гривень. Висновок один: не можна роботи висновків із окремих, здавалося б, непоганих цифр, які характеризують діяльність „Екосервісу”. А потрібно шукати глибші причини.
Може нам дали неправильні цифри? Але якщо вони правильні, то це свідчить про “виведення” частини фінансових (або інших) ресурсів з його обігу на сторону або їх використання на потреби, не пов’язані з основною діяльністю „Екосервісу”.
Сказане стосовно використання коштів у „Водотеплосервісі” багато в чому стосується і „Екосервісу”. Перш за все, це стосується відсутності контролю з боку УЖКГ, міськвиконкому за діяльністю підприємства. В першу чергу, в частині здійснення ним закупівель: чи то контейнерів для сміття по 560 грн. за штуку, чи транспортних засобів за ціною в десятки тисяч гривень.
Дане підприємство надає послуги населенню, без яких неможливо обійтися, про які постійно говорять, до яких виставляють справедливі претензії всі мешканці міста. Можливо, той перелік послуг, якими займається „Екосервіс”, є завеликим?
Під час роботи комісії було передбачено проведення фотографії робочого дня комунальних підприємств. Комісія пробувала дослідити в один день роботу кожного КП так, як це відбувається насправді, а не так, як за результатами роботи за місяць. Об’їхавши всю територію міста, де встановлені контейнери для відходів, ми побачили реальну картину вивозу сміття. Крім того, члени комісії робили оперативне опитування у мешканців міста. Результат вражаючий!
Якщо на території ЖЕО №2-6 сміття було вивезено частково, то на території ЖЕО №1 було жахливе видовище: навколо — сміття, яке не вивозили більше тижня. І це попри те, що в „Екосервісі” є все необхідне, щоб був порядок: достатня кількість контейнерів, спецтранспорт.
Розхід пально-мастильних матеріалів становить 35 тис. гривень на місяць, з них бензин і дизпаливо – 34 тис. гривень (більше 12 тн). При витраті палива 35л/100 км можна проїхати більше 34 тис. км (або більше 1000 км на день). Якщо відстань від, скажімо, ПТУ до полігону 20 км (хоча вона є меншою), то на день можна зробити більше 25 зворотних рейсів. А вихідні дні, а святкові? Чи може ми не контролюємо, куди списується пальне? Чи може все це свідомо робиться. За моїми найскромнішими підрахунками, 1/3 палива списується безпідставно. А це 12 тис. гривень на місяць! Можливо, багатогалузева структура підприємства (а це і виконання робіт по ремонту та утриманню вулиць, ліквідація стихійних сміттєзвалищ, відлов собак, надання ритуальних послуг, утримання полігону і дає такий результат роботи .
Хочу повернутись до теми призначення керівників державних (комунальних) підприємств Прем’єр-міністром України Ю.В.Тимошенко. Так-от, щоб не крали, не „розганяли” кошти, показували прибутки (з яких частину можна направити в міський бюджет чи навіть просто придбати необхідні для діяльності підприємства фонди), необхідно всього лиш зацікавити керівників у ефективній роботі очолюваних ними підприємств. А зацікавити можна тепер тільки гривнею. Чому, наприклад, не передбачити в контрактах з керівниками комунальних підприємств отримання ними грошової винагороди в прямій залежності від чистого прибутку таких підприємств? Стосовно „Екосервісу” така постановка питання була б дуже доцільною. Тоді б керівник думав, як зекономити кошти, а не, як їх “використати”. Це саме стосується і „Зелен-буду” та „Міськсвітла”.
ЖЕО
На обслуговуванні в калуських ЖЕО перебуває 458 будинків, з яких 63 мають ліфти. Кількість квартир, що обслуговуються, — 19711 загальною площею 956,4 тис. кв. метрів (середньостатистична міська квартира має загальну площу 48,5 кв. метрів). Площа прибудинкових територій, які ними обслуговуються, перевищує 900 тис. кв. метрів.
Кількість працівників в ЖЕО міста в 2003 році становила 366 осіб (з них 262 — робітники), в 2004 році — 303 особи (з них 201 — робітник). Зменшення чисельності робітників сталося внаслідок переходу двірників (а в ЖЕО №1 і осіб, які обслуговують внутрібудинкові мережі) у “підприємці”. Якщо взяти до уваги кількість підприємницьких структур, які працюють з ЖЕО за угодами, то загальна чисельність зайнятих на роботах, пов’язаних з обслуговуванням житла, склала 424 чоловік, або на 58 більше, ніж в 2003 році. Зразу ж виникає перше запитання: а чи потрібно було таким чином “мінімізовувати” витрати житлово-експлуатаційних контор, які призвели до росту зайнятих в цій сфері на 16%?
