Звернутись до Вас з цим листом мене змусило свавілля Романа Павліва. Я не хочу і ніколи не зможу повірити, що один депутат обласної ради має більшу владу в м.Калуші, ніж вся міська рада.
При знайомстві п.Роман відрекомендував себе так: „Я депутат обласної ради, належу до „Нашої України”, яка зараз при владі. Що я захочу, те і зроблю. Тому краще Вам зі мною не сперечатись, а відразу відмовитись від земельної ділянки, бо я і так її у Вас заберу”. Спершу подумала, що чоловік перебільшує свою значимість або у нього почав розвиватися похмільний синдром влади.
Але через місяць переконалася, що це його стандартний сценарій дій і шантажу, який в окремих випадках навіть спрацьовує.
Для підтвердження своєї „могутності” в післяробочий час пан Павлів по мобільному телефону викликає, за його словами, заступника начальника міліції, і, що дивно, той приїжджає. Та, зрозумівши, що його підставили і хочуть використати в особистих нечесних справах, офіцер не втрачає своєї честі і не підтримує пана депутата.
А от чому команди п.Павліва так слухняно виконує секретар міської ради пан Матківський, і досі не розумію!
Суть моєї справи полягає в тому, що в жовтні 2004 р. до мене звернувся п.Дембович від імені трудового колективу МШГРД-4 з проханням викупити всі об’єкти нерухомості і взяти всю землю, що належала цьому колективному підприємству, в оренду. А за виручені гроші сплатити борги і звільнити автомобілі від податкової застави.
Дане колективне підприємство з 1992 р. було занесене в єдиний державний реєстр боржників, загальна сума боргів перед усіма фондами становила понад 100 тис. грн. З подання Пенсійного фонду на п.Дембовича була відкрита кримінальна справа, податкова інспекція забрала все майно у заставу, 2 одиниці транспорту було вже продано. Багато років працівники не отримували зарплати.
Робота МШГРД-4 була повністю паралізована.
При детальнішому ознайомленні з цим підприємством виявилося, що і документи у вкрай занедбаному стані. Не були здані в експлуатацію об’єкти нерухомості, не було на них жодного технічного паспорту.
На їх поновлення я потратила 2 місяці часу і відповідну суму грошей.
І тільки 25 грудня 2004 р. дістала можливість сплатити першу суму боргів колективу в податкову інспекцію. Чим далі, тим більше виявлялося незавершених, неправильно оформлених бухгалтерських та документальних справ. Кожного дня я ходила по різних інстанціях і збирала документ за документом, щоб можна було представити їх в повному обсязі у нотаріальну контору. Аж 29 березня 2005 р., завершивши паперову роботу, змогла повністю ліквідувати борги перед бюджетом, сплатити податок на землю та більшу частину боргів у інші фонди, не вимагаючи письмових гарантій від колективу підприємства.
Із п.Дембовичем і трудовим колективом ми працювали при повній взаємодовірі.
Сплата мною боргів підприємства допомогла п.Дембовичу пом’якшити вирок суду. Йому тільки заборонили 1,5 року займати керівні посади і сплатити невелику суму штрафу. Працівники почали отримувати заборговану зарплату, почалась робота на звільнених з-під арешту автомобілях.
Договір купівлі-продажу було оформлено 1 квітня 2005 р.
З вищенаведеного видно, скільки часу мав п.Дембович, щоб виправити так звану „помилку”. Але в той час з обох сторін ніхто ні до кого претензій не мав.
Навпаки, вже 1 квітня п.Дембович звернувся до міського голови із заявою про передачу орендованої підприємством МШГРД-4 землі мені, і просив якнайшвидше переоформити це документально, щоб не росли нові борги. Щодо машин він мав окремі плани.
Я звернулася з відповідною заявою до міського голови, отримала згоду, здала потрібні документи і чекала рішення сесії міської ради.
18 липня ц. р. відбулося засідання депутатської комісії по земельних питаннях. І тут на горизонті з’явився п.Роман Павлів. Він заставив п.Дембовича написати заяву, в якій відмовитися від попередніх дій, буцімто він допустив помилку (про що Ярослав Якимович мені сам зізнався, мабуть, стало совісно, що я вклала стільки праці і часу, щоб врятувати його від тюрми, а підприємство — від краху).
П.Дембович це зробив, але він забув, що перебуває під криміналом і вже 3 місяці не має права займати керівні посади і відповідно не є начальником МШГРД-4, він також „помилково” в цей період вчиняє нотаріальні дії і продає автомобілі за своїм підписом як начальник.
Депутатська комісія, розглянувши мої документи та вислухавши заяву п.Дембовича, прийняла рішення земельну ділянку за адресою: вул. Кармелюка, 50 надати мені. П.Павлів відразу після засідання комісії погрожує, що коли не віддам земельну ділянку по-доброму, то потім пожалію, бо ще не усвідомила, з ким маю справу. В післяробочий час без мого дозволу три рази приводить на територію експертів обмірювати землю. Я не дозволяю цього робити і викликаю працівників міліції, щоб закрити територію і передати об’єкти сторожам.
Прикриваючись мандатом депутата обласної ради, п.Павлів перед сесією міської ради починає обхід депутатів міської ради, говорить неправду щодо нашої з п.Дембовичем купівлі-продажу виробничої бази, зводить на мене брудні наклепи. А коли зрозумів, що всіх депутатів не обманути, бо вони мають стійку громадянську позицію, то в особливий спосіб добився, щоб п.Матківський зняв розгляд мого питання з порядку денного сесії міської ради.
Міський голова напередодні сесії був у відрядженні і, мабуть, тому не встиг розібратись у ситуації. Але я сподіваюсь, що до наступної сесії Роман Васильович дасть правильну оцінку діям п.Матківського і зрозуміє, як компрометує міську владу, його особисто як голову міста та партію „Наша Україна” п.Роман Павлів.
Сподіваюсь, що у вас, як і в мене, виникне запитання: „Де був п.Р.Павлів, коли МШГРД-4 опинилось на дні глибокої „фінансової ями”?” І коли я його звідти витягла, потратила 7 місяців часу, чимало грошей та здоров’я, повернула машини з податкової застави, а в той час для п.Дембовича і всіх працівників вони були найосновнішими засобами для роботи, то тепер пан депутат вирішив стати захисником… Кого? Чого?
Шановні депутати міської ради! Сьогодні так поступають зі мною, а завтра на моєму місці може опинитись будь-хто інший. Справа не в тому шматку землі, земля була до нас і залишиться після нас. А справа в тому, що хтось першим повинен сказати НІ брехні і підкупу, досить свавіллю. В нашому місті господарем землі є громада, а волю громади виконують її представники — депутати міської ради і міський голова. І з цим слід рахуватися.
Бо хто дав право п.Павліву використовувати приналежність до „Нашої України” задля власної вигоди, компрометувати ту святу справу, задля якої в сніг і в мороз, вдень і вночі мільйони людей стояли на майданах, аби вибороти, нарешті, життя не по поняттям, а по закону.

