Відпочинок обернувся трагедією

На початку грудня минулого року троє родин з Підмихайля отримали добру, як спершу здавалося, новину: їхні діти абсолютно безкоштовно відпочиватимуть в одному з таборів Яремчанського району. Відпочинок тривав недовго, оскільки вже за два дні хлопці налякані і побиті повернулися додому.
Переглядів: 353

26 лютого батьки постраждалих дітей звернулися з відповідною заявою до управління МВС в Івано-Франківській області, де детально описали усі перипетії “відпочинку”, від якого їхні нащадки не можуть оговтатися дотепер.
“Просимо прийняти міри до посадових осіб Калуської районної державної адміністрації, які 12 грудня 2005 року організували поїздку наших дітей, учнів Підмихайлівської ЗОШ, на оздоровлення на два тижні в табір відпочинку села Татарів Яремчанського району”, — йдеться у зверненні постраждалих і наводяться моторошні подробиці відпочинку, підтверджені, до слова, медичними довідками.
Так, 8 грудня директор школи викликала до себе хлопців і повідомила, що районна адміністрація направляє їх на оздоровлення. Мовляв, і путівки безкоштовні, і хороше харчування, і проїзд в обидва боки. Природно, що родини зраділи такій удачі, тому наступного дня швиденько оформили усі документи, а 12 грудня батьки разом з дітьми в обумовлений час прибули до Калуша. Школярі мікроавтобусом поїхали до місця відпочинку, а батьки “спокійно, довірившись нашим властям і директору нашої школи”, повернулися додому.
Вже через, 14 грудня одному з “відпочиваючих” вдалося додзвонитися додому. Василь Гебура, плачучи, просив маму про одне — негайно забрати його додому. Того ж вечора жінка найняла радіотаксі і поїхала за сином. І на місці виявила, що діти опинилися не в дитячому санаторії, а в медико-реабілітаційному центрі “Кремінці” для неповнолітніх правопорушників. Пані Гебура вночі забрала свого сина і ще трьох дітей, наляканих і побитих, які замість оздоровлення потрапили на “перевиховання”.
Звісно, обурені батьки буквально наступного дня забили на сполох: “Ми зверталися 15 грудня до заступника голови РДА Романіва, бо п. Живачівський (голова РДА.— Авт.) не знайшов навіть часу з нами, батьками, зустрітися. Романів передзвонив прокурору Калуського району і на цьому РДА заспокоїлася”.
Проте не заспокоїлися родичі постраждалих хлопчиків: після того вони пройшли судово-медичну та психіатричну експертизи. Обидві підтвердили: діти і справді побиті та перебувають у стресовій ситуації.
Винних у насильстві начебто покарано, проте проблеми це аж ніяк не вирішує і не дає відповіді на цілу низку запитань.
Ось як прокоментували ситуацію у службі в справах неповнолітніх РДА. Під завісу року на район виділили 11 путівок для дітей з девіантною поведінкою (простіше кажучи, таких, які не відвідують школу, погано себе поводять тощо). Були повідомлені школи різних сіл району (Підмихайля, Голиня, Студінки, Пійла та ін.). І оскільки в кожній школі ведеться окремий облік таких дітей з неадекватною поведінкою, то звідти і подавалися пропозиції на оздоровлення. Таким чином вдалося сформувати групу. З Калущини відпочивати поїхали десять хлопців і одна дівчинка, а всього з області оздоровлювалося понад 100 дітей. Чотирьох дітей і справді забрали (трьох з Підмихайля і одного з Голиня) через день, а решта добули усі 18 днів і повернулися додому цілком задоволеними: їх там добре годували, організовували розваги тощо. Одне слово, для більшості це був і справді змістовний відпочинок в компанії однолітків. А сюжет, який переповідають учасники поїздки з Підмихайля, можна віднести до категорії “дитячих конфліктів”. З ким, мовляв, не буває.
У цій всій історії дивно виглядають як мінімум два моменти. По-перше, діти, за свідченням батьків, на обліку в міліції ніколи не стояли і до категорії малолітніх правопорушників не належать. То за якими критеріями їм приписали “деваіантну поведінку” і поставили на шкільний облік? Але справа навіть не в цьому. Найголовніше те, що батькам не надали повної, правдивої  інформації про поїздку, про те, куди ж везуть їхніх дітей. І тоді вони мали б  право обирати — погоджуватися на таке безкоштовне оздоровлення чи ні. Більше того, навіть якщо припустити, що постраждалі хлопці дійсно поводять себе не так, як їхні однолітки (та навіть, якби вони стояли на обліку в міліції), все одно влада просто зобов’язана була проінформувати батьків про місцеперебування та нюанси майбутнього відпочинку їхніх дітей. І цього права в них не може забрати ніхто. Але, схоже, організатори поїздки поспішали і їм було не до церемоній. Бо родичі усіх постраждалих в один голос свідчать: ніхто й словом не обмовився, що це “центр для малолітніх правопорушників”. Йшлося тільки про “безкоштовне оздоровлення в таборі відпочинку”. 
Чого домагаються батьки постраждалих школярів? Зрозуміло, що повернути час назад вони не в силі. Сьогодні для них головне — повна фізична і, що значно важливіше, психічна реабілітація їхніх дітей. Але є у родичів ще одна мета — знайти відповідь на свої питання. Чому їм не сказали правду? Від того, що просто поспішали, а організувати групу дітей під термінові путівки зобов’язала область, чи від байдужості, якій у даному випадку більше пасує означення “халатність”? Чому, коли правда виявилася, причетні до організації поїздки, активно не виступили на захист дітей? Натомість таке враження, що їх представляють такими собі “диваками”, які з мухи зробили слона.
На ці питання відповідь мають знайти правоохоронці.