Міської полікліники боятися не треба

Попри супротив та недвозначні заяви колективу Центральної районної поліклініки щодо переведення з нового року всього населення міста на обслуговування міської поліклініки, механізму скасування цього рішення фактично немає.
Переглядів: 389

Так, сесія міської ради ще в липні висловилася „за”. Крім того, у новому, 2006 році частка міста у спільному фінансуванні медицини передаватиметься районному бюджету безпосередньо через Міністерство фінансів. Процедуру затверджено та погоджено в Києві. Отож тепер навіть за великого бажання повернути 640 тис. гривень знову у район не вдасться. Ці кошти Калуш  перераховуватиме на рахунок міської поліклініки, штатна чисельність працівників якої зростає відповідно на 78,5 посади, а сфера обслуговування поширюється на усе міське населення.
Застереження стосувалися інших моментів. З одного боку, йшлося про те, що міська поліклініка фізично просто не зможе обслужити стільки пацієнтів; з іншого — додаткові труднощі матимуть мешканці центральної частини міста, яким для того, аби потрапити на прийом до дільничного терапевта, треба буде долати додаткову відстань. Але головне, що підштовхнуло медиків до рішучої незгоди — страх залишитися без роботи: близько 80 працівників отримали повідомлення, що їхні посади з 31 грудня підлягають скороченню. „Де гарантія, що нас візьмуть на роботу у міській поліклініці?” — це запитання передусім хвилювало стурбованих медиків.
Вичерпну відповідь надав в. о. головного лікаря міської поліклініки Богдан Семаньків, який повідомив, що умови як для медиків, так і для їхніх пацієнтів тут є значно кращими за ті, що існують у поліклініці на Каракая. „Підіть самі подивіться і порівняйте стіни, стелі, тепло і загалом усе”, — каже пан Семаньків. Так що проблема насправді є штучною і багато в чому надуманою. Щодо незручностей для калушан, то частина їх (близько 10 тисяч), які проживають у прилеглих до Каракая мікрорайонах, кабінети своїх дільничних матимуть там, де й досі. Тобто медики рахуватимуться за міською поліклінікою, там же отримуватимуть зарплату, але фізично перебуватимуть на старому місці. Має в.о. головного лікаря міської поліклініки і рецепт, де ж будуть робочі місця новоприбулих спеціалістів: насправді площі, які має у своєму розпорядженні цей заклад, дозволяють здійснити задуману реорганізацію. Так, планується, що дільничні терапевти прийматимуть у три зміни (є багато кабінетів, які по півдня пустують). А негативізм медиків, які виступили проти змін, на думку Богдана Семаньківа, спровокований наказом про скорочення. У той час, як можна було записати формулювання „по переводу” і тоді б вдалося попередити зайві пристрасті.
Загалом, міська поліклініка на фоні тієї ж центральої районної, де явно бракує ремонту, виглядає більш ніж пристойно. Тут не тільки створено кращі умови для медиків та калушан, але є і зрушення, пов’язані з поліпшенням якості медичного обслуговування та розширення спектру послуг. Так, вже чотири місяці, як відкрили чотири палати денного стаціонару. Умови для лікування — чудові, кожне з 15 ліжок працює у дві зміни: хворий прийшов, за 3-4 години отримав усі призначені процедури і повернувся додому. У денному стаціонарі при міській поліклініці завжди людно; він вже встиг зажити доброї слави серед городян. Є і амбітні задумки на найближчі роки: керівництво міської поліклініки розробило перспективний план розвитку медицини міста і там зокрема йдеться про створення нової мобільної служби на кшталт „911”.
Схоже на те, що джерело конфлікту — не в зручностях для калушан і навіть не в медиках, а у чиємусь великому небажанні втрачати контроль бодай над частиною фінансових потоків.
На даний час профспілковий комітет працівників райполіклініки активно захищає інтереси колективу, апелюючи до міської влади і практично не чіпає своє власне керівництво, яке ще влітку мало до дрібниць продумати і довести до відома усіх зацікавлених план реорганізації амбулаторної служби.
Перше. Якщо справа тільки у надто великій частці комунальних витрат на утримання медицини, і звідси головне завдання — у „скороченні” приміщень, то чому багато калушан і на звичайне обстеження, і на операцію продовжують їздити до обласного центру?
Друге. Виглядає, що проблеми медицини багато в чому зводяться до проблем особистісних стосунків між керівництвом міста та району. Охорона здоров’я нібито спільна, але кожен все одно намагається перетягнути ковдру на себе. А інтереси мешканців та медиків — на другому плані.
Третє. Скорочення медпрацівників Центральної районної лікарні майже неминуче.
Четверте. Відсутня чітка стратегія розвитку охорони здоров’я Калущини загалом.  Немає навіть до кінця продуманої схеми реорганізації. Звідси постійна зміна вивісок, перейменувань, перекидання з місця на місце цілих відділень і окремих людей. При цьому їм, як правило, пояснюють: мовляв, все продумано, з економічного та й з інших боків вигідно. За півроку тема застаріла, а на горизонті з’являється нова доцільність і починаються нові зміни. В принципі, у такому експериментуванні нічого поганого не було б, але між жорна до кінця не вивченого механізму реорганізації постійно потрапляють живі люди, медпрацівники. А результат здебільшого виходить один і той же: для хворих якість медичного обслуговування залишається без змін, а медики перебувають у стані постійного стресу від неспокою за своє майбутнє.