При цьому розробляються стратегічні програми, констатується невтішні для нас факти щодо забруднення навколишнього середовища та ризику глобальних катаклізмів у недалекому майбутньому. Але з року в рік кардинально нічого так і не змінюється. Головним чином, через відсутність коштів на важливі екологічні програми. Для калушан прогноз на безпечне довкілля з року в рік стає дедалі песимістичнішим: власними силами не впоратися, а в Києві нас не чують.
Проблема №1. Калійний завод
...Прикарпаття. 2010 рік. Місце техногенно-екологічної катастрофи континентального масштабу. Величезні території непридатні для життя через засоленість ґрунту та водоносних горизонтів. Через потрапляння концентрованих розчинів солей до гірських річок, а звідти до Дністра — непоправних втрат завдано всьому басейну цієї ріки. Сусідня Молдова вимагає від України компенсації завданих збитків. А центром і джерелом усіх бід є Калуш, який перетворився на „мертве” місто. Тут соляні розчини не тільки вбили всі зелені насадження, а й, підмиваючи бетонні конструкції фундаменту, „завалили” більшість житлових будинків. Крім того, у різних мікрорайонах, над підземними шахтами та пустотами — провалля, які також „зжерли” чимало будівель. Україна вкотре стає зоною екологічної катастрофи, при цьому несучи мільярдні фінансові збитки та втрати для природи унікального карпатського регіону, які неможливо ні підрахувати, ні компенсувати…
Фантастика, скажете ви. Поки що так. Але якщо прогнози екологів та компетентних в оцінці нинішньої ситуації людей справдяться бодай наполовину, вже за 2-3 роки (а може й раніше) реальність мало чим різнитиметься від песимістичного прогнозу. І вдавати, що нічого не відбувається, наразі неможливо. Більше того, треба ще наполегливіше домагатися уваги уряду і допомоги для попередження катастрофи.
Отож, в рейтингу екологічних проблем Калуша на першому місці — калійний завод. Це не те підприємство, яке забруднює повітря, дошкуляючи нам щодня. Але тут можливе екологічне лихо, загроза якого щораз зростає. І зарадити тут може тільки солідна підтримка з обласного та державного бюджетів.
Так, в 1995 році завершено експлуатацію рудника „Ново-Голинь”. Тут утворилося понад 12,5 млн. кубічних метрів підземних порожнин (на глибині 80-300 метрів). Одночасно постійно зростає рівень розсолів у Домбровському кар’єрі. Їх поки що відкачують у підземні порожнини. На даний час заповнено 7,1 млн. куб. метрів. Пустоти, які залишилися, ліквідують у найближчі два-три роки. А далі (якщо підхід до проблеми, звісно, кардинально не зміниться) — розсоли з кар’єру дівати ніде. Ще трохи, і вони перевалять через захисну дамбу (вже сьогодні вона подекуди підмита і через неї згубні для всього живого концентровані сольові розчини просочуються назовні). Тоді може початися найгірше. Підраховано, що для ліквідації наслідків калійного виробництва Калуш потребує мало не мільярд гривень (точніше, 920 мільйонів). Залучити такі кошти за нинішнього стану речей — нереально. Тому наміри є значно скромнішими: для зупинки прогресування негативних процесів, згідно з розробленою програмою розвитку виробництва калійних добрив в Україні на 2003-2007 роки, планується використати 33 млн. гривень. Мало того, що ця програма повністю проблеми не вирішує, вона ще й фінансується абияк. За таких темпів забезпечення шансів бути реалізованою до 2007 року немає. Так, спочатку на програму калійних добрив виділили 1,4 млн. гривень. Після прокурорської перевірки додали стільки ж. Останній транш становить 400 тис. гривень. А за планом на даний час вже мали освоїти більше 17 млн. гривень. З цього приводу заступник начальника управління з надзвичайних ситуацій ОДА Микола Паламарчук зазначив, що вибивання коштів йде дуже важко і в Києві наших проблем не розуміють, не усвідомлюючи, що прорив хвостосховища означає міждержавну катастрофу і реальну загрозу життю людей.
Прикрі для нас реалії є такими: ефективна система прогнозування і попередження катастроф в Україні загалом не працює. А якщо кошти і виділяються, то виключно на ліквідацію наслідків, постфактум.
Про вирішення проблем калійного заводу, які давно вийшли як мінімум на обласний рівень, багато сказано і у Програмі охорони довкілля в Калуші на 2005-2010 роки, яку затвердила сесія міськради на минулому тижні. Всього „для зменшення шкідливого впливу на довкілля” за п’ять років планується залучити 24 мільйони 320 тис. гривень. Ще понад 10 мільйонів гривень заплановано використати для рекультивації хвостосховищ та відвалів Домбровського кар’єру. До речі, деякі спеціалісти ставлять під сумнів користь від рекультивації, яку можна розглядати лише як косметичний, тимчасовий захід.