“Економію” коштів чітко можна проілюструвати на прикладі ЖЕО №1. Кілька цифр для порівняння: витрати підприємства в 2003 році на оплату праці становили 236,4 тис. гривень, приватне обслуговування — ще 20,5 тис. гривень. Разом — 256,9 тис. гривень. 2004 рік: аналогічні витрати вже становлять 461,5 тис. гривень (зменшили кількість штатних працівників, але витрати на оплату праці зросли до 246,5 тис. гривень, а вартість приватного обслуговування склала 215 тис. гривень). Ріст витрат склав 204,6 тис. гривень (в 1,8 рази). Скажете, що треба враховувати той факт, що приватні підприємці самостійно несуть витрати на придбання матеріалів (що, до речі, не факт). Добре. В 2003 році ЖЕО придбало матеріалів на 115 тис. гривень, в 2004 році — на 43,0тис. гривень, або на 72 тис. гривень менше (але перевитрати по раніше згаданих статтях становили 204,6 тис. гривень). Навіть якщо брати до уваги, що обсяги робіт по поточному ремонту і прибиранню не змінились (хоча жильці стверджують, що їх якість погіршилась), то ріст затрат склав по ЖЕО №1 132,6 тис. гривень (а річні збитки склали 116,3 тис. гривень). Ще потрібно щось казати? Тим більше, що в місті ще залишився ЖЕО №5 на загальній системі оподаткування і порівняти є з чим. Хочу тут згадати і про “перекидки” дебіторської та кредиторської заборгованості з ВЖЕО на ЖЕО, між самими ЖЕО, частково потім і в зворотному напрямку. Знову ж таки це свідчить про безсистемність дій виконавчої влади. І безконтрольність.
Один приклад.
ВЖЕО передало, а ЖЕО №1 прийняв, а потім і списав (01.10.2002 року) безнадійну заборгованість по орендній платі та по витратах на утримання (обслуговування) нерухомого майна на 87 тис. гривень!!!
Підставою для списання була наступна: боржники змінили свою форму або ліквідувались, або з боржників неможливо стягнути борг. Так-от, серед них — ТОВ “К-92” (4,2 тис. гривень), молокозавод, фінвідділ РДА, районне управління юстиції, районні відділи ЗАГСу, земельних ресурсів, архітектури, міська друкарня, газета “Дзвони Підгір’я”, центр “Перспектива”, ТОВ “555” (3,6 тис. гривень), центральна райлікарня (9,6 тис. гривень), Скажіть: кого з них не можна було знайти. За цим списанням скрито або безпідставне нарахування таких сум, або бажання влади комусь за щось допомогти.
Дебіторська заборгованість ЖЕО протягом року зменшилась з 8,3 млн. гривень до 7,9 млн. гривень (на 400 тис. гривень), в тому числі борг населення зменшився з 7,4 до 7 млн. гривень. Загалом, борги зменшилися на 4,6%. Краще, ніж інші, в питанні погашення боргів працювали колективи ЖЕО №2 (зменшення на 8,9%) та №5 (на 7,2%). Найгірше — ЖЕО №1, де сума боргу зменшилась всього на 1% (на 10 тис. гривень)
Кредиторська заборгованість на 01.05.2005 року по ЖЕО становила 843,2 тис. гривень (в тому числі по зарплаті — 72,7, перед бюджетом – 261,6 тис. гривень) проти 722,6 тис. гривень станом на 01.01.2004 року. Борг з виплати заробітної плати зріс в ЖЕО №№ 1,3,4, перед бюджетом — у ЖЕО №№2,3,4. В загальному кредиторська заборгованість зросла по всіх житлово-експлуатаційних організаціях за винятком ЖЕО №5 (ще раз про доцільність спрощеної системи оподаткування).
Загальна сума збитків ЖЕО в 2004 році склала 608 тис. гривень, в 2003 році — 487,6 тис. гривень. Всі ЖЕО працювали збитково (в 2003 році був один прибутковий ЖЕК — №3). Найбільше збитки зросли в ЖЕО №1 (на 46,5%) та ЖЕО №2 (на 30,7%). А тут, як пам’ятаєте, найвищий рівень зарплати ІТРівців. Загальна сума непокритих збитків станом на 01.01. 2005 року становить 3,5 млн. гривень. В розрахунку на метраж квартир, кожен квадратний метр площі вже приніс нашим ЖЕО 3,7 грн. збитків. Найбільш збитковими, виходячи з цього показника, є ЖЕО №2 (5,04 грн.) та №6 (4,89 грн.).
Висновки про причини збитковості частково можна зробити з попередніх слів. Але хочеться знову ж таки сказати про відсутність контролю за діяльністю цих підприємств в частині витрачання коштів. І хоча фінансовий ресурс ЖЕО значно менший порівняно з іншими комунальними підприємствами, але висновки про неефективне витрачання коштів можна застосувати і до них.
