Сесія міської ради, яка минулого року розглядала дану проблему, наділила проблему ДП „Калійний завод” епітетами на кшталт „фурункул на тілі Землі”, „бомба, яку не можна ні втримати, ні поставити”. Минулої п’ятниці голова облдержадміністрації Роман Ткач на власні очі переконався, що проблеми калійного незабаром можуть стати не тільки проблемами міста: надзвичайна ситуація тут визріває з дня на день. За зізнанням самого голови, ситуація стає загрозливою:
— Треба терміново вживати заходів. Тут без уряду не обійтися. Але хочемо вийти з певними пропозиціями, узгодити їх з міністерствами. Проблема калійного заводу засвідчила: попри досягнення, Калуш потребує допомоги центральної влади у вирішенні екологічних та економічних проблем… Нині немає калійного виробництва, але є інший, дешевший спосіб відновити його: запустити переробку відходів і за ці кошти вирішувати екологічні проблеми. Ситуація дуже серйозна, адже це питання живих людей.
Голова ОДА, який ніколи не був на калійному заводі, не бачив жахливих хвостосховищ з тисячами тонн розсолів і Домбровського кар’єру, був шокований технічним станом побаченого, під’їзними дорогами сюди, аварійним мостом, обмотаною дротом технікою і тим, що поряд з усім — річка.
За словами міського голови Романа Сушка, для подолання проблеми калійного потрібно 300 млн. гривень. Для тих, кому ця цифра здається фантастичною, мер для порівняння навів такий факт: вартість дамби, яка мала порятувати жителів Нового Орлеану від затоплення в результаті урагану „Катрін”, — 4 млрд. доларів.
За словами Романа Сушка, за 12 років його управління містом калійний завод вперше відвідала така представницька делегація — обласна комісія з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, очолювана особисто головою ОДА. Проте, навіть якщо необхідна сума для порятунку калійного і калушан буде виділена, необхідно не рік і не два для вирішення екологічних проблем нашого міста, які породило калійне виробництво.
— Я 6 років не був на Домбровському кар’єрі, — зазначив на прес-конференції Роман Сушко, — Від того, що побачив нині, кров стигне в жилах.
Ще більше року тому борги по зарплаті на ДП „Калійний завод” становили 1,5 млн. гривень. Повне припинення діяльності калійного є неприпустимим і матиме незворотні катастрофічні наслідки не тільки для Калуша, а й для екології всього басейну Дністра. Якщо завод зупиниться, то через два роки вже не буде куди дівати розсоли, і вони неодмінно отруять місто, потрапивши до Лімниці. Подібне екологічне лихо вже мало місце в 1983-у в Стебнику.
За інформацією „Вікон”, візит у Калуш обласних чиновників на чолі з головою ОДА Романом Ткачем для вивчення проблем калійного виробництва вийшов майже експромтом. Поїздка не була запланована наперед. Натомість на черговій колегії облдержадміністрації, де, з-поміж інших винесених на порядок денний питань, стояло і питання заводу калійних добрив, справа йшла до чергової відписки. Мовляв, про ситуацію послухали, проблеми вивчили і підтримали проект рішення. Зміст його зводився до того, що міська рада вкупі з керівництвом калійного мають добиватися, аби їм в Києві виділили грошей.
Такі звернення, які протягом останнього часу активно продукувалися різними службами та представницькими органами, ні до чого не приводять.
Тепер міська влада вчинила по-іншому: перед колегією ОДА на калійний до Калуша запросили голову ОДА Романа Ткача та комісію з питань надзвичайних ситуацій, яка і провела тут своє виїзне засідання. Це зробили для того, аби замість „чергового” рішення по темі, нарешті відбувся серйозний прорив у важливій для екології усього регіону проблемі.
Ватикан: коли час зупинився