Оксана ГУШПІТ, підприємець.

По два боки двох гектарів

Підприємець Оксана Гушпіт оприлюднила Відкритий лист до міського голови Романа Сушка та депутатів міської ради. Змусило це зробити, за її словами, „свавілля Романа Павліва”. Оксана Гушпіт у листі апелює: „Я не хочу і ніколи не можу повірити, що один депутат обласної ради має більшу владу в м.Калуші, ніж вся міська рада”. У чому ж суть конфлікту між підприємцем і депутатом обласної ради, головою ради підприємців при міському голові, керівником кількох бізнес-структур Романом Павлівим?

У відповідь на Відкритий лист Оксани Гушпіт, який друкуємо вище, колектив МШГРД-4 (далі — шляхова дільниця) оприлюднив через газету „Дзвони Підгір’я” свій варіант розвитку подій, називаючи дії підприємця свавіллям і звинувачуючи її у повному блокуванні роботи підприємства. Отож, за версією дев’яти підписантів все відбувалося наступним чином.

„Обман” і „повна несподіванка”?
У жовтні минулого року на територію підприємства несподівано приїхали одночасно представники 5 контролюючих відомств: 2 представники податкової інспекції, по 1 представнику Пенсійного фонду, управління соцзахисту, прокуратури та 2 представники міськрайвідділу міліції. Працівники податкової провели опис двох основних механізмів підприємства — грейдера та навантажувача. (Основний профіль шляхової дільниці — дорожні роботи). Як ідеться у листі колективу, Оксана Гушпіт приїхала за півгодини після візиту представників контролюючих органів. „Після опису нашого ліквідного майна вона… запропонувала викупити в нас адмінприміщення і запропонувала аванс. Нам нічого не залишалося, як погодитися…”, — кажуть нині працівники шляхової дільниці. Приїзд майже одночасно представників поважних державних органів та підприємця працівники підприємства вважають невипадковим.
На той час, йдеться у листі колективу, податкові зобов’язання шляхової дільниці становили 25 тис. гривень. Саме їх і сплатила Оксана Гушпіт, що визнають і самі працівники шляхової дільниці. Проте загроза втрати техніки залишилася, оскільки не були сплачені пеня та штрафи. Проти керівника підприємства Ярослава Дембовича була порушена кримінальна справа за несплату платежів до Пенсійного фонду у розмірі понад 8 тис. гривень та інші порушення законодавства. Як результат — 1,5 року умовно. В цій ситуації фактично підприємство-банкрут порятувала підприємець, сплативши більшу частину боргів.
„Всім членам колективу була обіцяна, стабільна заробітна плата…, що ми будемо працювати в Яремчі, Калуші та інших містах області і колектив буде процвітати”, — стверджують шляховики. Проте, за їхніми словами, Оксана Гушпіт не зробила цього .
Оксана Гушпіт категорично заперечує це твердження, оскільки її підприємницька діяльність не має відношення до профілю діяльності підприємства. І взагалі екс-керівник шляхової дільниці Ярослав Дембович, за словами підприємця, мав намір ліквідувати підприємство взагалі.
Родзинки конфлікту надав той факт, що в лічені дні, в самий розпал конфлікту, Роман Павлів став керівником згаданої шляхової дільниці. Ярослав Дембович добровільно склав свої повноваження, а колектив (до десятка чоловік) обрав депутата обласної ради, відомого підприємця директором. За словами Романа Павліва, працівники колективу самі звернулися до нього: спочатку з пропозицією взяти їх разом з технікою на роботу, а згодом — і очолити підприємство-банкрут. Нині на підприємство прийнято ще 5 людей. Всього на шляховій дільниці працює 13 осіб.
