Головний “оріанівець” обурений зовсім не партнерським ставленням ”ЛУКОРу” до ”Оріани”. “Нашими партнерами не виконуються зобов’язання згідно установчих документів, — повідомив він. — Постановою Кабінету Міністрів С-314 від 2000 року “Про створення ЗАТ “ЛУКОР” на базі нафтохімічного комплексу “Оріана” чітко вказано, що створюється підприємство з рівними частками і за рахунок відрахувань від його прибуткової діяльності повинні були погашатися борги перед Баварським банком”.
Нагадаємо, що генеральний директор ЗАТ “ЛУКОР” Сергій Чмихалов має свою думку з цього приводу. “Ми цей борг повертати не будемо. Баварський банк — це проблема української держави. Просто ніхто не читає постанови уряду. Там йдеться про те, щоб організувати конкурс, створити підприємство (50% якого віддати інвестору), провести реструктуризацію боргу “Оріани”. А решту 50% продати. Ми свої інвестиційні зобов’язання виконали і навіть більше — проінвестовано вже більше 380 млн. гривень, завод працює. Які до нас претензії?” — сказав в інтерв’ю “Вікнам” у березні п.Чмихалов. Проте виявляється, що “невдячні” українці таки мають претензії до свого старшого брата. Про це свідчать ряд судових засідань та інформаційна війна, яка останнім часом ведеться навколо потужного російського інвестора. Але про все по порядку.
Російський інвестор не виконує зобов’язань?
ВАТ “Оріана”, вважає Богдан Павликівський, є унікальним хімічним комплексом. Свого часу з метою реалізації проекту будівництва цього заводу були залучені кредити Баварського об’єднаного банку, більша частина з яких була взята під гарантії української держави. Ці зобов’язання, на переконання голови правління ВАТ „Оріана”, Дамоклевим мечем нависли над всією державою. Так, станом на 01.09.2005 року загальна заборгованість української сторони перед німецьким банком становить 190 млн. євро. Звичайно, така колосальна сума не могла не стати наріжним каменем у стосунках ВАТ “Оріана” і ЗАТ ”ЛУКОР”. Тим більше, як бачимо, законодавство України кожна зі сторін трактує по-своєму. Але, як стверджує Богдан Михайлович, російська компанія “Лукойл-Нафтохім” не виконала й інших своїх інвесторських зобовўязань. Мова йде про ті 380 млн. гривень прямих інвестицій, про які згадував і Сергій Чмихалов. Завдяки цим мільйонним вкладам “в 4 рази збільшилися обсяги виробництва продукції. Платежі до держбюджету і позабюджетних фондів склали 131 млн. гривень, а до місцевого бюджету — 33 млн. гривень” (витяг з листа народних депутатів до Прем’єр-міністра України Юрія Єханурова). Ці цифри мусуються у всіх українських ЗМІ.
Проте, за словами п.Павликівського, з 380 млн. гривень на території області не зареєстровано ні копійки. “Може, ці кошти вкладені в Києві, де “ЛУКОР” вносив інвестиції? Але в обласному управлінні зовнішньоекономічних зв’язків таких надходжень не зареєстровано. Крім того, наскільки я знаю, до зведеного бюджету за 4 з половиною роки надійшло приблизно 13-14 млн. гривень, а не 131 млн. гривень. А от щодо надходжень до місцевого бюджету, інформація сходиться. При цьому “ЛУКОР” отримав найбільше відшкодування ПДВ в районі — 50 млн. гривень”, — такі свої корективи до загальновідомих цифр вніс голова правління ВАТ “Оріана”.
Є в нього зауваги і щодо рентабельності ДП “Калійний завод”. Свого часу Сергій Чмихалов висловив думку про те, що це підприємство треба віддати інвестору за безплатно, “бо завод нічого не коштує. Рентабельність — нуль, заробіток — нуль. А вкласти треба мільйони. Значить, віддати його треба було за нуль”. А от за підрахунками Богдана Павликівського, для пуску першої черги заводу справді потрібна чималенька сума — приблизно 194 млн. гривень. Зате і прибутки не розчарують. Це близько 30-40 млн. доларів від продажу магнію, і 50-60 млн. доларів від реалізації калію магнезію. А ще — близько 2 тис. робочих місць.
На чиєму боці Феміда?
Ішлося на прес-конференції також про створене минулого року у с.Мостище ЗАТ ”Карпатнафтохім”. “У нас є всі необхідні судові рішення і дозволи на створення “Карпатнафтохіму”, — сказав Сергій Чмихалов. “Наскільки мені відомо, “Карпатнафтохім” працює навіть без ліцензії. Кабмін видає ліцензію тільки тоді, коли є свідоцтво на право власності. А його немає, бо йдуть судові тяганини”, — переконує Богдан Павликівський. Власне, керівник „Оріани” визнає, що вищезгадане підприємство, створене із 30-тисячним статутним капіталом, є легітимним. Ставиться під сумнів законність збільшення статутного фонду “Карпатнафтохіму” до 1,5 млрд. гривень і передача туди майна “Оріани”. Одна з судових справ за позовом ВАТ „Оріана” до ТзОВ „Карпатнафтохім” та ЗАТ „ЛУКОР” розглядалася у Вищому Господарському Суді України. Згідно з постановою суду, даний спір повернуто на новий розгляд в зв’язку з неповним з’ясуванням обставин справи. А 1 листопада відбулося засідання в Львівському Апеляційному господарському суді, де розглядалось питання про законність збільшення статутного фонду „Карпатнафтохіму”. Суд постановив рішення Господарського суду Івано-Франківської області залишити в силі, а в позові прокуратурі відмовити. Цим доведено законність збільшення статутного фонду ЗАТ „Карпатнафтохім”.
