Але, як виявилося тепер, ці чутки були не безпідставними: в Кропивнику затоплено 5 га родючих земель, підмиває садиби господарів. Про причини виникнення такої ситуації “Вікна” вирішили розпитати сільського голову Любомира Бреславського.
—Любомире Васильовичу, що призвело до такої проблеми в Кропивнику?
— Це сталося внаслідок діяльності калійного заводу. Для захоронення відходів виробництва завод утворив хвостосховище №1, а після його заповнення та рекультивації — і №2. Між двома хвостосховищами був побудований шломоуловлювач. Це робилося для того, щоб в нього канавою стікали вимиті дощами солі хвостосховища №1. Керівництво заводу старалося запобігти потраплянню шкідливих речовин в прісні води. Калійний завод продовжував працювати і в зв’язку з цим виникло питання про створення (на перспективу) ще одного місця для відходів виробництва. Але на той час крокуючий екскаватор, який використовували для будівництва, був порізаний на металобрухт. Тому калійний завод вирішив спростити й здешевити роботу —добудувати два береги між уже існуючими хвостосховищами. Таким чином утворювався замкнутий простір, придатний для потреб заводу. Але завдання ускладнювалося тим, що цією територією протікав потічок. Керівництво заводу вирішило відвести його через річку Сівку. Для цього був виритий канал. Щоб реалізувати задум, треба було подолати ще останню перешкоду — залізничне полотно з бази ОМТС ВАТ “Оріана” до вітки “Хімфабрика” ВАТ “Оріана”, яке продовжувалось аж до ТЕСПу в с. Кропивник. Для того, щоб вода проходила під залізницею, а також шосейною дорогою, зробили тунель довжиною 100 м.
Стрімкі береги каналу мали укріплюватися бетоном. На замовлення калійного заводу “Калушспецстрой” виконав 25 м робіт з одного боку і 50 м — з іншого, але використав бетон низької якості. В результаті цього, а також через дощі і стік солей з хвостосховища №1 стіни каналу зсунулися, вода піднялася і затопила 5 га родючих земель та садиби жителів Кропивника. Солі потрапляють до каналу (а з нього — в Сівку) тому, що канава навколо хвостосховища майже зруйнована.
Але найнебезпечніша ситуація в тунелі. Та ж організація “Калушспецстрой” зробила і його з неякісного бетону, тому вздовж всього тунелю — провали, а вихід з нього частково заблокований намитими ґрунтами. В тунелі до половини стоїть вода. Якщо він завалиться, то це загрожує затопленням половині Кропивника.
— Що ви робите для того, щоб не допустити катастрофа і ліквідувати те, що вже сталося?
— Сільська рада самостійно не в змозі вирішити це питання. 22 і 23 вересня в нас “на дамбах” була екологічна комісія. Вона назвала ситуацію, яка склалася в Кропивнику, складною. Голова облдержадміністрації Роман Ткач протокольно доручив голові правління ВАТ “Оріана” Богдану Павликівському провести всі необхідні роботи для ліквідації загрози жителям с.Кропивник до кінця 2005 року коштом екологічного фонду обласного бюджету. Але якщо для виконання робіт гроші знайшлися, то для того, щоб Інститут гірничо-хімічної промисловості склав кошторис, їх немає. А без кошторису нічого не проводитиметься. Це питання зараз вирішується.
— А що з хвостосховищем №2?
— Воно не становило загрози, коли калійний завод використовував з нього розчин для виробництва. Але після зупинки заводу, під час великих дощів, розчин почав переливатися через край. Крім того, пошкоджена плівка, якою вистелені береги хвостосховища і вона пропускає соляну рідину. Дамба настільки нещільна, що БєЛАЗам заборонено нею їздити.
Під час засідання комісії розглядалися три варіанти вирішення проблеми. Перший — злити розчин в шахти від виробітку. Але ця пропозиція може бути прийнятною тільки в аварійній ситуації, оскільки вміст солей в розчині становить 200 г/л при потрібній 300 г/л. Тому рідина розмиватиме стінки шахти. Інший варіант — відновити роботу калійного заводу і використовувати рідину в процесі виробництва. І нарешті останнє — розчинити солі в прісній воді до концентрації 1г/л — гранично допустимої норми.
Комісія вирішила занести в протокол такі рішення: звернутися до Інституту гірничо- хімічної промисловості за проектом вирішення екологічно небезпечної ситуації на Домбровському кар’єрі та хвостосховищах; з метою запуску калійного заводу відділити його від ВАТ «Оріана»; ліквідувати затоплення земель в с.Кропивник.
Ватикан: коли час зупинився