Окремі показники роботи ЖЕО (на жаль, не такі повні, як хотілося б) надаються в додатках, на підставі яких можна порівнювати їх діяльність. Рахуйте самі, скільки електроенергії споживає окремий ліфт в окремому ЖЕО, скільки вивозиться сміття з території кожного з ЖЕО в розрахунку на одного мешканця. Фантазії і кількості показників тут меж немає. Шкода тільки, що цим не займаються працівники УЖКГ.
Інші комунальні підприємства
“ Ремжитлосервіс “ за 1,5 року – 368 тис. гривень збитків.
„Дорожник” — подаровано приватному підприємству “Пімет“ (є документи). Договір про надання в оренду не дійсний;
„Теплокомуненерго”. Дебіторська заборгованість підприємницьких структур та організацій на 1.10.1004 р. становить 1 882,7 тис. гривень, в тому числі терміном до 3-х років – 88,5 тис. гривень. Реально (на 01 жовтня 2004 р.) ще в судовому порядку можна стягнути 58,5 тис. гривень. Зобов’язання підприємства складають 32 130,4 тис. гривень. Таким чином, власний капітал підприємства має від’ємне значення (-12 091, 2 тис. гривень). Тобто підприємство є банкрутом.
Розумію, що вирішити всі проблеми неможливо. Але чітко бачу, що окремі механізми їх вирішення можуть бути використані і без участі центральних органів влади. Так, міська влада не зробить досконалішим законодавство, яким визначається розвиток місцевого самоврядування в Україні, розвиток комунального господарства, не зможе блискавично підняти українські фінанси, хоча і в цій сфері можливо подавати свої пропозиції. А от стосовно місцевої складової (залучення громади до обговорення і вирішення комунальних проблем; залучення та підбір кадрів на роботу в комунальних підприємствах; розроблення чіткої стратегії розвитку міста, а на її базі —довгострокових планів, в тому числі й інвестиційних, розвитку місцевого комунального господарства), то тут все в наших руках і головах. Тільки треба хоча б трішечки бажати проводити цю роботу.
Пропозиції
— Переглянути структуру організації житлово-комунального господарства міста.
— Якомога ширше залучати громадськість до вирішення комунальних проблем, до планування діяльності галузі, до вирішення пріоритетності у фінансуванні комунальних підприємств.
— Провести незалежний аудит кожного з комунальних підприємств міста.
— Переглянути статути комунальних підприємств з метою їх приведення у відповідність до інтересів, насамперед, громади міста та для побудови чіткої системи управління цими підприємствами з метою посилення контролю за діяльністю комунальних підприємств.
— Запровадити щорічне звітування керівників всіх підприємств, заснованих на власності територіальної громади міста, на сесії міської ради та щоквартальне таке звітування на засіданнях міськвиконкому.
— Розглянути питання зміни умов контрактів з керівниками окремих комунальних підприємств міста шляхом внесення в них умов преміювання (розмір премії поставити в залежність від фінансового результату роботи за рік).
— Розглянути можливість та доцільність створення на базі одного з комунальних підприємств (або новоствореного, або навіть і приватного) Єдиного міського розрахункового центру.
— Здійснити інвентаризацію основних фондів комунальних підприємств міста станом на 01.05.2005 року з включенням до складу інвентаризаційних комісій працівників УЖКГ, депутатів міської ради (за їх згодою) та представників мешканців міста (за їх бажанням). При цьому, в перелік інвентаризаційних відомостей обов’язково включати і дані з технічного стану одиниці фондів, з наявності обмежень на їх рух та висновків стосовно доцільності їх використання, списання, заміни.
— Згідно із Законом України “Про поховання та похоронну справу” фінансування витрат здійснюється підприємству комунальної форми власності. Тобто необхідно відновити платоспроможність КП „Ритуал”.
— Власником всієї структури дорожньо-мостового господарства міста є територіальна громада, яка для його утримання та ремонтів повинна виділяти кошти із місцевого бюджету. Згідно із Законом України “Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти” на даний час ставлять перед головним розпорядником коштів у житлово-комунальній господарці міста певні проблеми з фінансування і ремонту дорожньо-мостового господарства — визначення балансоутримувача цього господарства. Доцільно розглянути питання відновлення платоспроможності КП „Дорожник”.
Проблеми, про які ми сьогодні говоримо, звичайно ж, не в одній людині – проблеми в системі стосунків між громадою і владою. І саме цю систему треба змінити . Громада хоче знати, чим займаються люди, які прийняті на службу громаді. Громада бажає, аби завдання для своєї роботи вони отримували від неї, і аби вони перед нею ж звітували за проведену роботу.
І ми з вами, шановні депутати, нарешті повинні зрозуміти: ми — не якийсь закритий клан, а представники громади, а тому повсякчас маємо погоджувати св