Макулатура ціною в півмільярда гривень
Схоже, що справа набуває все скандальнішого відтінку. Голова Фонду держмайна України Валентина Семенюк в своєму інтерв’ю про реформи в її відомстві газеті “Товариш” згадала і про “наше” ЗАТ “ЛУКОР”: “Компанія “ЛУКОР” замість грошей розрахувалася за об’єкт балансовою вартістю понад півмільярда гривень цінними паперами, які нічого не варті. Просто макулатурою. Тепер за нашим поданням Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу, і ми будемо в суді виводити власників “ЛУКОРу” на чисту воду. Адже, півмільярда — це річний бюджет невеликої області”.
На закінчення своєї зустрічі з журналістами Богдан Павликівський згадав про отриману “Оріаною” нагороду, про яку недавно писали всі місцеві ЗМІ. Незважаючи на всі чутки і припущення щодо того, чи оплачуваною (і якщо так — то якою сумою) є ця регалія підприємства, голова правління ВАТ “Оріани” запевнив, що “не заплатив жодної копійки. А визнання “Оріани” навіть в такій ситуації є великим досягненням нашого підприємства”.
Оксана МАСЛЮК, журналіст
Пан Павликівський лукавить
Ми не хотіли б полемізувати з керівником ВАТ “Оріана”, але п. Б.Павликівський сам роздмухує вогонь. Товариство, яке нині він очолює, спіткала така ж доля, як і тисячі інших підприємств. А основним екзаменом реструктуризованих дочірніх підприємств, які виникли на базі майна „Оріани”, став екзамен на вибір інвестора – фірми, яка змогла б підняти це виробництво з колін і дати йому життя.
ВАТ “Оріана” все ще перебуває в процесі провадження справи про банкрутство, який почався після ініціювання Приватбанком цієї справи (18 вересня 2002 року). До речі, ВАТ “Оріана” заборгувало ЗАТ “ЛУКОР” майже 24 млн. гривень тільки в 2000-2001 роках і понад 16 млн. гривень заборгували „ЛУКОРу” дочірні підприємства „Оріани”. Це і є відповіддю на запитання щодо буцімто невиконання інвестиційних зобов’язань. „ЛУКОЙЛ-Нафтохім” не тільки виконав всі свої зобов’язання, але й їх перевиконав, оскільки фінансування ВАТ “Оріана” та його дочірніх підприємств в 2000-2001 роках не входило в перелік зобов’язань. За п’ять років діяльності ЗАТ „ЛУКОР” не було жодного звинувачення щодо невиконання „ЛУКОЙЛ-Нафтохімом” своїх зобов’язань тільки з тієї причини, що вони виконуються.
Щодо обізнаності голови правління ВАТ „Оріана”, яке є акціонером ЗАТ “ЛУКОР”, в питаннях внесення прямих інвестицій і їх реєстрації, платежів до бюджету, то він, як випливає із сказаного на прес-конференції, користується повідомленнями в засобах масової інформації і робить висновки щодо інвестицій і їх реєстрації, платежів до “зведеного бюджету”, „відшкодування ПДВ в районі”, не посилаючись на джерела. Тому всі ці висловлювання є провокаційними, а бажання Б.Павликівського продемонструвати “бурхливу діяльність” повністю зрозуміле: „Не можеш сам організувати роботу – обвинувачуй інших”. Може, хтось повірить. А хто?
Треба також сказати, що інформація про діяльність ЗАТ “ЛУКОР” і ТОВ “Карпатнафтохім” широко і регулярно висвітлюється в пресі. Мабуть, голова правління ВАТ „Оріана” не все читає?
Що ж до розгляду справи у Вищому Господарському суді України 11 жовтня, то її направлено на повторний розгляд судом першої інстанції, а не скасовано рішення суду першої інстанції. Іншими словами, розгляд справи продовжується, тому що не всі факти розглянуто. Голова правління ВАТ “Оріана” не надав їх вчасно суду, а от Вищому – надав. Тому Вищий „звелів” суду першої інстанції ще раз заслухати. Отак вирішив на користь ВАТ “Оріана”(!).
Цитування висловлювань в газеті “Товариш” В.Семенюк взагалі недоречне, бо позиція голови ФДМУ щораз змінюється, а істина залишається. Її встановлює суд. Але жодного підтвердження в суді правоти своїх тверджень голова правління „Оріани” не навів. І не наведе. Бо таких рішень не існує. Що ж тоді вартують його звинувачення?
Прес-служба ТОВ „Карпатнафтохім”
Ватикан: коли час зупинився