На простій мові це означає, що місце, де сьогодні торгують „гуманітаркою”, тепер має господаря. Не секрет, що безконечно теперішня ситуація на ринку в центрі тривати не може. Торгівля давно охопила не тільки власне виділену для цього територію, а й тротуаром на проспекті Лесі Українки простягнулася аж до райвузла поштового зв’язку. Те, що торгівлю тут слід впорядкувати, розуміють і самі підприємці. Проте з політикою, яку, озброївшись відповідним рішенням, почав проводити Богдан Копаніцький, продавці „гуманітарки” не згідні.
Хронологія конфлікту
Загалом початок активного виступу підприємців „гуманітарного” блоку ринку на Дзвонарській відразу продемонстрував їхню слабкість. Люди розділились на тих, хто торгує нагорі (це тротуар, який в оренду нікому не надавався і в принципі надаватися не може), і тих, чиї торгові місця — внизу, на орендованій території. Виглядало на те, що кожна група ставить перед собою різні завдання.
Тим не менше така розрізненість не завадила їм виступити єдиним фронтом. За словами підприємця Наталії Мельник, на початку серпня до неї та інших власників металевих будок, які розташовані внизу, заявився орендар і почав вимагати, аби вони прибрали свої торгові точки. Причому у нахабній і безапеляційній формі, нічого не пояснюючи. Мовляв, це моя територія, і край. Природно, загнані у глухий кут продавці згуртувалися і виступили проти. До протестів підключилися і ті, чиї місця вже на проспекті. 3 серпня люди (всього понад 80 підписів) склали відповідну заяву, яку адресували міському голові Романові Сушку. Автори заяви запитують владу: „Чому орендар починає зганяти людей з напрацьованих місць?” Крім того, конкурс на право оренди ринку автори скарги вважають „несправедливим”.
На імпровізованих зборах продавці „гуманітарки” обурювалися тим, що їм тепер доведеться платити мінімум 15 гривень за місце щодня (за великий павільйон — всі 30 гривень). У той час, як торговий майданчик є зовсім необлаштованим. Лейтмотив такий: ми не проти платити як належить податки і ринковий збір, але ж, по-перше, за що платити у даному випадку і, по друге, чи не надто дорого як для пенсіонерів, які вийшли на ринок з вживаними речами.
Наступного дня, 4 серпня, підприємці мали зустріч з міським головою. Але чітко сформулювати свої пропозиції так і не змогли. Вимоги до міського голови також перемістилися у зовсім іншу площину: люди просили не зачіпати „гуманітарку” на пр. Лесі Українки. І з вуст міського голови отримали запевнення, що місяць-два її не чіпатимуть. А далі, на бульварі Незалежності, почнуться будівельні роботи, тут курсуватиме вантажний транспорт і ринок мусить відступити. Обіцянка цілком заспокоїла переговорників від ринку і вони, впевнені у своїй перемозі, покинули будівлю мерії. А щодо нових обставин, які виникнуть за місяць, то „гуманітарка” готова ущільнитися і зайняті на проспекті позиції віддавати не збирається. Про нового орендаря сторони переговорів не обмовилися.
Справедливий/несправедливий конкурс
Якби торгівці з ринку, дізнавшись про проведення конкурсу, подали на нього свою колективну заявку, вони мали б шанс стати господарями своїх місць. Але оголошення в ЗМІ зацікавлені підприємці проігнорували. А переможцем став Богдан Копаніцький.
Голова Фонду комунального майна міста Іван Ткачик про конкурс і визначення його переможця повідомив:
— Умови при оголошенні конкурсу були такими: бажаючий брав на себе зобов’язання сплачувати 6 тис. 182 гривні орендної плати на рік та щомісячно забезпечувати надходження ринкового збору у сумі 2 500 гривень. Крім того, серед умов — благоустрій майданчика, огорожа, впорядкування сходів, прилеглої території.
На оголошення відгукнулося троє бажаючих. Це Марія Богуцька (її заяву не зареєстрували через несплату обов’язкового внеску), Едуард Прощук та Богдан Копаніцький. Особи, які бажали взяти в оренду територію на ринку, в комплекті документів подали і свої пропозиції. Так, Богдан Копаніцький пообіцяв заасфальтувати дорогу, поновити сходи, прибудувавши спуск для дитячих та інвалідних візків, зробити огорожу, освітлення, камери зберігання. Ключовий момент, який схилив комісію на користь цього підприємця, — він запропонував встановити розмір орендної плати на рівні 10080 гривень за рік. Пропозиції Едуарда Прощука були скромнішими. Тому можна говорити, що конкурс пройшов справедливо. До речі, однією з умов оренди площі для торгівлі вживаними речами була робота по перенесенню сюди незаконної торгівлі з пр. Лесі Українки. На даний час договір оренди вже укладено.
Отож Богдан Копаніцький — не агресор, а законний орендар ринку вживаних речей. Ось що він повідомив з приводу результатів перемовин влади з продавцями “гуманітарки”:
— Взявши на себе ряд зобов’язань, я справді просив людей і з заасфальтованого майданчика перебратися в інше місце для того, аби розпочати роботи з благоустрою ринку. Звісно, якщо влада дозволить людям торгувати на тротуарі пр. Лесі Українки (як їм пообіцяв міський голова), взяте на себе я виконати не в силах. Адже, аби не платити за оренду та ринковий збір, люди підуть від мене. З цією проблемою планую звернутися з листом до міського голови. Щодо того, якою буде вартість місця в день, то ні про 15, ні про 30 гривень я не говорив. Зрештою, цінова політика перебуває в компетенції управління економіки міськради.
Нині бізнес підприємця під серйозною загрозою. З іншого боку, перемога тих, хто торгує вживаними речами, може виявитися піровою (подейкують, що вже є усіні вказівки розігнати несанкціоновану торгівлю на проспекті). Депутат міської ради Наталія Бабій, до якої також зверталися торговці, зазначила:
— Якщо оренда є законною, то підприємці мають домагатися, аби пан Копаніцький у повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання. Тобто не просто виганяв людей, а пропонував їм кращі умови для торгівлі. Незважаючи на популістські запевнення влади, людям слід мати на увазі, що торгівля на проспекті — явище тимчасове і розумно для них домагатися першочергового виділення для себе місць на влаштованому ринку. Звичайно, вимагаючи порядку і помірної розумної платні за місце.
Ватикан: коли час зупинився