У будь-якому випадку без державної підтримки не обійтися. Тому Калуська міськрада направила чергове звернення до Президента, Верховної Ради, облдержадміністрації та профільних міністерств. Щоб важливість проблеми нарешті зрозуміли в Києві, пропонується провести у нас виїзне засідання уряду. Тоді, можливо, поліпшиться і фінансування заходів з попередження лиха. Щоб не довелося вибивати гроші на ліквідацію наслідків.
Проблема №2. Забруднення атмосфери
На території Калуша є багато підприємств, які викидають у повітря отруйні речовини і тим самим завдають шкоди довкіллю. Але ця проблема все ж за важливістю поступається ситуації навколо калійного заводу, оскільки не загрожує масштабними техногенно-екологічними аваріями.
Першість належить автомобільному транспорту. Торік викиди в атмосферу становили майже 5570 тонн. Темпи тут вражають — це на 1861 тонну більше порівняно з 2003 роком. Друге місце серед найбільших забруднювачів атмосфери належить ДП „Калуська ТЕЦ”. Далі йдуть ЗАТ „Магній” та ЗАТ „ЛУКОР”. Проте, як повідомив головний санітарний лікар Калуського району Богдан Пеленичка, калушани найбільше скаржать на запах хлору. Побутує думка, що з часу запуску магнієвого заводу на початку року екологічна ситуація в місті значно погіршилася. За словами заступника міського голови Василя Петріва, перевищення допустимого рівня концентрації у викидах підприємства мало місце тільки під час запуску. Санстанція, яка відбирає проби після кожної скарги, повідомляє про відхилення від норми у 15% проб по соляній кислоті і понад 4% по хлороводню. Сьогодні на великих підприємствах працюють свої лабораторії, але одночасно потрібен незалежний, державний контроль. Відомо, що більшість викидів стаються вночі, про них ніхто не повідомляє і експертиза не проводиться. Тому офіційна інформація про забруднення атмосфери виглядає як половинчаста.
Загалом наша область займає 5 місце в Україні за викидами шкідливих речовин. Серед лідерів в області — Калуш. Природно, що забруднення атмосфери негативно позначається на здоров’ї населення міста та району. Зокрема, у нас і діти, і дорослі частіше хворіють на захворювання органів дихання.
З цим також потрібно щось робити. Тому у затвердженій сесією програмі планується до 2010 року на заходи щодо охорони атмосферного повітря використати понад 3,2 млн. гривень. Преважна більшість запланованого має бути завершена до кінця наступного року. Проте можливість реалізації програми залишається під знаком питання. Так, не усі підприємства-забруднювачі згідні своїм коштом, приміром, обладнати пости незалежного контролю за викидами. А змусити їх це зробити влада права не має.
Все решта
Тема екологічної ситуації охоплює усі аспекти якості життя і взаємодії з навколишнім середовищем, тому до програми, крім притаманних тільки Калушу проблем і ризиків, ввійшло і багато інших проблем. Серед важливих — ситуація з системою водопостачання (і відповідно — питання якості питної води), і озеленення, і утримання річок і прирічкових смуг та завжди актуальна утилізація сміття. Скрізь картина є далекою від ідеалу. Так, приміром, в період паводків водопровідна вода в місті часто стає непридатною для споживання, а малі річки перебувають у такому стані, що більше скидають на смітники вкупі з каналізацією, ніж на природні водойми.
Але якщо програму виконають, то до 2010 року в Калуші буде роздільно збиратися побутове сміття, а на полігоні збудують сортувальну лінію (всього на утилізацію відходів планується понад 2 млн. гривень), відбудеться реконструкція насосних станцій, встановлять водолічильники та проведуть інші роботи (всього на понад 7 млн. гривень). Ще 6 млн. планується витратити на каналізацію і 5 млн. — на теплопостачання.
Звичайно, усе це важливо, але не порівняти ні з глобальною загрозою від калійного виробництва, ні з забрудненням повітря отруйними викидами. Занадто багато різнопланових проблем увійшло до програми: часто другорядне відволікає увагу від надважливого. Вже після обговорення і затвердження програми, довелося почути думку про те, що доцільно розглядати ситуацію на калійному окремим питанням. Однозначно: якщо у найближчі роки тут не розпочнуться серйозні роботи, все решта нам може і не знадобитися.
Ватикан: коли час зупинився