„Повною несподіванкою” для шляховиків виявилося винесення на розгляд сесії міської ради питання про вилучення у підприємства земельної ділянки і надання її Оксані Гушпіт. Нагадаємо, що керівник шляхової дільниці Ярослав Дембович добровільно написав заяву про те, що відмовляється від землі розміром 2 гектари, хоча вже більше трьох місяців не мав права, згідно з рішенням суду, обіймати керівну посаду. Згодом він так само добровільно пише вже іншу заяву, на ім’я начальника міського відділу земельних ресурсів з проханням „не брати до уваги заяву про вилучення земельної ділянки…, зважаючи на те, що Гушпіт О.О. ввела в оману трудовий колектив і мене особисто”. За твердженням нині вже екс-керівника шляхової дільниці, для обслуговування викуплених підприємцем приміщень потрібна порівняно невелика земельна ділянка, але аж ніяк не 2 гектари.
Проте у самої Оксани Гушпіт є власні контраргументи: приміщення без території не було навіть сенсу викуповувати. Адже для підприємницької діяльності, яку вона здійснює, необхідна велика площа для вантажного транспорту. Нині ж колектив шляхової дільниці погоджується на виділення їй тільки території, необхідної для обслуговування викуплених приміщень.

Конфлікт не загасає
Нині обидві сторони перебувають у фазі розгорнутого протистояння. І шляховики, і підприємець звернулися із заявами у прокуратуру: одна сторона стверджує, що підприємець нині відмовилася пускати техніку шляхової дільниці на територію цієї ж дільниці і найняла власну охорону; Оксана Гушпіт твердить, що без вирішення земельної проблеми керівник шляхової дільниці Роман Павлів завозить бетонні плити, починає будівництво і з невідомих причин починають сохнути дерева. На місце подій неодноразово виїжджали правоохоронці. Одне слово, боротьба за землю триває.
В терміновому порядку новий керівник шляхової дільниці депутат обласної ради Роман Павлів виготовив технічну документацію на допоміжні приміщення, які розташовані на території підприємства і досі не були оформлені у технічному паспорті. Адже без цих документів подальша боротьба за землю була би безглуздою: згідно із законодавством, першочергове право на оренду землі має право власник споруд, які розташовані на цій земельній ділянці.

Василь ПЕТРІВ, заступник міського голови з питань будівництва:
— Крім підприємця Гушпіт, у міську раду звернувся і колектив МШГРД-4. Якби п.Гушпіт володіла усім майновим комплексом, вона би отримала і дозвіл на відвід усієї земельної ділянки. Але оскільки, за останньою інформацією, викуплена тільки частина приміщень, ситуація неоднозначна. Тому нині колектив пропонує компромісне рішення: виділити підприємцеві територію, необхідну для обслуговування викуплених нею приміщень. Я був на місці, ніякого будівництва ніхто не починав. Були завезені тільки плити. Читаючи звернення обох сторін, складається враження, що всі праві по-своєму. Тому або сторони конфлікту домовляться полюбовно, або у судовому порядку.
Анатолій СОБЧУК, начальник міського відділу земельних ресурсів:
— Якби у договорі купівлі-продажу було вказано, що підприємець Оксана Гушпіт купила у МШГРД-4 цілісний майновий комплекс, нині жодної мови про те, кому віддати в оренду земельну ділянку не було б: однозначно сесія прийняла б рішення про передачу землі п.Гушпіт, адже про це йдеться в ст. 120 Земельного кодексу. Нині ж, коли колектив підприємства оформив право власності на окремі приміщення, треба говорити про розподіл земельної ділянки між сторонами конфлікту. Згідно з діючим законодавством, земельні суперечки можна вирішити тільки у судовому порядку.
Сергій БАРНА, заступник голови депутатської комісії з земельних питань:
— Мені важко нині сказати, яка зі сторін конфлікту має більше аргументів нас свою користь. Справді, рішення комісії було позитивне на користь Оксани Гушпіт, оскільки на той момент тільки вона володіла майном за адресою вул. Кармелюка, 50. Нині ж стали відомі нові аспекти справи. Тому крапку у ситуації мають поставити, очевидно, компетентні органи, зокрема, суд.