тож, як пам’ятаємо, дорогі односельці, за недавніх радянських часів працювали ми в колгоспі “Прогрес”, і майно було все колгоспне. З розпадом старого ладу все перейшло в КСП, а потім в спілку пайовиків. Тобто всі ми, колишні колгоспники, стали власниками частини майна. Хронологію розглянемо детальніше згідно з документами.
4 листопада 2001 р. в с. Підмихайля на першому засіданні комісії з організації вирішення майнових питань під головуванням Андрія Коколина і секретаря Василя Семаньківа було зобов’язано голову КСП “Прогрес” виконувати указ Президента про розпаювання селянських спілок. Таким чином, ліквідаційна комісія колгоспу під головуванням голови Михайла Табаки оцінила залишкову вартість майна і склала список співвласників. У грудні 2001 р. відбулися збори власників майнових паїв с/с “Прогрес”, згідно з рішенням яких все майно КСП разпайовувалося між членами спілки. Вони мали право отримати його (майно) в натуральній формі або, об’єднавшись, утворити нові колективи чи віддати в оренду. На зборах були присутні і довірені особи власників майнових паїв, які діяли згідно з довіреностями, виданими сільською радою.
Згідно з рішенням даних зборів (протокол №1 від 21.12.2001 р.) перший поверх з гаражами адмінбудинку було передано у власність 110 власникам, що засвідчує рішення зборів і акт прийомки-передачі основних фондів КСП “Прогрес” за № 38 від 4 квітня 2002 р. з додатком №1 реєстру пайовиків. При оцінці майна КСП ліквідаційною комісією вартість всього адмінкорпусу становила 348 тис. гривень. Присутній на зборах пайовиків як довірена особа підприємець Віктор Мікеров висловив бажання взяти в оренду перший поверх і гаражі адмінкорпусу. Таким чином, 2 січня 2002 р. із 110 власниками майнових паїв було укладено договір фінансової оренди даного майна терміном на десять років на суму 220 тис. гривень. Даний договір обумовлював права і обов’язки обох сторін і був затверджений головою села Михайлом Литваком.
Виконуючи умови договору, підприємець впродовж двох з половиною років виплатив пайовикам 6095 грн. орендної плати; провів ремонт приміщень на 8680 грн.; оплатив охорону об’єкта на 4500 грн. Починаючи з липня 2004 р., він припинив виплату оренди, мотивуючи тим, що все (!!!) майно адмінкорпусу викупив інший власник. Але із нами, співвласниками, як і з орендарем Мікеровим, ніхто даного питання не обговорював. І колишній голова села Михайло Литвак, і голова ліквідаційної комісії Михайло Табака кажуть, що вони “не в курсі”, бо в селі тепер хазяйнує комісія з організації майнових питань під головуванням Андрія Коколина і секретаря Василя Семаньківа — депутата районної ради, яка й вирішила 5 листопада 2003 р. провести експертну оцінку майна і зобов’язала голову КСП “Прогрес” передати перший поверх адмінбудинку директору ЗАТ “Західавтотранс”, депутату районної ради Миколі Манелюку. А контроль за виконанням даного рішення, згідно з протоколом, поклали на того ж таки Михайла Литвака, який “нічого не знає”. Що ж до адмінбудинку, то все приміщення оголосили “незавершеним будівництвом” і уцінили до 160 тис. гривень.
Микола Манелюк, зібравши майнові сертифікати, яких у селі є ще чимало (в т. ч. і “мертвих душ”), уклав із ними акти купівлі-продажу за ціною10-15 % від вартості паю на суму близько 20 тис. гривень. 26 травня 2004 р. та ж комісія, керуючись рішенням зборів співвласників, але не від 21 грудня 2001-го, а від 4 лютого 2001 р., передає уже не перший поверх, як написано в її рішенні від 05.11.2003 р., а, цитую, “…незавершене будівництво адмінбудинку з гаражами на вул. Кармелюка… вартістю 160 тис. гривень…” Миколі Манелюку.
Зазначимо, що комісія посилається на рішення зборів від 4 лютого 2001 р., коли не було проведено розпаювання власності КСП “Прогрес”. Маючи на руках акт-передачі, підписаний комісією з організації вирішення майнових питань, а не ліквідаційною комісією колгоспу, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Підмихайлівською сільською радою, і акт купівлі-продажу на суму 20 тис. гривень, добродій Манелюк оформляє право власності на адмінбудинок з гаражами, а сесія сільської ради на запит депутата райради п.Манелюка постановляє виділити йому землю в оренду під дане приміщення. У результаті цих оборудок ми залишилися і без майна, і без дивідендів.
Ми звертались до нової влади, яка прийшла після перемоги Помаранчевої революції. На зустрічі в селі з активом заступник голови райдержадміністрації Василь Турчин пообіцяв допомогу, а голова РДА Іван Живачівський, до якого ми їздили із п. Мікеровим , теж пообіцяв відновити правду. Проте нам стає зрозуміло, що не діють “прозорі помаранчеві Закони” щодо депутатів районної ради, тим більше, якщо вони союзники. От і діє неписаний закон: розділяй і хазяйнуй. Саме так і зробили місцеві сільські депутати, комісія на чолі з Андрієм Коколином, наші керівники-односельці. А де ж ваша совість, панове? Чи не могли, а може і не хотіли порозуміти двох підприємців і не розколювати село? Але що ж робити нам? Невже опустити руки? Ні!
Ми будемо звертатись у всі засоби масової інформації, щоб викрити “прихватизаторів” і добитись правди. Не секрет, що вони будуть захищатись і шукати порятунку під депутатським мандатом. Що ж пообіцяють вони нам зараз? Нові плани соціального розвитку села, підприємництва чи ще щось? Але не купімося на ці облудні слова! Бо навіть благодійна діяльність добродіїв Манелюка і Семаньківа (колишнього заступника голови районної ради) не захистить від брехні, зловживань в обкраданні нас. Та це і не благодійні власні кошти, а депутатські цільові гроші. Ми — не проти Помаранчевої революції. Ми — проти пристосуванців у партії “Народний Союз “Наша Україна”, проти тих, хто ганьбить її ім’я, прикриваючись, що був учасником революційних подій на Майдані.
Звертаємося до Вас, пане Манелюк: відмовтеся від депутатського мандата і доведіть свою правоту як звичайний громадянин.
Тож будьмо мудрими, земляки, і проголосуймо за тих достойних, хто не на словах, а на ділі захищав і захищатиме наші інтереси.
Якщо ми організуємося, то разом доб’ємося правди і не дозволимо, щоб вона стала кривдою навіть і для найбіднішого! Бо разом нас багато, і нас не подолати!
З повагою
ініціативна група :
Дрогомирецька К. М.
Прокопів А. І.
Олевич Г. Т.
Цяпура Р. Ю.
Курилко С. Г.
Куцела А. А.
Богусевич Г. О.
Шийка Г. Й.
Парфаняк М. М.
Нацик М. С.
Король Г. С.
Симаньків Г. Т.
Ватикан: коли час зупинився