Жорстокість

Кримінальна біографія Ростислава Романіва, якому щойно в листопаді виповнилося двадцять, перенасичена епізодами протиправних дій. Очевидно, від самого початку в житті Ростислава щось пішло не так, бо свій перший важкий злочин (грабіж) він скоїв у віці 16 років. Тоді його засудили на три з половиною роки. Проте, зважаючи на молодий вік, хлопець отримав дворічний іспитовий термін.
Переглядів: 354

Перший невдалий кримінальний досвід та страх перед покаранням, схоже, ніяк не вплинули на нахили хлопця, бо не минуло й року, як Ростислав за подібний злочин знову опинився на лаві підсудних. Цього разу довелося відсидіти. Проте замість призначеного судом покарання (ті ж три з половиною років) — трохи менше двох. Ростислава звільнили умовно достроково наприкінці липня 2004 року. Але, як виявилося, нічого доброго з того не вийшло. Якщо порахувати, то на волю двічі суджений Ростислав мав потрапити аж навесні наступного року. Тоді не було б страшного  вбивства, яке наприкінці минулого року буквально сколихнуло Калуш.
Загалом усі події до грудня 2004 року виглядають як фатальне нашарування різних збігів. Судіть самі: всього за два місяці після звільнення, 22 вересня, перебуваючи напідпитку, Ростислав разом зі своїм товаришем без будь-яких причин просто на вулиці накинулися на компанію хлопців. Аби уникнути побоїв оскаженілих молодиків, ті запропонували примирення і навіть на знак взаємної приязні пригостили нападників вином. І, як виявилося, надаремно, бо того ж вечора хлопці вдруге стали жертвами тих самих нападників — але все вийшло значно серйозніше. Бо їх не тільки побили, але ще й пограбували, викравши мобільний телефон і усі гроші.
У калейдоскопі подальших подій — ціла низка чергових „якби”. Так, Ростислав, якого після інциденту розшукували правоохоронці, переховувався від покарання в Одеській області, де працював його вітчим. Хоча для нього, як з’ясувалося згодом, краще було б, якби його спіймали. До речі, колегу і напарника Ростислава по вересневому грабунку затримали за „гарячими слідами”, а вже 9 грудня той постав перед судом. Поряд з ним міг опинитися і Ростислав, але зла доля розсудила інакше.

Убивцю шукали кілька місяців
Очевидно,  вирішивши, що небезпека позаду, на початку грудня Ростислав повернувся до рідного Калуша. Далі події розгорталися, як у пришвидшеному кіно: вулична бійка з компанією однолітків; ніж, який злочинець завбачливо почав носити з собою „для самозахисту”. І нарешті фінал — 8 грудня біля кафе „Сім днів” на вул. Сівецькій Ростислав вбив людину, молодого 23–річного хлопця. І все це в протягом неповного тижня.
...Того грудневого дня Юрій разом з компанією святкував в кафе день народження. Близько десятої години вечора він вийшов з тим, щоб провести свою дівчину, яка проживала неподалік, додому. І треба ж такому статися, що Ростислав, з яким у молодого чоловіка ще до того склалися неприязні стосунки, саме тоді нагодився до сусідньої крамниці. Раз випала така нагода, майбутній вбивця відкликав Юрія на бік „для розмови”.  Діалогу не вийшло: сварка перейшла в бійку, а далі в руках Ростислава опинився ніж і він без вагань наніс своїй жертві кілька ударів в груди. Отримані рани виявилися несумісними з життям і дорогою до лікарні Юрій помер.
Встановити особу вбивці для правоохоронців не становило труднощів, адже свідком жахливого злочину став знайомий убивці. Так що вже наступного дня Ростислава почали розшукувати, прокуратура міста порушила кримінальну справу. Прочісували кожен підвал, опитували знайомих та родичів, але за вбивцею, як з’ясувалося згодом, вже слід прохолов. Відразу на другий день після вбивства Ростислав, не довго думаючи і не повертаючи навіть додому, подався до тієї ж Одеської області, де йому одного разу вже вдалося успішно переховатися від покарання.
Але цього разу все було інакше і, врешті-решт, на весні вже нинішнього року одеські правоохоронці затримали небезпечного злочинця.
Розслідуванням тяжкого злочину, що призвів до смерті людини, займалася прокуратура міста, яка і надала усі зібрані матеріали Калуському міськрайонному суду. Доказів вини Ростислава було більше, ніж достатньо, а до справи підключили і епізод вересневого грабежу, де підсудний також брав активну участь. Вже під час судового розгляду кримінальної справи не виявили жодної пом’якшуючої обставини. Натомість проти злочинця було те, що в момент вчинення вбивства він перебував напідпитку і раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. І навіть після того, як уся картина злочину стала цілком очевидною, Ростислав нічого не пояснив і не покаявся у скоєному.
Він матиме час це зробити протягом довгих тринадцяти років ув’язнення, які Ростиславу належить відбути у якості покарання. Але малоймовірно, що покарання здатне витравити з душі молодого, проте вже закоренілого злочинця агресію, жорстокість та байдужість до страждань інших людей.